14.01.2014

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц- 797182014 р. Головуючий в першій

Категорія 45 інстанції Батурін А.С.

Доповідач в апеляційній

інстанції Моцний М.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Моцного М.В.,

суддів - Козуб О.В., Колбіної Т.П.,

за участю секретаря - Григорчук І.О.,

представника третіх осіб - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі апеляційну скаргу прокурора Ленінського району м. Севастополя на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 25 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах Севастопольської міської Ради до ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог, - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників «Верджиния», ОСОБА_5, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

Прокурор Ленінського району м. Севастополя звернувся до суду з позовом в інтересах Севастопольської міської ради до відповідача ОСОБА_4 в якому просив визнати недійсним державний акт серії ЯИ № 078460 на право власності земельну ділянку площею 0,1000 га за АДРЕСА_1, виданий на ім'я відповідача, витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської Ради з незаконного володіння ОСОБА_4 спірну земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядження Голови Севастопольської міської державної адміністрації, на підставі якого відповідачу видано державний акт на право власності на земельну ділянку внаслідок прийняття за межами повноважень адміністрації було скасоване на підставі протесту прокурора іншим розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації, в зв'язку з чим була скасована підстава для набуття відповідачем права власності.

В порушення ч. 8 ст. 118 ЗК України, ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» не було проведено державної експертизи проекту землеустрою земельної ділянки рекреаційного призначення, що передана у власність відповідачу.

Вважаючи державний акт на право власності на спірну земельну ділянку правочином, просить застосувати положення ст. 16 ч. 2 п. 2, ст. 203 ч. 1,2,3, ст. 215 ч. 1 ЦК України, мотивуючи відсутністю у Севастопольської державної адміністрації повноважень на розпорядження землями на території м. Севастополя, порушенням Севастопольською міською державною адміністрацією положень ст. 9, п. 12 Перехідних положень ЗК України щодо використання повноважень Севастопольської міської Ради при передачі у власність відповідачу земельної ділянки, відсутністю рішення Севастопольської міської Ради про передачу у власність відповідача земельної ділянки, яка знаходиться у комунальній власності в межах населеного пункту - міста Севастополя.

У зв'язку з володінням відповідачем земельною ділянкою без правових підстав, просить суд застосувати положення ст. 387 ЦК України та витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської Ради з незаконного володіння відповідача спірну земельну ділянку.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 25 грудня 2012 року у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду прокурор Ленінського району м. Севастополя подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким просить задовольнити позовні вимоги. Вважає, що рішення суду постановлено при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.

В судове засідання прокурор та відповідач не з'явилися, повідомлені належним чином про час та місце слухання справи, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника третіх осіб, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Таким вимогам закону ухвалене у справі рішення не відповідає.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права, а саме: визнання державного акту недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, не ґрунтується на вимогах закону і порушень з боку відповідача при отриманні оскаржуваного державного акту не встановлено, а також прокурором не надано доказів про надання Севастопольській міській раді повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 3 ст. 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ч. ч. 6-9 ст. 118 ЗК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

У клопотанні зазначається цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовані розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Уповноважена установа розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до п.п. 1.4, 1.16 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 4 травня 1999 року, в редакції чинній на момент видачі державного акта, державний акт на право власності на земельну ділянку видається на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 078460, виданого СМФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 06.04.2010 р., ОСОБА_4 являлася власником земельної ділянки, кадастровий № 8536400000:02:005:0072 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011088500198, з зазначенням підстави видачі - розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1080-р від 06.04.2010 року (а.с. 8).

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 06.04.2010 року № 1080-р "Про затвердження проекту землеустрою обслуговуючому кооперативу „Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників „Верджиния" по відводу земельної ділянки зі встановленням меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування кварталу індивідуальних житлових будинків та господарських будівель у районі АДРЕСА_1" було затверджено проект землеустрою з відведення земельних ділянок загальною площею 4,0 га для будівництва та обслуговування кварталу індивідуальних житлових будинків та господарських будівель в районі АДРЕСА_1. У власність обслуговуючого кооперативу „Житлово-будівельно товариство індивідуальних забудовників „Верджиния" передана земельна ділянка площею 4,0 га, розташована по АДРЕСА_1

Докази звернення ОСОБА_4 з особистим клопотанням (заявою) про передачу земельної ділянки їй у власність до Севастопольської міської Ради або Севастопольської міської державної адміністрації в матеріалах справи відсутні.

Згідно матеріалів справи розпоряджень уповноважених органів щодо передачі ОСОБА_4 у власність спірної земельної ділянки не приймалось.

До наявної в матеріалах технічної документації по землеустрою спірної земельної ділянки копії розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 06.04.2010 року № 1080-р "Про затвердження комплексного проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки зі встановленням меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків та господарських будівель розташованої в районі АДРЕСА_1 наданого громадянам України (членам обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників «Верджиния», як на підставу видачі відповідачу державного акту, колегія суддів відноситься критично, оскільки з відповіді СМДА від 04.09.2012 року № 6084/14/2-12 вбачається, що розпорядження з такою назвою не видавалося та відсутній додаток до розпорядження від 06.04.2010 року № 1080-р зі списком громадян, яким надавалися земельні ділянки.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених а абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За змістом ст. ст. 173, 174 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міських рад. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у місті рад.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 13.11.1975 року № 361 "Про встановлення нових районів у деяких містах Української РСР" в м. Севастополі створено Гагарінський район. Рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської ради депутатів трудящих від 08.02.1977 року № 3/93 "Про межі районів м. Севастополя" затверджено межі Балаклавського, Гагарінського та Нахімовського районів.

Згідно технічної документації по землеустрою по встановленню меж спірної земельної ділянки, рішення Севастопольської міської ради № 4114 від 13.12.2005 року „Про затвердження Генерального плану міста Севастополя до 2025 року" земельна ділянка знаходиться в межах міста Севастополя.

Таким чином, оскільки земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту - міста Севастополя, повноваження щодо розпорядження цими землями до розмежування земель державної та комунальної власності здійснюються Севастопольською міською Радою в силу п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Севастопольська міська Рада, як повноважний орган, розпорядження щодо передачі у власність відповідачу земельної ділянки не приймала.

Суд першої інстанції, посилаючись на те, що рішення Севастопольської міської державної адміністрації не скасовано, не звернув уваги на положення ст.19 Конституції України.

До того ж рішенням Господарського суду м. Києва від 26.02.2013 р. по справі № 5011-38/11127-2012 розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1080-р від 06.04.2010 р. "Про затвердження проекту землеустрою обслуговуючому кооперативу „Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників „Верджиния" по відводу земельної ділянки зі встановленням меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування кварталу індивідуальних житлових будинків та господарських будівель у районі АДРЕСА_1" визнано недійсним.

Зазначеним рішенням встановлено, що спірне розпорядження було прийнято Севастопольською міською державною адміністрацією в порушення наданих їй законом повноважень, оскільки земельна ділянка, яка була передана у власність ОК „ЖБТІЗ „Верджиния", знаходиться у межах міста Севастополя та повноваження з розпорядження нею віднесені до компетенції Севастопольської міської Ради, а не Севастопольської міської державної адміністрації; спірне розпорядження було прийняте СМДА до розроблення проекту землеустрою.

З урахуванням наведеного та положень ст. 155 ЗК України, а також враховуючи відсутність рішення про надання земельної ділянки відповідачу ОСОБА_4, колегія суддів вважає, що виданий на її ім'я державний акт на право власності на земельну ділянку є недійсним.

Стосовно вимог позову про витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача ОСОБА_4 колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до положень ст. 387 ЦПК України, на які прокурор посилається в обґрунтування своїх вимог, власник має витребувати своє майно від особи, яка незаконного, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З матеріалів справи вбачається, що з 13.07.2010 року на підставі договору купівлі-продажу власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_5, яка залучена у справі в якості третьої особи, до якої прокурором позовні вимоги не заявлялися (а.с. 88, 89).

У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 387 ЦПК України відсутні та у вимогах позову про витребування спірної земельної ділянки належить відмовити.

Відповідно до вимог п. 1,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі „Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 р., „Новосельський проти України" від 11 березня 2003 року, „Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника (постанова ВС України у справі № 6-92 цс13).

У даній справі позов прокурора в інтересах Севастопольської міської Ради спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при передачі земельної ділянки у приватну власність та повернення на користь держави землі, яка вибула з її власності всупереч діючому законодавству.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Враховуючи часткове задоволення позову в частині вимог немайнового характеру з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 116, 118, 173, 174, п.12 Перехідних положень Земельного Кодексу України, ст.387 ЦК України, ст.ст. 303, 304, п. 2 ч.1 ст.307, п. 1, 4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Ленінського району м. Севастополя - задовольнити частково.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 25 грудня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Задовольнити частково позов прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах Севастопольської міської Ради до ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

Визнати недійсним державний акт серії ЯИ № 078460 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану у АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536400000:02:005:0072, виданий ОСОБА_4 Головним Управлінням Держкомзему у м. Севастополі 06.04.2010 р., зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011088500198.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Відмовити у задоволенні вимог позову про витребування земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_4.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.В.Моцний

Судді: О.В.Козуб

Т.П.Колбіна

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц- 797182014 р. Головуючий в першій

Категорія 45 інстанції Батурін А.С.

Доповідач в апеляційній

інстанції Моцний М.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

14 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Моцного М.В.,

суддів - Козуб О.В., Колбіної Т.П.,

за участю секретаря - Григорчук І.О.,

представника третіх осіб - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі апеляційну скаргу прокурора Ленінського району м. Севастополя на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 25 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах Севастопольської міської Ради до ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог, - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників «Верджиния», ОСОБА_5, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, -

Керуючись ст.ст. 116, 118, 173, 174, п.12 Перехідних положень Земельного Кодексу України, ст.387 ЦК України, ст.ст. 303, 304, п. 2 ч.1 ст.307, п. 1, 4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Ленінського району м. Севастополя - задовольнити частково.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 25 грудня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Задовольнити частково позов прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах Севастопольської міської Ради до ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

Визнати недійсним державний акт серії ЯИ № 078460 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану у АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536400000:02:005:0072, виданий ОСОБА_4 Головним Управлінням Держкомзему у м. Севастополі 06.04.2010 р., зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011088500198.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Відмовити у задоволенні вимог позову про витребування земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_4.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.В.Моцний

Судді: О.В.Козуб

Т.П.Колбіна