13.01.2014

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797-5/2014р. Головуючий у першій

інстанції Борко А.Л.

категорія 19 Доповідач у апеляційній інстанції Зотов В.С.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2014 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Зотова В.С.

суддів - Водяхіної Л.М., Єфімової В.О.,

при секретарі - Малахової Н.В.,

за участю представника

позивача ПАТ КБ «Приватбанк» - Олійникової Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 27 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в особі Севастопольської філії до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7, про стягнення боргу за договором кредиту,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Севастопольської філії ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та просило стягнути з відповідача суму заборгованості за іпотечним кредитним договором №ЗЕНОСК0336338Н від 24 листопада 2006 року у розмірі 97518,00 доларів США, яка складається: із заборгованості за кредитом у розмірі 67323,60 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 18558,60 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 11635,80 доларів США, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 46,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її продажу ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також просило стягнути з відповідача судові витрати та виселити відповідача та третіх осіб із вищезазначеної квартири у зв'язку із зверненням стягнення боргу за договором кредиту на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 листопада 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Севастопольської філії та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №ЗЕНОСК0336338Н. Відповідач порушуючи норми чинного законодавства і умови договору, кредит в установленому порядку не погасив, відсотки за його використання не сплатив, внаслідок чого у позивача виникло право вимоги про стягнення заборгованості у судовому порядку.

Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 27 листопада 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором №ЗЕНОСК0336338Н від 24 листопада 2006 року, у розмірі 97518,00 доларів США, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею46,40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які зареєстровані і проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про зміну рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог про надання ПАТ КБ «Приватбанк» права продажу предмету іпотеки, вважає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Не погодившись з рішенням суду представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та постановлення нового, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» просить відмовити, вважає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається , що 24 листопада 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» в особі Севастопольської філії та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір №SEHOGK0336338H.

Пунктом 1.1. зазначеного кредитного договору передбачено, що банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти, шляхом надання готівкою через касу на строк з 24 листопада 2006 року по 23 листопада 2026 року включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 70000 доларів США на придбання квартири та 14192,08 доларів США на сплату страхових платежів на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, із сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з періодом сплати з 19 по 24 число кожного місяця. Позивач виконав свої договірні зобов'язання в повному об'ємі та надав ОСОБА_4 кредитні кошти згідно умов договору.

В забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню кредиту, між позивачем та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір від 24 листопада 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу - ОСОБА_8, предметом якого є нерухоме майно, а саме квартира загальною площею 46,40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів справи, позивачем зобов'язання було виконано у повному обсязі, тоді як свої зобов'язання за договором кредиту ОСОБА_4 не виконала, щомісячні платежі та відсотки за користування кредитом належним чином не вносила, у результаті чого у неї перед позивачем виникла заборгованість, розмір якої станом на 27 вересня 2011 року склав 97518,00 доларів США.

Відповідно до ст.ст.526,527,530,615 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, та повинно виконуватися у встановлений термін його виконання у відповідності з вказівкою закону чи договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що 01 серпня 2011 року та 08 вересня 2011 року на адресу відповідача ОСОБА_4 позивачем булі надіслані листи - повідомлення про порушення зобов'язань по кредитному договору у яких боржнику було запропоновано сплатила заборгованість у тридцяти денний термін (а.с.12-14), однак відповідач заборгованість у встановлений термін не сплатила із заявою про відстрочення платежів до відповідача не зверталася.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором, оскільки згідно умов договору кредиту порушення строків повернення кредитної заборгованості та процентів є підставою для вимоги дострокового повернення кредиту. Відповідач ОСОБА_4 у порушення статті 60 ЦПК України не представила суду доказів, які підтверджують сплату кредиту та відсотків.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з вимогами статті 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Статтею 109 Житлового кодексу України передбачено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають треті особи по справі - ОСОБА_6 та ОСОБА_7

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, та виселення відповідача та третіх осіб по справі із спірної квартири підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 суттєвими не являються, та висновків суду не спростовують.

Однак, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду у частині обрання способу реалізації іпотечного майна, оскільки судом першої інстанції не було враховано наступне.

Згідно зі ст.25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Відповідно до п.41 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого СУДУ України з розгляду цивільних та кримінальних справ, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку"

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що актами цивільного законодавства України надано право сторонам договору самим обирати спосіб та порядок врегулювання спірних питань щодо виконання умов договору, зокрема заставодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі і продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

А тому враховуючи те, що обраний позивачем спосіб реалізації іпотечного майна, що зазначений ним у вимогах позову, не суперечить умовам договору іпотеки, а саме п.п.15.7.1., 15.7.2., та відповідає наведеним вище нормам закону, а також те, що в силу закону та умов договору іпотеки, іпотекодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, колегія суддів вважає, що слід визначити наступний спосіб реалізації заставного майна, а саме: визначити спосіб реалізації іпотечного майна, а саме квартири АДРЕСА_1, шляхом його продажу банком з укладенням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, а також з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також з наданням банку всіх повноважень необхідних для здійснення продажу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду у частині визначення способу реалізації іпотечного майна на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає зміні.

На підставі ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст.303, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 27 листопада 2012 року у частині визначення способу реалізації іпотечного майна змінити.

Визначити спосіб реалізації іпотечного майна - квартири загальною площею 46,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом продажу вказаної квартири Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також з наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м.Севастополя, зареєстрованих в спірній квартирі осіб.

У іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: В.С.Зотов

Судді: Л.М.Водяхіна

В.О.Єфімова