Головуючий суду 1 інстанції - Чуванова А.М..
Доповідач - Пащенко Л.В.
Справа № 416/1547/13-ц
Провадження № 22ц/782/5515/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого - Пащенко Л.В.
суддів : Медведєвої Л.П., Соловей Р.С.
при секретарі : Арутюнян Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 21 червня 2013 року
по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Встановила:
В квітні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №LQL1SK0338 від 14.06.2004 року відповідач отримала кредит у розмірі 9000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У порушення діючого законодавства та Умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала і станом на 02.04.2013 року має заборгованість, яка складається з наступного: з заборгованості за кредитом в сумі 4196,64 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 22279,20 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в сумі 43805,13 грн. Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі - 70280,97 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 702,81 грн.
Оскаржуваним рішенням суду від 21 червня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі - 70280,97 грн., та сплачений судовий збір у розмірі - 702,81 грн.
Не погодившись із рішенням суду, відповідачем було надано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з приводу неповного з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та діючому законодавству, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст.213, ст.214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні . Під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до вимог ч.1,ч.3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно з ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності заборгованості за кредитним договором у позивачки доведений, тому підлягає стягненню з неї заборгованость за кредитним договором на користь позивача.
Однак, судова колегія не може погодитися з такими висновками суду повністю, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного договору №LQL1SK0338 від 14.06.2004 року позивачка отримала споживчий кредит у розмірі 9000 грн. на строк 24 місяця до 14.06.2006 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.3). Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідач станом на 02.04.2013 року має заборгованість в сумі 70280,97 грн., яка складається: з заборгованості за кредитом в сумі - 4196,64 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі - 22279,20 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в сумі 43805,13 грн.(а.с.2).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог щодо стягнення неустойки (штрафа, пені).
Відповідно до пп.7 п. 11 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється: вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Пунктом 31 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ встановлено, що, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення 7 частини 13 статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Однак судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано положень ст. 257, 258 ЦК, ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та положень п. 31 Постанови №5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та не застосовано термінів позовної давності до спірних правовідносин.
Так, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача у розмірі 70280,97 грн. не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до наданих позивачем розрахунків дана заборгованість склалась за договором, термін дії якого закінчився 14.06.2006 року, тобто на час звернення до суду позивача (15.05.2013 року), сплинув термін позовної давності, встановлений законодавством для відповідних правовідносин.
Обгрунтованими є доводи позивача щодо неправомірного незастосування судом термінів позовної давності.
Таким чином, суд першої інстанції порушив норми матеріального права щодо незастосування термінів позовної давності стосовно спірних правовідносин, що є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення відповідно до вимог ст.309 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 209, 309 ЦПК України, судова колегія, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 21 червня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення набирає чинності негайно,але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів після її проголошення.
Головуючий :
Судді :