УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2014 року Справа № 876/14627/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шинкар Т.І.,
суддів: Пліша М.А.,
Большакової О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Чопської митниці Міндоходів на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі за позовом ТзОВ «Голден Фрутс» до Чопської митниці Міндоходів, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень та стягнення надмірно сплачених коштів,-
В С Т А Н О В И В :
ТзОВ «Голден Фрутс» 06.06.2013р. звернулося з адміністративним позовом в суд, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Чопської митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості товарів від 05.12.2012р. №305000003/2012/100347/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 05.12.2012р. №305000003/2012/10043, стягнути з Державного бюджету України на його користь суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 7 969,91грн. та ПДВ у розмірі 17 533,80грн.
В порядку ст.55 КАС України Закарпатським окружним адміністративним судом 26.09.2013р. допущено заміну Чопську митницю Державної митної служби України правонаступником - Чопську митницю Міндоходів.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Чопської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 05.12.2012р. №305000003/2012/100347/2; визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 05.12.2012р. №305000003/2012/10043; стягнено з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені суми ввізно мита у розмірі 7 969,91грн. (сім тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень дев'яносто одна копійка) та ПДВ у розмірі 17 553,80грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят три гривні вісімдесят копійок) та витрати зі сплати судового збору в сумі 289,45грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити повністю в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд, задовольняючи позовні вимоги, залишив поза увагою доводи Митниці про те, що заявлена декларантом митна вартість суттєво відрізнялась від наявної інформації щодо товарів подібного виду в ЄАІС Держмитслужби, що слугувало підставою виникнення обгрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості, а поданий позивачем до митного оформлення пакет документів, містив розбіжності щодо оплати за товар, витрат на перевезення, відсутні документи про вартість страхування, що не дозволяло достовірно визначити митну вартість товару та стало підставою для витребування додаткових документів, які позивачем не були надані, а тому винесено рішення про визначення митної вартості та картку відмови у здійсненні митного оформлення. Визначення митної вартості проводилось з врахуванням вимог ст.57 Митного кодексу України, наявних документів та відомостей.
У відповідності до вимог п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач придбавав ввезений товар згідно вільно сформованих ринкових цін, ввезений товар характеризувався незначним строком придатності, ціни на нього значною мірою формуються в залежності від сезону, якості, умов поставки та інших умов, що впливають на рівень цін кожної партії товару та швидко змінюються в часі, а тому наведені відповідачем відомості митних оформлень не можуть бути беззаперечним доказом заниження митної вартості. Крім того, інформація (роздруківка з бази даних Держмитслужби України) надана не в повному вигляді, а у вигляді витягу щодо окремих ВМД та у вказаному витягу не дозволяє здійснити порівняння із поданим позивачем до митного оформлення товару за критеріями виробника, якості та інших умов поставок.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.12.2012р. ТзОВ «Голден Фрутс» до митного оформлення подана вантажна митна декларація №305090000/2012/018476 з метою митного оформлення товару: «Продукти рослинного походження: хурма свіжа, категорія 1, врожай 2012 року, вирощена в Іспанії, столова, для споживання людиною, без первинної упаковки, торгівельної марки «Permision», а також продукти рослинного походження, помідори свіжі, сорту «Чері», категорія 1, вирощені в Іспанії, врожай 2012 року, столові, для споживання в їжу, розфасовані для роздрібної торгівлі в первинну упаковку, торгівельної марки «COPROHNIJAR».
Митна вартість товару визначалась декларантом за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у розмірі 135 473,84 грн.
Як зазначено в рішенні суду першої інстанції, після прийняття митної декларації на товар відбулось спрацювання згенерованого автоматичною системою управління ризиками профілю ризику про заниження митної вартості товару, що стало підставою витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість товару; виписку із бухгалтерської документації; інші документи за власним бажанням декларанта, які б підтверджували заявлену митну вартість.
Оскільки позивач відмовився подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, Митницею зроблено відповідний запис на звороті запиту від 04.12.2012р. №2621-17/39 та за поданою митною декларацією у митному оформленні відмовлено з підстав невірного визначення митної вартості товару, що послужило підставою 05 грудня 2012 року винесення Рішення про коригування митної вартості товару №305000003/2012/100347/2, яким визначено митну вартість товару за резервним методом на підставі наявної у митного органу цінової інформації (ЄАІС ДМСУ) та неможливістю застосування попередніх методів: «хурма» за рівнем митної вартості 1,3468 євро за 1 кг та товару «помідори» на рівні 1,1467 євро за 1 кг та 5 грудня 2012 року Митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №30305000003/2012/10043.
З метою недопущення псування товару, який має обмежений строк придатності, після винесення вищезазначеного Рішення та Картки відмови, позивач для ввезення товару на митну територію України подав ВМД №305090000/2012/018506 від 05.12.2012р., в якій вказав митну вартість, визначену митним органом у спірному рішенні.
Як зазначено в апеляційній скарзі, при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (за даними ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості» ЄАІС ДМСУ) виявлено відхилення у рівні митної вартості товару, митна вартість якого перевірялась, в порівнянні із загальним рівнем цін на подібні товари.
Статтею 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 Митного кодексу наведено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.
Згідно ст. 55 Митного кодексу, яка регулює порядок коригування митної вартості товарів зазначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити в тому числі, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2); під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу (ч.4); декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.5); на вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді (ч.6).
Згідно ч. 1 ст.57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57); У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч.5 ст.57); При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (чт.6 ст.57); Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч.7 ст.57); У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до норм статті 59 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього (ч.8 ст.57).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Виходячи із зазначеного колегія суддів вважає, що у разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 57 МК України зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних мотивів, проте ці вимоги закону Митниця не виконала.
Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня, 7 лютого, 14 листопада 2011 року та 6 лютого, 11 вересня 2012 року (№№ 21-56а10, 21-76а10, 21-213а11, 21-418а11, 21-245а12 відповідно.
Слід зазначити, приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за шостим (резервним) методом на товар «хурма» за рівнем митної вартості 1,3468 євро за 1 кг та товару «помідори» на рівні 1,1467 євро за 1 кг, митний орган не зазначив, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України Митницею.
Митницею вимагались каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість товару; виписку із бухгалтерської документації; інші документи за власним бажанням декларанта, які б підтверджували заявлену митну вартість, проте в рішенні не зазначено, яким чином витребувані документи могли б вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.
Верховний Суд України у постанові від 29.05.2012р. по справі № 21-91а12 висловив правому позицію згідно якої, витребування митним органом переліку документів, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, є необґрунтованим.
Оскільки при визначенні митної вартості ввезених позивачем товару «хурма» та «помідори» Митницею взято за основу інформацію про митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за даними ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості» ЄАІС ДМСУ, як це встановлено судом першої інстанції, а тому виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст.57 Митного кодексу, Митниця при вибору методу визначення митної вартості повинна була провести письмові консультації з Декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності, що не було дотримано та всупереч вказаним приписам безпідставно застосовано метод №6 (резервний), без зазначення обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Доказів того, що Митницею були дотримані вимоги ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України, щодо проведення з декларантом консультацій про обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, Митницею суду не надано.
Позиція суду узгоджується з правовою позицію Верховного Суду України, викладеною у Постанові від 6 лютого 2012 року (справа №21-418а11).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить повної інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть бути більш вагомими, ніж інформація, яка є в наданих декларантом первинних документах на товар.
Згідно чт.1 ст. 64 Митного кодексу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Слід зауважити, що визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ «Оцінка товару для митних цілей» та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.
Відповідно до пункту 2(а) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.
Відповідно до пункту 2(Ь) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продасться або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (Ь), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (а) і (Ь) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.
Отже, в порушення ч.7 ст.54 Митного кодексу Митниця під час проведення митного контролю аргументовано не довела, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Колегія суддів вважає, що подані до митного оформлення документи не містили жодних суперечностей чи розбіжностей в тому числі щодо ціни товару, а посилання на розбіжності щодо оплати за товар, витрат на перевезення та відсутності документів про вартість страхування не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді, оскільки як в рахунку-фактурі так і в рахунку-проформі заявлена ціна за одиницю ввезеного товару є ідентичною та не містить розбіжностей; витрати на транспортування підтверджуються договором; щодо страхування товару, то згідно Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор в рамках договору здійснив таке страхування.
Отже, Митницею не доведено наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, а тому відомості про заявлену Товариством митну вартість є об'єктивними, та такими, що піддаються обчисленню і підтверджуються документально.
На думку суду, відмова відповідача у визначенні митної вартості товарів за ціною яка зазначена у поданих до вантажної митної декларації від 04.12.2012р. №305090000/2012/018476 та визначення митної вартості без дотримання вимог МК України є противоправними, спричиняє збитки вітчизняному суб'єкту господарювання.
Беручи до уваги встановлені факти, колегія суддів вважає, що Митниця здійснивши митне оформлення товарів за шостим (резервним) методом, не надала доказів того, що на підставі поданих документів неможливо було визначити митну вартість за першим методом та не довела, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, були недостатніми чи такими, що в сукупності викликали сумнів в достовірності інформації, в тому числі і щодо ціни, а не проведення консультацій обмежило право позивача щодо застосування методу, відмінного від резервного, що дає суду підстави визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 05.12.2013р.
Оскільки позивачем суми ввізного мита та ПДВ сплачені з урахуванням відкоригованої митним органом митної вартості товару, що підтверджується вантажно-митними деклараціями та платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи та з врахуванням положень Податкового та Митного кодексів України колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 7 969,91 грн. та ПДВ у розмірі 17 533,80 грн. з тих підстав, що наслідком скасування неправомірного рішення, згідно якого позивачем було надміру сплачено до державного бюджету кошти (суми мита та ПДВ) є саме повернення таких коштів, а незадоволення такої вимоги буде фактичним обмеженням права позивача на захист порушеного права та інтересу шляхом звернення з вимогою безпосередньо до суду без використання досудового способу врегулювання спору (адміністративного оскарження).
Аналогічна правова позиція щодо скасування відповідних рішень митного органу та стягнення з Державного бюджету України зайво сплачених платежів висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 травня 2012 року по справі № 21-91а12, яка, у відповідності до ст. 244 - 2 КАС України, є обов'язковою для всіх судів України.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Чопської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі №807/2081/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді М.А. Пліш
О.О. Большакова