УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2014 року Справа № 876/15373/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Шинкар Т.І.,
суддів - Пліша М.А.,
- Большакової О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.,
за участю сторін - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 на постанову Рожищенського районного суду Волинської області від 27 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Дубищенської селищної ради Рожищенського району Волинської області, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішень,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 05.09.2013р. звернулася з адміністративним позовом в суд, в якому просить визнати незаконними та скасувати рішення Дубищенської селищної ради Рожищенського району Волинської області №20/9 від 30.10.2012р. «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою громадянам» та рішення №21/5 від 21.12.2012р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4.».
Постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 27 листопада 2013 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник позивача оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Рожищенського районного суду Волинської області від 27 листопада 2013 року скасувати і прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції грубо порушено ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки суд розглянув справу за відсутності відповідача та третьої особи, не витребував жодного доказу та документів, які потрібні для належного розгляду справи.
В судовому засіданні апелянт апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити. Відповідач та третя особа в судове засідання повноважних представників не забезпечили, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України. Відповідач просив справу розглядати без повноважного представника та апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що оскільки третьою особою ОСОБА_4 у 1999 році придбано у власність житловий будинок, а отже до нього перейшло право користування земельною ділянкою на якій розташований житловий будинок, що дає йому право одержання її у приватну власність. Окрім того зазначено, що позивач набуде права власності на частину земельної ділянки після набуття права власності на свою частину житлового будинку.
Такі висновки суду першої інстанції на думку апеляційного суду відповідають обставинам справи та вимогам матеріального права, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При вирішенні спору, рішення сільської ради від 30.10.2012р. №20/9 та від 21.12.2012р. №21/5 підлягають перевірці на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.
Судом першої інстанції встановлено, що третя особа ОСОБА_4, перебуваючи у шлюбі з позивачкою, 03.02.1999р. придбав у власність житловий будинок з господарськими спорудами та побутовими будівлями, що знаходиться в смт. Дубище по вул. Шевченка, 42.
На підставі договору купівлі-продажу отримано витяг про державну реєстрацію від 26.11.2012р. згідно якого зазначено, що третя особа ОСОБА_4 є власником житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу від 03.02.1999р.
На момент придбання будинку третьою особою ОСОБА_4, порядок набуття права користування земельною ділянкою регулювався ЗК України від 18.12.1990р. з наступними змінами, стаття 30 якого передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.
Реалізовуючи своє право на одержання земельної ділянки у власність третя особа ОСОБА_4 звернувся з заявою до селищної ради.
Відповідно до рішення №20/9 від 30.10.2012р. Дубищенської селищної ради Рожищенського району Волинської області надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на приватну власність на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га.
21.12.2012р. рішенням Дубищенської селищної ради Рожищенського району Волинської області №21/5 затверджено технічну документацію із землеустрою та передано земельну ділянку у власність гр. ОСОБА_4
Суд звертає увагу, що окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди.
Дана правова позиція висловлена в п.18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач набуде права власності на частину земельної ділянки після набуття права власності на свою частину житлового будинку.
Оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення позивач не був власником житлового будинку чи його, таке право не було зареєстроване у встановленому законом порядку, а тому оскаржувані рішення прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та передбачених ч.3 ст. 2 КАС України принципів.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рожищенського районного суду Волинської області від 27 листопада 2013 року у справі №167/1417/13-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді М.А. Пліш
О.О. Большакова
Повний текст Ухвали виготовлено 21.01.2014р.