Справа №2-а-155/ 2007р.

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 грудня 2007 року Конотопський міськрайонний суд в складі:

головуючого                   Кущенка М. Ф.

суддів:                             Гетьман В.В. Буток Т.А.

при секретарі                  Годуновій А.А.

з участю позивача         ОСОБА_1

представника позивача   ОСОБА_2

та представників відповідачів       Сі біль Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за позовом ОСОБА_1 до Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення,  Міністерства праці і соціальної політики України,  Державного казначейства України,  Міністерства фінансів України,  3-я особа: Конотопське управління Державного казначейства про стягнення 3602, 25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач обґрунтовує вимоги тим,  що являється учасником бойових дій і відповідно до вимог  ст.  12 Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх захисту" від 22.10.93р. з послідуючими змінами,  йому,  як учаснику бойових дій,  щорічно до 05 травня повинна видаватись одноразова грошова допомога в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком.

Мінімальна пенсія за віком в 2002-2003роках складала 46, 30грн.,  в 2004році - 92, 45грн.,  в 2005р. - 332грн.,  2006р.-359грн. І відповідно йому за вказані роки повинні були виплатити: за перші два роки по 236, 5грн.,  за 2004р - 462, 25грн.,  за 2005р. - 1660грн,  і за 2006р - 1795грн.,  а всього йому повинні були виплатити 4390, 25грн.

Але в порушення вимог  ст.  ст.  3, 8, 22, 55,  64 Конституції України та  ст.  ст.  1, 2, 12,  17, 17-1,  22,  Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту",  п.9  ст.  87 Бюджетного Кодексу України,   ст.  440 ЦК України в редакції 1963р.,   ст.  ст.  15, 16,  22, 1166,  1192 ЦК України в редакції 2003р.,  рішенню Конституційного суду України від 01.12.2004р. №20-рп йому виплатили тільки: в 2002р. 80грн,  в 2003р. 90грн,  в 2004р. 120грн.,  2005р 250грн. і в 2006р. 250грн. А всього виплатили за вказані роки 790грн.,  залишилось недоплаченим 3602, 25грн.

І позивач просить стягнути із Конотопського міського управління праці і соціального захисту населення на його користь вказану  недоплачену одноразову щорічну грошову допомогу за вказані роки,  а також просить зобов'язати Міністерство фінансів України,  Державне казначейство України Міністерство праці і соціальної політики України перевести ці кошти Конотопському міському управлінню праці та соціального захисту населення. Позивач і його представник в судовому засіданні свій позов підтримують і просять його задовільнити.

Представник Конотопського міського управління праці і соціального захисту населення за дорученням Сібіль Л.П.,  як відповідач,  вимоги позову не визнала і пояснила,  що позивач стоїть на їхньому обліку,  як учасник бойових дій і вони йому щорічно до 5 травня виплачували відповідну допомогу,  передбачену Законом України "Про бюджет..." на відповідний рік,  якими встановлювались саме ті розміри,  які були йому виплачені. Позивачу виплатили таку допомогу за 2006р. в розмірі -250грн. згідно із вимогами  ст. 30 ЗУ "Про Державний бюджет на 2006р. Виплату інших коштів законодавством не передбачено і вона просить в задовільненні вимог позову відмовити за 2006р. за необґрунтованістю,  а за 2002-2005р.р. - за пропуском строку завернення до суду.

Інші учасники процесу на розгляд справи не з'явились,  про день розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку і суд розглядає справу без їхньої участі.

Вислухавши пояснення учасників сторін,  що з'явилися та перевіривши матеріали справи суд приходить до висновку,  що позов частково обгрунтований і підлягає частковому задовільненню із слідуючих підстав.

Відповідно до вимог  ст.  ст.  12,  17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії соціального захисту..." щорічно до 05 травня учасникам бойових дій повинна виплачуватись грошова допомога у розмірі 5-х мінімальних пенсій за віком управліннями праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків.

Судом встановлено,  що ОСОБА_1.є учасником бойових дій,  що підтверджується учасниками розгляду справи і відповідним посвідченням (л.с. 22). І йому 12 квітня 2006 року була перерахована разова грошова допомога до 05 травня в розмірі 250 грн. (л.с.  37, 39),  не із розрахунку мінімальної пенсії за віком,  яка з 01.04.2006р. становила 359 грн.,  а відповідно встановленого розміру визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік",  яким зупинялись дії ч. 5  ст.  ст. 12,  13,  14,  та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" і встановлювалась інша величина виплати в розмірі 250грн.

Але рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004р. №20-рп визнано такими,  що не відповідають Конституції України ( є не конституційними),  положення  ст.  44 Закону України "Про державний бюджет на 2004рік",  якими виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" здійснюється учасникам бойових дій в меншому розмірі ніж передбачено вказаним законом.

Незважаючи на те,  що аналогічні норми ЗУ "Про державний бюджет на 2006рік" не визнані Конституційним Судом України неконституційними,  оскільки вони не були предметом його розгляду,  суд приходить до висновку,  що одноразова грошова допомога Литвиненку В.О. за 2006р.,  як учаснику бойових дій,  повинна виплачуватись із розміру 5 мінімальних пенсій за віком,  яка станом з 01.04.2006р.становила 359грн.,  згідно вимог  ст.  12 ЗУ "Про статус ветеранів війни..." поскільки відповідно до вимог  ст.  22 ч.3 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін в діючі закони не допускається звуження змісту і об'єму існуючих прав і свобод і ЗУ "про статус ветеранів війни..."  не зв'язував виплату

2

допомог із наявністю певних коштів чи фінансування з бюджету,  а мас безумовний характер. Діючи всупереч вказаним вимогам Основного Закону України ,  маючи при цьому конкретне рішення Конституційного Суду України з ідентичного питання знову прийняте законодавцем аналогічне рішення не може прийматись до уваги. Вказаний висновок суду погоджується із вимогами  ст. 2 ч.2 і 3 ЗУ "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" згідно яких права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей,  встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР ,  не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Таким чином вказана норма Закону України "Про статус ветеранів війни..." і норма Закону України "Про Державний бюджет на 2006рік",  яка звужувала дію норми попереднього закону співвідносяться між собою,  як спеціальна норма і загальна норма. А при конкуренції спеціальної і загальної норми закону - діє спеціальна норма,  тобто в даному випадку  ст.  12 Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту".

Таким чином позивачу за 2006р. повинно бути виплачено 1545грн. (5x359-250).

Відповідно до вимог  ст.  17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах передбачених  ст.  ст.  12-16 цього Закону,  здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків. Згідно із п.3 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України затвердженого Указом Президента України від 30.08.2000р. №1035/2000 та Постановою КМУ від 02.11.2006р. №1543 Мінпраці України забезпечує реалізацію прав громадян на соціальний захист через системи підпорядкованих йому органів.

Конотопське міське управління праці та соціального захисту населення є таким органом і,  як юридична особа,  на яку покладений обов'язок проведення вказаних виплат учасникам війни,  повинно проводити такі виплати і суд проводить стягнення тільки з нього. Що стосується вимог позивача виплату йому недоплачених допомог за 2002-2005р.,  то в задовільненні їх слід відмовити за пропуском строку звернення до суду,  оскільки відповідно  ст.   ст.  99,  100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав,  свобод та інтересів особи встановлюється річний строк який обчислюється з дня,  коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав,  свобод чи інтересів,  а пропущення строків звернення до суду,  про що наполягає представник відповідача,  є підставою для відмови у задоволенні позову,  якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Вислухавши учасників розгляду справи та перевіривши її матеріали,  суд приходить до висновку,  що позивач знав заздалегідь до закінчення річного терміну за зверненням до суду про порушення його прав,  оскільки останній отримував щорічну грошову допомогу своєчасно,  заборгованості по виплаті не було,  закон,  на підставі якого він обґрунтовує свої вимоги,  був оприлюднений і введений в дію ще в 1993р.,  про що позивач не знати не міг. Поважності причин пропуску терміну за зверненням до суду за захистом своїх прав позивач не навів і не просить його поновити.

Виходячи із викладеного та керуючись  ст.  ст.  8, 99, 100, 159-163 КАС України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовільнити частково і стягнути на його користь із Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення суму недоплаченої щорічної допомоги за 2006рік,  як учаснику бойових дій в розмірі 1545грн.

В решті позовних вимог відмовити в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду. Апеляційне оскарження постанови суду може бути проведено шляхом подачі заяви про таке оскарження протягом 10 днів з дня проголошення   з послідуючою подачею апеляційної скарги до Харківського адміністративного апеляційного суду через Конотопський міськрайсуд протягом 20 днів або без попередньої подачі заяви про таке оскарження - в такому ж порядку протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Постанова виготовлена на комп'ютері і має силу оригіналу.