ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року Справа № 86436/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мікули О.І.,

суддів - Кушнерика М.П., Курильця А.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу «дітям війни»,-

в с т а н о в и в:

06 жовтня 2011 року позивач звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про визнання відмови протиправною та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «дітям війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум, за період з 01 січня 2009 року по дату розгляду справи судом і в подальшому.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2011 року у справі №2-а-3399/11 позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 встановленого Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2009 року по 22 липня 2011 року включно, в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням змін до цієї статті Закону від 28 грудня 2007 року та з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням вже виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому суд, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є «дитиною війни» та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мала право на отримання підвищення виплачуваної їй управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області пенсії за віком.

Всупереч вимогам ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Положення ч.3 ст.28 цього Закону, на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини не поширюється строк позовної давності, застосувавши до спірних правовідносин положення статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Однак, при цьому, судом не враховано положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.16 Прикінцевих положень якого, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено інші, ніж статтею 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» правила виплати пенсії за минулий час, тому в цій частині Закон України «Про пенсійне забезпечення» застосуванню не підлягає.

В свою чергу, статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено виплату пенсії за минулий час без обмеження у часі лише в разі її попереднього нарахування. Оскільки суми належної позивачеві як дитині війни пенсії нараховані не були, а тому на спірні правовідносини положення статті 46 зазначеного Закону також не поширюються.

Таким чином, оскільки законами з питань пенсійного забезпечення не встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушених прав, а тому до спірних правовідносин необхідно застосувати положення статті 99 КАС України, якими передбачено піврічний строк звернення до суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи, що позивач звернулася в суд 06 жовтня 2011 року, та не надала доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2009 року по 05 квітня 2011 року включно у необхідно залишити без розгляду.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» до внесення в нього змін не передбачено будь-яких обмежень щодо виплати надбавки передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно з п. 7 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року, який набрав чинності 19 червня 2011 року зазначено, що у 2011 році норми і положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06 липня 2011 року № 745, яка набрала законної сили 23 липня 2011 року.

Вищенаведені нормативні акти на даний час є чинними і неконституційними не визнавались.

Таким чином, нарахування та виплата у 2011 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 23 липня 2011 року виплати передбачені, зокрема, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинні здійснюватися в порядку та розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745 від 06 липня 2011 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період з 06 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року включно.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

За таких обставин судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наведене в силу вимог ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови, що оскаржується, та прийняття нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1,4 ч.1 ст.202, ч. 2 ст.205, 207, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області - задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2009 року по 05 квітня 2011 року включно - залишити без розгляду.

Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2011 року у справі №2а-3399/11 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати підвищення до пенсії як дитині війни - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум за період з 06 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року включно.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум за період з 06 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року включно.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий: О.І. Мікула

Судді: М.П. Кушнерик

А.Р. Курилець