справа № 107/8610/13-ц

провадження № 2/107/55/14

РІШЕННЯ

Іменем України

13 січня 2014 р. м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді - Цветкова О. Я.

при секретарі - Осауленко А. І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Демчук І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Керченської міської ради, третя особа - Обслуговуючий кооператив Садово-городній кооператив «Дружба-Керч», про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Керченського міського суду з позовом до Керченської міської ради про визнання за ним на підставі ст. 376 Цивільного кодексу України права власності на нерухоме майно - садовий будинок літ. А, курник літ. Б, навіс літ. В, лазня літ. Г, огородження літ. 1-6, басейн літ. І, мощення літ. ІІ, розташовані на ділянці АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є членом кооперативу з 1973 року та з 2004 року є власником земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,0583 га, розташованої АРК, м. Керч, с/т «Дружба», згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку. В період з 1975 року по 1979 рік на зазначеній земельній ділянці позивачем були збудовані зазначені будинок та інші споруди. З метою оформлення права власності на вказане нерухоме майно позивачем отримано від КРП «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» висновок про технічний стан домоволодіння від 10.12.2010 р. та виготовлено технічний паспорт. На звернення щодо оформлення права власності Виконавчий комітет Керченської міської ради та Департамент з правової роботи Керченської міської ради надали відповіді про неможливість оформлення права власності з огляду на відсутність в позивача документів про наявність права власності або користування земельною ділянкою на момент збудування нерухомості. На сьогодні в нього відсутня інша можливість окрім звернення до суду оформити право власності на зазначену нерухомість.

Ухвалою суду від 9.12.2013 р. у судовому засіданні до участі у справі як третю особу без самостійних вимог залучено Обслуговуючий кооператив Садово-городній кооператив «Дружба-Керч», а також зобов'язано Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим надати висновок з приводу заявлених позовних вимог.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити повністю з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача за довіреністю Демчук І. І. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, вказуючи, що позов заявлений до неналежного відповідача, тому як Керченська міська рада за законом не має повноважень на оформлення права власності та існує позасудовий порядок введення вказаного нерухомого майна в експлуатацію та оформлення права на нього через реєстраційний орган Міністерства юстиції України, просила у задоволенні позову відмовити.

Третя особа явку представника у судове засідання не забезпечила, надіслала до суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу за відсутністю представника, заперечень проти задоволення позову не заявила (а.с.36-37).

Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим висновок з приводу заявлених позовних вимог не надала, втім, враховуючи відсутність заперечень з боку представників сторін проти розгляду справи без наявності зазначеного висновку, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі матеріалів.

Вислухавши пояснення представників сторін і дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є членом садового товариства «Дружба», правонаступником якого є Обслуговуючий кооператив Садово-городній кооператив «Дружба-Керч», з 1973 року, та в період з 1975 року по 1979 рік на земельній ділянці НОМЕР_1 площею 0,0583 га збудував садовий будинок літ. А, курник літ. Б, навіс літ. В, лазня літ. Г, огородження літ. 1-6, басейн літ. І, мощення літ. ІІ (а.с.5-7).

З 2004 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,0583 га, розташованої АРК, м. Керч, с/т «Дружба», згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с.8).

З метою оформлення права власності на вказане нерухоме майно позивачем отримано від КРП «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» висновок про технічний стан домоволодіння від 10.12.2010 р. та виготовлено технічний паспорт (а.с.9-15), складені у відповідності до Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1035 від 9 вересня 2009 року.

На звернення КРП «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» та ОСОБА_3 щодо оформлення права власності Виконавчий комітет Керченської міської ради та Департамент з правової роботи Керченської міської ради надали відповіді про неможливість оформлення права власності з огляду на відсутність в позивача документів про наявність права власності або користування земельною ділянкою на момент збудування нерухомості (а.с.16-18).

Позивачем заявлено позов до Керченської міської ради про визнання за ним права власності на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Втім, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того факту, що Керченською міською радою його право на нерухомість оспорюється або не визнається.

Відповідно до положень ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1035 від 9 вересня 2009 року передбачено, що підставою для оформлення права власності на приватні житлові будинки садибного типу, дачні та садові будинки з господарськими спорудами і будівлями, споруджені до 5 серпня 1992 року, є висновок про технічний стан будинку (будівлі), складений бюро технічної інвентаризації.

Проте, на час розгляду справи, зазначена постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 533 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю".

Слід також зауважити, що згідно з п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року N 3038-VI передбачено, що Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до 31 грудня 2013 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж приймають в експлуатацію індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.

Разом з тим, згідно пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», у разі прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, побудованих без наявності дозволу на виконання будівельних робіт до 31 грудня 2009 року, особливості реєстрації декларації та її форма визначаються Мінрегіоном.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 р. N 91 було затверджено Порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, який діяв до 30.01.2013 р., та яким було врегульовано процедуру та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності (далі - об'єкти), збудованих до 31.12.2009 р. без дозволу на виконання будівельних робіт, заяви про прийняття в експлуатацію яких подано до 31.12.2012 р.

Згідно з п. 3.1. зазначеного Порядку - документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.03.2013 р. № 95 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, передбачено процедуру та умови прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт та механізм проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, збудованих у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року; а також збудованих до 12 березня 2011 року: громадських будинків I і II категорій складності; будівель і споруд сільськогосподарського призначення I і II категорій складності.

Таким чином, порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них чинним на час розгляду справи законодавством не визначений.

Отже, після отримання на початку 2011 року відповіді про неможливість оформлення права власності, позивач мав право відповідно до вимог ст. 182 ЦК України звернутись до суду з позовом до Виконавчого комітету Керченської міської ради з приводу оскарження відмови у державній реєстрації права на нерухомість або ухилення від реєстрації.

Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України» державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

За нормами чинного Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яке здійснюється Державним реєстратором, нотаріусом як спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону, починаючи з 1 січня 2013 року.

Таким чином, на момент розгляду справи, функції державної реєстрації прав на нерухоме майно покладено на Державного реєстратора, до якого позивач до подання позову не звертався.

Позивач заявив вимоги на підставі ст. 376 ЦК України, якою передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Втім, згідно зі ст. 86 ЦК Української РСР, чинного на час збудування садового будинку, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 7 Закону від 6 березня 1990 року № 1305-1 "Про власність в СРСР" член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває право власності на це майно.

Згідно ст.13 Закону України «Про власність» об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. Законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не може перебувати у власності громадян.

Таким чином з 1991 року зазначаються об'єкти, які можуть знаходиться у приватній власності громадянина. Якщо зазначені об'єкти придбано до введення в дію зазначеного закону особи з часу набрання чинності законом автоматично набувають право власності на них за умови, якщо об'єкт придбано у законному порядку.

Отже, при розгляді справ про визнання права власності на майно, яке придбане до набрання чинності Законом України «Про власність» суди мають встановити, чи придбане спірне майно відповідно до законодавства, яке діяло на час його придбання.

Згідно ст. 105 ЦК Української РСР, яка передбачала наслідки самовільного будівництва жилого будинку, господарських та побутових будівель та споруджень, громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).

У відповідності із роз'ясненнями, викладеними в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 19 вересня 1975 року «Про практику застосування статті 105 Цивільного кодексу України», вирішуючи позови про право власності на самовільно споруджені жилі будинки або прибудови, в тому числі пов'язані з купівлею-продажем, міною, даруванням, спадкуванням останніх, а також вимоги про поділ цих будівель між учасниками будівництва і визначення порядку користування приміщеннями в них, про відшкодування витрат, понесених на самовільне будівництво, суди повинні враховувати, що щодо таких жилих будинків і прибудов не виникає прав і обов'язків власника ні в осіб, які їх спорудили, ні в осіб, які уклали щодо них угоди.

З довідки ОК Садово-городній кооператив «Дружба-Керч» вбачається, що ОСОБА_3 збудував садовий будинок на підставі поданої до правління заяви та на підставі Статуту с/т «Дружба», що надавав членам кооперативу право на зведення садових будинків (а.с.5), тому звернення до суду на підставі ст. 376 ЦК України у даному випадку не є правильним.

Способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені в ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.

Відповідно до положень норм ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Втім, позивачем заявлені вимоги про визнання за ним права приватної власності на садовий будинок з прилеглими спорудами, яке ніким не оспорюється, а подання позову викликано необхідністю оформити право на нерухоме майно, що повинно вирішуватись іншим способом, ніж обраний позивачем, а тому суд, виходячи з відсутності обґрунтованих належними доказами доводів позивача і враховуючи положення ст. ст. 10, 11 ЦПК України, вважає застосування обраного позивачем способу необґрунтованим.

За таких обставин, у задоволенні позову належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРIШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду АР Крим через Керченський міський суд АР Крим протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 17 січня 2014 р.

Суддя підпис О. Я. Цветков