ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 124/10659/13-а
13.01.2014 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Заболотної Н.М.
при секретарі - Корольковій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції МЮУ в АР Крим, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя про визнання незаконною та скасування постанови про закриття виконавчого провадження, зобов'язання відновити виконавче провадження, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції МЮУ в АР Крим, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя про визнання незаконною та скасування постанови про закриття виконавчого провадження, зобов'язання відновити виконавче провадження, надіслати виконавчий лист відповідачу для виконання. Свої вимоги мотивує тим, що 27.10.2013 року йому стало відомо, що відповідач 11.06.2012 року ухвалив постанову про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу №2-а-4567/11 від 13.07.2011 року на підставі п.11 ч.1 ст. 49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження». 29.10.2013 року ним направлено заяву на ім'я начальника відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції МЮУ в АР Крим про не отримання постанови державного виконавця, на яку 19 листопада 2013 року він отримав відповідь та копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.06.2012 року. Він не згодний з даною постановою, оскільки постанова суду не виконана, державним виконавцем зазначено, що без участі боржника судове рішення виконати неможливе. Однак, під час винесення постанови про закриття виконавчого провадження відповідачу були відомі обставини, що боржник відмовляється добровільно виконати рішення суду та провести перерахунок недоотриманих сум, у зв'язку з чим суд за його заявою виніс ухвалу, в якій роз'яснив постанову та зазначив фіксовану суму, яку необхідно стягнути з відповідача. Судовий виконавець за власною ініціативою вправі звернутися до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення, однак цього не зробив та не інформував його, що він може звернутися до суду із такою заявою. На підставі наведеного позивач просить відновити строк на звернення до суду, визнати незаконним та скасувати постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження, зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції МЮУ в АР Крим відновити виконавче провадження та просить надіслати виконавчий лист відповідачу для виконання.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 позов підтримав та просив задовольнити з вищенаведених підстав.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, оглянувши матеріали адміністративної справи №2-а-4567/11, суд дійшов до наступного.
У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Судом встановлено, що постановою Центрального районного суду м. Сімферополя від 13.07.2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Центральної ради м. Сімферополя перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення згідно зі ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, починаючи з 01.01.2008 року по 13.07.2011 року.
02.08.2011 року позивач отримав виконавчий лист.
05.08.2011 року постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції про примусове виконання Пекарської О.В. відкрито виконавче провадження.
Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 25.10.2011 року роз'яснено постанову Центрального районного суду м. Сімферополя від 13.07.2011 року та зазначено: «зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Центральної ради м. Сімферополя перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення, згідно до ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за період з 2008, 2009, 2010 роки, та за 2011 рік у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат та виплатити, починаючи з 01.01.2008 року по 13.07.2011 року донараховані суми у розмірі 12 271 грн.
11.06.2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з посиланням на п.11 ч.1 ст. 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження», яка отримана заявником 19.11.2013 року.
Суд вважає, що заявник пропустив строк звернення до суду з поважних причин, оскільки оскаржувану постанову він отримав 19.11.2013 року і звернувся до суду 22.11.2013 року із адміністративним позовом. Інших даних суду не надано.
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що постанова суду не виконана, виплата сум не здійсненна у звязку з відстуністю фінансування.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії регламентується главою 8 Закону України «Про виконавче провадження». Статтею 76 Закону визначено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст. 24 Закону визначає йому строк для добровільного виконання рішення.
Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 Закону, після чого виконавчий документ постановою, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Згідно з п. 11 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
Відповідно до ч.3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідач не надав до суду доказів, що ним приймалися всі, передбачені законом заходи для виконання рішення суду.
Частиною 5 статті 124 Конситуції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Між тим, згідно з ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені наслідки закінчення виконавчого повадженя. У разі закінчення виконавчого провадження скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Відтак, позивач позбавлений права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що закриття виконавчого провадження є фактично відмовою у виконанні судового рішення.
Таким чином постанова про закриття виконавчого провадження від 11.06.2012 року підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 162 КАС України, суд, у разі задоволення позову, може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання незаконним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, зобов'язання утриматися від певних дій, стягнення коштів, тимчасову заборону окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян, примусових розпуск об'єднання громадян, примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України, визнання наявності чи відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги заявника про визнання постанови відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції МЮУ в АР Крим про закриття виконавчого провадження №27972532 від 11.06.2012 року незаконною та її скасування підлягають задоволенню.
Між тим, вимоги про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції МЮУ в АР Крим відновити виконавче провадження є передчасними і задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Згідно із ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.
Отже, відповідно до ст. 51 вищевказаного Закону рішення суду про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження, яке набрало законної сили, є безспірною підставою для відновлення виконавчого провадження, оскільки такий обов'язок відповідача випливає з вимог ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч.4 ст. 51 закону України «Про виконавче провадження» у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання. У зв'язку з наведеним виконавчий лист підлягає направленню до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУ юстиції МЮУ в АР Крим.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 17-20, 71, 160- 163, 167, 181, 186, 254 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
Відновити ОСОБА_1 строк на звернення до адміністративного суду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції МЮУ в АР Крим про закриття виконавчого провадження ВН№27972532 від 11.06.2012 року.
Направити виконавчий лист до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції МЮУ в АР Крим.
В задоволення вимог про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції МЮУ в АР Крим відновити виконавче провадження - відмовити.
На постанову може бути подана апеляція в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів із дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАСУ - з дня складення в повному обсязі.
Суддя: Н. М. Заболотна