Справа НОМЕР_1-45/2008 року
Р І Ш Е Н Н Я
ім'ям України
в попередньому судовому засіданні
14.05.2008 року смт. Верхній Рогачик
Верхньорогачицький районний суд
Херсонської області в складі:
під головуванням судді СИДОРЯКІНОЇ А.Я.
при секретарі БЕДЮХ А.В.
за участю
представника Верхньорогачицької
районної адміністрації КОНОПЛЯНКО Л.М.
представника Верхньорогачицького
районного відділу земельних
ресурсів ПАРАСОЧКА Г.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду смт. Верхній Рогачик Верхньорогачицького району Херсонської області матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Верхньорогачицької райдержадміністрації про надання земельної частки (паю), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги - Самійлівська сільська рада Верхньорогачицького району Херсонської області, Верхньорогачицький районний відділ земельних ресурсів,
В С Т А Н О В И Л А:
27.03.2008 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, в якій вона зазначила, що згідно протоколу засідання правління колгоспу ім. К.Маркса від 20.10.1997 року № 10, на підставі положень статуту колгоспу ім. Карла Маркса та запису в трудовій книжці № 1 від 15.07.1997 року, позивач прийнята в члени колгоспу ім. К.Маркса.
Відповідно протоколу загальних зборів колгоспу ім. К. Маркса НОМЕР_1 від 21.03.1998 року, колгосп ім. К. Маркса реорганізовано в КСП ім. К. Маркса, про що зроблено запис НОМЕР_1 від 02.03.1998 року в трудовій книжці.
Відповідно протоколу № 4 від 16.02.2000 року загальних зборів КСП ім. К. Маркса, КСП ім. К.Маркса реорганізовано в СТОВ “Нива”, про що також зроблено запис в трудовій книжці за номером № 4 від 20.03.2000 року..
25.09.2004 року позивач змінила прізвище ОСОБА_2на ОСОБА_1 про що в книзі реєстрації актів про одруження від 25.09.2004 року зроблено запис НОМЕР_1, та зроблено помітку в трудовій книжці.
30.11.1995 року видано Державний акт на право колективної власності на землю колгоспу ім. К.Маркса. В подальшому члени колгоспу, які були внесені до списку, що є невід'ємним додатком до Державного акту, отримали сертифікати на земельну частку (пай).
Оскільки позивача прийнято в члени колгоспу ім. К.Маркса в 1997 році, а Державний акт на право колективної власності на землю КСП було видано в 1995 році, то до списків осіб, що мають право на земельну частку (пай) її не було включено.
Але згідно розділу 4 пункту 4.1 доповнення до статуту колгоспу ім.К.Маркса прийнятого на зборах уповноважених членів колгоспу ім. К.Маркса, від 13.02.1993 року, що діяв на момент прийняття її в члени колгоспу, земля і все майно підприємства належить на праві спільної часткової власності його членам. А виходячі з того, що вона з 1997 року по 2002 рік являлася членом колгоспу ім. К.Маркса, їй також повинна належати частка землі цього господарства.
Отже, позивач як член даного підприємства має право на отримання земельної частки (паю) в тому розмірі в якому вона надавалася членам колгоспу ім. К. Маркса.
А відповідно п. 7 Указу Президента України “Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 08.08.1995 року № 720/95, встановлено, що створений під час передачі земельну колективну власність резервний фонд використовується для передачі земель у приватну власність переважно громадянам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств.
Тобто їй повинні були надати земельну частку (пай), як особі що прийнята в члени колгоспу після отримання колгоспом Державного акту на право колективної власності на землю з земель резервного фонду.
У той час коли позивач працювала у колгоспі ім. К.Маркса, вона неодноразово зверталася до керівництва, а особисто до ОСОБА_3який в свій час займав посаду голови колгоспу ім. К.Маркса з проханням надати їй земельну частку (пай) як члену господарства, але їй постійно відмовили посилаючись на те, що вона малий строк являлася членом колгоспу і не має право на отримання земельної частки.
Оскільки вона вважала, що керівництво КСП є компетентним в питаннях реформування аграрного сектору та земельної реформи, то їх пояснення в неї не викликали сумніву, тому і не зверталася нікуди за захистом своїх прав.
В 2008 році, коли вона брала необхідні їй документи в архівному відділі Верхньорогачицької районної державної адміністрації, їй випадково потрапило на очі рішення загальних звітно-виборних зборів членів колгоспу ім. К.Маркса від 31.01.1998 року, згідно якого їй вирішено надати земельну частку (пай), про що дізналася нещодавно.
Ті факти, що вказані позивачем в позовній заяві, а зокрема те, що вона була членом колгоспу ім. К.Маркса та зверталася до правління з проханням надати їй земельну часту (пай) може підтвердити ОСОБА_2., який працював на той час головою колгоспу ім. К.Маркса та ОСОБА_1., що займає посадку завідуючої Павловським сільським будинком культури. де вона працювала прибиральницею.
Відповідно до Постанови Пленуму ВС України від 25.12.1996 року № 13 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” справи про вирішення спорів між суб'єктами права колективної власності на землю (ст.2 Земельного кодексу України) і членами цих юридичних осіб, про право на земельну частку (пай) підвідомчі судам і розглядаються за позовними заявами громадян.
А згідно роз'яснень державного комітету України по земельних ресурсах в листі № 14-14-8/1106 від 29.04.1999 року про право на земельну частку (пай) вказується, що в разі позитивного вирішення судом питання щодо членства в підприємстві, із земель резервного фонду за рішенням місцевої ради додатково може бути переданого в колективну власність земельні ділянки у розмірі їх земельних часток (паїв), на підставі рішення районної державної адміністрації їм буде видано відповідні сертифікати.
Вона зверталася до Верхньорогачицької районної державної адміністрації Херсонської області з проханням видати їй Державний акт на земельну частку (пай), як члену колгоспу ім. К.Маркса, але їй відмовлено і запропоновано звернутись для вирішення питання до суду, про що свідчить лист Верхньорогачицької районної держадміністрації від 20.12.2007 року.
Оскільки позивач також являлася членом КСП ім. К.Маркса, то як член підприємства має право на отримання земельної частки (паю), а так, як земля КСП ім. К. Маркса вже розпайована, вона вважає, що земельна частка (пай) повинна бути надана їй із земель резервного фонду Самійлівської сільської ради в тому розмірі, в якому вони надавалися членам КСП ім. К. Маркса. Згідно довідки НОМЕР_1 від 27.03.2008 року, виданої відділом земельних ресурсів у Верхньорогачицькому районі Херсонської області, розмір земельної частки (паю) в КСП ім. К.Маркса становить 8,88 умовних кадастрових гектарів, вартістю 41410 грн. Та згідно довідки відділу земельних ресурсів у Верхньорогачицькому районі Херсонської області на території Самійлівської сільської ради, де раніше був розташований КСП ім. Карла Маркса обліковується 612,0 га земель резервного фонду, з яких можливо виділити земельну частку (пай) в натурі (на місцевості).
Просить суд визнати її право на земельну частку (пай) як членам КСП ім. К.Маркса Верхньорогачицького району Херсонської області.
Зобов'язати Верхньорогачицьку райдержадміністрацію Херсонської області надати їй земельну частку (пай) в натурі в розмірі 8,88 умовних кадастрових гектарів вартістю 41410 грн. із земель резервного фонду Самійлівської сільської ради Верхньорогачицького району Херсонської області та видати Державний акт на право приватної власності на землю.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позов частково заявивши, що вона підтверджує все, що вказано в заяві, крім вимоги про встановлення пропущеного строку для звернення до суду з даним позовом, бо вважає, що позивач строк не пропустила, оскільки про порушене право дізналася тільки в 2006 році, ознайомившись з рішеннями судів про виділення земельної частки (паю) особам, які працювали в сільськогосподарських підприємствах після 1995 року, тобто після розпаювання земель, і ще меншим проміжком часу робили ніж вона. І тоді вона зрозуміла, що пояснення тодішнього голови КСП ОСОБА_3що вона не має право на земельну частку (пай) є невірними, про що вона говорила ОСОБА_4 Всі інші вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача визнав позов і пояснив, що вивчивши документи по позову прийшов до висновку і заявив про можливість задоволення позову, оскільки в Самійлівській сільській раді є землі резерву, з яких можна виділити земельну частку (пай) ОСОБА_1
Представник третьої особи ОСОБА_2в попередньому судовому засіданні пояснив, що проти заявлених вимог не заперечує, просить задовольнити вимоги ОСОБА_1 і визнати за нею право власності на земельну частку (пай).
Факт того, що ОСОБА_1 працювала в КСП ім. Карла Маркса, звідки звільнилася і залишилася членом даного підприємства, підтверджено її особистими документами позивача. Так, відповідно паспорта, свідоцтва про народження та трудової книжки серії НОМЕР_1 видно, що вона - ОСОБА_1 - дівоче прізвище якої ОСОБА_1прийнята в члени колгоспу ім. К.Маркса 15.07.1997 року, а звільнена з даного сільськогосподарського підприємства 02.07.2002( а.с. 5-8 ), що підтверженно і архівними витягами від 22.11.2007року ( а.с. 9,10 ).
В підтвердження обставин, вказаних позивачем підтвердила свідок ОСОБА_3, яка в попередньому судовому засіданні пояснила, що в період з 1997 року по 2003 рік позивач працювала прибиральницею в Павлівському сільському будинку культури в 1999 році позивачка зверталася до ОСОБА_2 за виділенням земельної частки (пай), але їй відмовили. В 2006 році вона дізналася , що громадяни, які працювали в КСП після 1995 року, як члени КСП теж отримали земельні частки (пай) із земель резервного фонду. Про це вона говорила ОСОБА_2. і він їй запропонував звернутись до суду. Збираючи документи для оформлення позовної заяви до суду в архіві вона дізналася , що є рішення зборів на виділення їй земельної частки (паю). Але адміністрація відмовила в видачі документа на землю.
СвідокОСОБА_1 суду пояснив, що на час коли позивач працювала в даному господарстві він являвся його головою і при проведенні розпаювання земель йому поясняли, що тих працівників, які мало працювали в колгоспі ім. Карла Маркса, тобто в СТОВ “Нива” і являлися його членами, виділяти земельну частку(пай) не дозволено законом. Законів він не знав, тому керувався вказівками. Потім, коли дізнався, що вона має право на земельну частку п( пай) на загальних зборах вирішили надати їй пай. Це було в 1998 році. Не заперечує ту обставину, що так він пояснював і позивачу, оскільки вона працювала в господарстві всього п'ять років, хоч і являлася його членом і говорив звертайся до суду. А чому їй не повідомили про рішення зборів незнає.
Про те, що його пояснення частково невірні і не повні ОСОБА_1 дізналася в 2008 році . Тому позовний строк для звернення з даним позовом до суду суд вважає не пропущеним, відповідно ст. 69 ЦПК України, оскільки їй неправильно дав пояснення на той час голова КСП ім. Карла Маркса, який в свою чергу був зобов'язаний слідкувати за дотриманням законодавства і захищати права членів КСП, що не заперечив в суді ОСОБА_2.
Так, відповідачем відмовлено позивачу в виділенні земельної ділянки (пай) і запропоновано звернутись до суду з даного питання ( а.с. 11 ).
Аналогічні пояснення суду дав представник Верхньорогачицького районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_3
Відділ земельних ресурсів у своїй довідці (а.с.12) вказав, що позивач відсутня в списку до Державного акту на право колективної власності на землю КСП ім. Карла Маркса зареєстрованого за №1 від 30.11.1995 року і розмір земельної частки (паю) в КСП складає 8,88 умовних кадастрових гектарів, вартістю 41410 грн., і що на території Самійлівської сільської ради є землі резерву в розмірі 612,0 га, з яких можна виділити земельну частку (пай) в натурі.
Позивач звернулася до суду за захистом своїх прав на підставі ст. 3, 11 ЦПК України і 407 ЦК України та вищевказаних Указів Президента України.
Судом встановлено, що позов підлягає задоволенню з тих підстав, що ОСОБА_1 працювала в колгоспі ім. К.Маркса, який на підставі рішення загальних зборів колгоспу ім. К.Маркса НОМЕР_1 від 21.03.2008 року реорганізовано в КСП ім. К.Маркса, про що зроблено запис НОМЕР_1 від 02.03.1998 року в її трудовій книжці, а згідно протоколу № 4 від 16.02.2000 року загальних зборів КСП ім. К.Маркса, КСП ім. К. Маркса реорганізовано в СТОВ “Нива”, про що також зроблено запис в трудовій книжці позивача за номером № 4 від 20.03.2000 року. А відповідно Розділу 2 п.3 Статуту колгоспу ім. Карла Маркса, який в подальшому перейменовувався, в члени колгоспу приймаються громадяни за рішенням зборів колгоспу по поданню правління колгоспу (а.с. 13-25). Отже ОСОБА_1 як член колгоспу, в подальшому КСП, а потім СТОВ “Нива”, має право на земельну частку (пай) відповідно п. 7 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям” , яка раніше працювала в колгоспі ім Карла Маркса з 15.07.1997 року, потім КСП ім. К.Маркса, а потім СТОВ “Нива” по 2002 рік і була членом даного сільськогосподарського колгоспу, а потім підприємства, що підтверджується записами в її трудовій книжці та поясненнями свідків ОСОБА_3та ОСОБА_2.
Тому суд, вислухавши позивача та представника відповідача, представників заінтересованих осіб та свідків, дійшов до висновку, що відповідно п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям”, позивач має право на земельну частку (пай) як член КСП ім. Карла Маркса Верхньорогачицького району, Херсонської області в розмірі 8,88 умовних кадастрових гектарів, вартістю 41410 гривень та п. “д” ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України має право на виділення їй в натурі (на місцевості). В зв'язку з чим суд вважає необхідним визнати право власності за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1народження, зареєстрованої за адресою:АДРЕСА_1 на земельну частку (пай) як члена КСП ім. К.Маркса, як за такою, що відповідно рішення зборів колгоспу ім. Карла Маркса від 31.01.1998 року не отримала земельну частку (пай) як член колгоспу ім. Карла Маркса Верхньорогачицького району, Херсонської області з 1997 по 2002 рік, із земель резервного фонду Самійлівської сільської ради.
Зобов'язати Верхньорогачицьку районну державну адміністрацію в установлений законом строк видати ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку (пай) розміром 8,88 умовних кадастрових гектарів, вартістю 41410 грн., відповідно п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям” із земель резервного фонду Самійлівської сільської ради, Верхньорогачицького району, Херсонської області виділивши її в натурі, на підставі ст.ст. 1-5, 11, 12 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” від 05.06.2003 року № 899-ІV та ст. 125 Земельного кодексу України, оскільки даній раді є резервний фонд землі розміром 612,0 га.
Керуючись п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям”, ст.ст. 1-5, 11, 12 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” від 05.06.2003 року № 899-ІV та ст. ст. 81, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 14, 51 Закону України “Про власність” від 07.07.1992 року, ст. 373 ЦК України, ст.ст. 213-215, 292, 294 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Визнати право власності за ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_1народження, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючою за адресоюАДРЕСА_2 на земельну частку (пай), як члена КСП ім. Карла Маркса Верхньорогачицького району Херсонської області із 1997 по 2002 рік, в розмірі 8,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 41410 гривень, як за такою, що відповідно рішення зборів колгоспу ім. Карла Маркса від 31.01.1998 року не отримала земельну частку (пай) як член колгоспу ім. Карла Маркса, Верхньорогачицького району, Херсонської області.
Зобов'язати Верхньорогачицьку району державну адміністрацію та Верхньорогачицький районний відділ земельних ресурсів в установлений законом строк видати ОСОБА_1 Державний акт на земельну ділянку в розмірі 8,88 умовних кадастрових гектарів, вартістю 41410 гривень із земель резервного фонду Самійлівської сільської ради, Верхньорогачицького району, Херсонської області придатної під ріллю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виділивши її в натурі та передати власниці.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження даного рішення протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через Верхньорогачицький районний суд Херсонської області.
ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/
К О П І Я Р І Ш Е Н Н Я В І Р Н А
Суддя
Верхньорогачицького районного
суду Херсонської області А.Я Сидорякіна