Справа №436/2913/13ц
Провадження №2/436/1252/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2014 року м. Луганськ
Кам'янобрідський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого - судді ТЕМНІКОВОЇ А.О.,
при секретарі - ГНІДІНІЙ М.Ю.,
за участю представника позивача - БЕЛІЧЕНКО М.С.,
відповідачки - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Луганську цивільну справу за позовом Департаменту Луганської міської ради у справах дітей та сім'ї в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Кам'янобрідського районного суду м. Луганська із вказаним позовом в інтересам малолітнього ОСОБА_3, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 матір'ю дитини є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батько дитини записаний зі слів матері відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. 28.09.2011р. мати дитини - ОСОБА_2 після народження дитини ОСОБА_3 була направлена Комунальним закладом «Луганський міський центр соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді» на тимчасове проживання до Комунального закладу «Молодогвардійський обласний соціальний центр матері та дитини». ОСОБА_2 04.10.2011р. залишила центр матері та дитини без попередження. Дитину залишила в закладі. За грубе порушення правил внутрішнього розпорядку центру була відрахована з центру 04 жовтня 2011 року. За час перебування в центрі матері та дитини (7 днів) ОСОБА_2 не забезпечувала елементарного догляду за дитиною (купання, гігієнічні процедури тощо). Догляд за дитиною здійснювали працівники центру (медсестра, адміністратори, чергові). ОСОБА_2 порушувала режим дня, не виконувала рекомендації та вказівки працівників щодо забезпечення безпеки дитини, а саме накривала ковдрою дитину під час сну та годування груддю. Персоналом центру (психологом, соціальним педагогом, медсестрою) щоденно проводилися бесіди щодо правильної поведінки, догляду, гігієни жінки та дитини, але ОСОБА_2 не усвідомлювала необхідності виконання правил догляду за новонародженою дитиною. Малолітній ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що мати дитини ОСОБА_2 покинула його, був переведений до Луганського міського пологового будинку, про що складений «Акт про дитину, покинуту в пологовому будинку» від 05.10.2011р. № 342. Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Луганську ради малолітній ОСОБА_3 направлений до Луганського обласного будинку дитини №2 на повне державне утримання, де і перебуває по теперішній час. На теперішній час ОСОБА_2 проживає у своєї тітки ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, так як боїться жити одна. В будинку за адресою: АДРЕСА_2, який належить їй на праві власності, проживають квартиранти. 16.09.2013 року Кам'янобрідським районним відділом служби у справах дітей департаменту Луганської міської ради у справах дітей та сім'ї спільно з оперуповноваженим сектору кримінальної міліції у справах дітей Кам'янобрідського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області були обстежені умови проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1. В ході обстеження житлово-побутових умов встановлено, що умови проживання задовільні, санітарно-гігієнічні умови не порушені. ОСОБА_2 пояснила, що вона навчається у Луганському художньому професійно-промисловому ліцеї № 6 на І курсі, отримує стипендію та пенсію за інвалідністю. Згідно довідки наданої з Луганського обласного будинку дитини № 2 від 19.09.2013 року № 1647, мати дитини, ОСОБА_2 відвідує дитину 1 раз на місяць у присутності представника закладу. За весь час відвідування, мати не цікавилася розвитком дитини, станом здоров'я, не приймає участі в його вихованні. Матеріальної допомоги не надає. 23.10.2013р. виконавчим комітетом Луганської міської ради прийнято рішення № 291/12 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1». З огляду на викладене Департамент Луганської міської ради у справах дітей та сім'ї просить позбавити ОСОБА_2, батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідачки аліменти на користь Луганського обласного будинку дитини №2 на утримання дитини у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів, але не менш 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до досягнення дитиною повноліття.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні, надавши суду пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.
Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечувала проти їх задоволення. В обґрунтування своєї позиції ОСОБА_2 зазначила, що на момент народження дитини вона мешкала на кв. Восточний у місті Луганську разом зі своєю бабусею ОСОБА_6, яка померла у 2012 році. Після народження сина, ІНФОРМАЦІЯ_1. їй не дозволили забрати дитину до дому через відсутність за місцем її мешкання санітарно-побутових умов для догляду за новонародженим та направили до соціального центру у м. Молодогвардійськ. У даному центрі позивачці не сподобалось, так як вона не звикла мешкати будь-де окрім дому, у зв'язку з чим її бабуся ОСОБА_6 забрала відповідачку додому. Дитину ОСОБА_2 залишила у медичному центрі, оскільки вдома не було необхідного мінімуму речей та умов для догляду за дитиною. Після цього відповідачка деякий час не знала, де перебуває її дитина, та дізналася про це лише через місяць. В даний момент відповідачка провідує дитину в Луганському обласному будинку дитини №2 приблизно один-два рази на місяць. За весь час життя дитини вона подарувала сину одну іграшку - машинку. Крім того, в останній час, при відвідуванні дитини вона купує йому фрукти та печиво. Приймати більш активну участь в утриманні дитини позивачка не має змоги, оскільки свій дохід (стипендію та соціальну допомогу інваліду з дитинства), вона витрачає на сплату кредитів (придбала бойлер та кухонну піч) у розмірі 1000 гривень, а також на оплату проживання у своєї тітки ОСОБА_5 у сумі 600 гривень. В належному їй приватному будинку за адресою: АДРЕСА_2, відповідачка жити не може, оскільки боїться залишатися на самоті. Будь-які дитячі іграшки, одяг, посуд, ліжко та інші речі за місцем мешкання ОСОБА_2 в даний момент відсутні, оскільки вона не бачить необхідності в їх придбанні через перебування сина в дитячому будинку. Крім того, відповідачка зазначила, що її син має утримуватись державою за рахунок тих коштів, які мали бути сплачені їй як соціальна допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, у зв'язку з чим її безпосередня матеріальна участь в утриманні дитини не є на її думку вкрай необхідною. Під час відвідування дитини ОСОБА_2 грається з сином іграшками, наявними в дитячому будинку. Інші дії для розвитку та виховання дитини нею не вчиняються, оскільки вона не знає як це робити, зокрема їй невідомі казки, які можна розповісти дитині, освітні ігри, невідомо чим у такому віці треба годувати дитину, які іграшки можна купувати, який необхідно дотримувати режим дня. Даний позов, на думку відповідачки, є наслідком упередженого ставлення до неї, оскільки вона, будучі інвалідом з дитинства, не може в повному обсязі реалізувати всі свої права. Саме через дану обставину ОСОБА_2 за весь час життя дитини не вчиняла будь-яких активних дій для повернення сина у родину та його самостійного виховання, оскільки вважає, що це не дасть ніякого результату.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Згідно до ст. 165 СК з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. У відповідності зі ст.151 СК України батьки мають право на переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини; мають право вибирати форми й методи виховання, за винятком тих, які суперечать закону, моральним принципам суспільства.
Згідно з п. 2 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років. Підстави для позбавлення батьківських прав чітко передбачені нормами ст. 164 СК України.
Статтею 6 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.
Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків, згідно ст. 11 вказаного закону, є забезпечення інтересів своєї дитини.
У відповідності зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
У відповідності зі ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, що проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримку з ними регулярних особистих відносин і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_2, виданого Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області 27.09.2011р., батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (а.с.5). Відомості про батька дитини були внесені до Книги реєстрації народжень за вказівкою матері згідно з нормами ч. 1 ст. 135 СК України (а.с.6).
Після народження дитини, 28.09.2011р. ОСОБА_2 разом з новонародженим була направлена Комунальним закладом «Луганський міський центр соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді» на тимчасове проживання до Комунального закладу «Молодогвардійський обласний соціальний центр матері та дитини». Після цього, ОСОБА_2 04.10.2011р. залишила центр матері та дитини без попередження. Дитину залишила в закладі. За грубе порушення правил внутрішнього розпорядку центру була відрахована з центру 04 жовтня 2011 року.
Малолітній ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що мати дитини ОСОБА_2 покинула його, був переведений до Луганського міського пологового будинку, про що складений «Акт про дитину, покинуту в пологовому будинку» від 05.10.2011р. № 342 (а.с.7).
Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Луганську ради №77/1 від 18.10.2011р. малолітній ОСОБА_3 направлений до Луганського обласного будинку дитини №2 на повне державне утримання, де і перебуває по теперішній час (а.с.8-9).
Кам'янобрідським районним відділом служби у справах дітей департаменту Луганської міської ради у справах дітей та сім'ї спільно з оперуповноваженим сектору кримінальної міліції у справах дітей Кам'янобрідського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області 16.09.2013р. були обстежені умови фактичного проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1. В ході обстеження було встановлено, що житлово-побутові та санітарно-гігієнічні умови є задовільними (а.с.13).
В теперішній час ОСОБА_2 навчається у Луганському художньому професійно-промисловому ліцеї № 6 на І курсі, отримує стипендію та державну соціальну допомогу інваліду з дитинства 3 групи. Згідно довідки до акту огляду МСЕК №321535 серії 10 ААБ, ОСОБА_2 протипоказана праця з вираженим психоемоційним навантаженням (а.с.10).
Згідно довідки, наданої з Луганського обласного будинку дитини № 2 від 19.09.2013 року № 1647, мати дитини, ОСОБА_2 відвідує дитину 1 раз на місяць у присутності представника закладу. За весь час відвідування, мати не цікавилася розвитком дитини, станом здоров'я, не приймає участі в його вихованні. Матеріальної допомоги не надає (а.с.9).
Таким чином, судом встановлено відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1: після народження залишила дитину в КЗ «Молодогвардійський обласний соціальний центр матері та дитини»; не дбає про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не вживає заходів щодо забезпечення зі свого боку дитині необхідного харчування, медичного огляду, лікування, не спілкуватися із дитиною у обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей, тощо. Доказів наявності будь-яких перешкод, які б з об'єктивних причин унеможливлювали реалізацію відповідачкою батьківських обов'язків відносно свого сина ОСОБА_3 у судовому засіданні надано не було.
Відповідно до Преамбули Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року проголошено, що діти мають право на особливе піклування і допомогу, а також що дитині мають бути надані необхідні захист і сприяння, з тим щоб вона могла повністю покласти на себе зобов'язання в рамках суспільства, визнано, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради №291/12 23.10.2013р. було визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1» (а.с.15).
Суд, з урахуванням обставин даної справи, погоджується із вказаним висновком, оскільки він є обґрунтованим та прийнятий після ретельного дослідження всіх обставин справи.
Виходячи з наведеного, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Департаменту Луганської міської ради у справах дітей та сім'ї та необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_3
Крім того, відповідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти), згідно ч. 3 ст.181 СК України, присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік видів доходів, які враховують при визначені розміру аліментів на одного подружжя, дітей, батьків, інших осіб» №146 від 26.02.1993р., утримання аліментів здійснюється з усіх видів заробітку і додаткової винагороди, як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з допомоги по безробіттю, допомоги по тимчасовій непрацездатності, одержуваної пенсії, тощо. Згідно ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» (із змінами) та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника, не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
З огляду на викладене, враховуючи вік дитини, а також приймаючи до уваги матеріальне становище матері ОСОБА_2, яка навчається у Луганському художньому професійно-промисловому ліцеї № 6 на І курсі, отримує стипендію та державну соціальну допомогу інваліду з дитинства 3 групи, виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності (ч. 9 ст. 7 СК України), суд вважає, що відповідачка зобов'язана і має можливість сплачувати на користь Луганського обласного будинку дитини №2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менш 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову, тобто з 22.11.2013 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з пунктом першим частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 82 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
З огляду на викладене, враховуючи стан майновий стан відповідачки а також стан її здоров'я, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_2 від оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.10, 11, 59, 60, 82, 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України, ст.ст. 7, 19, 150, 151, 164, 165, 180-184, 191 СК України, ст. ст. 6, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Департаменту Луганської міської ради у справах дітей та сім'ї задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно її сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки міста Луганська, ідентифікаційний код НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, не працює, навчається на І курсі Луганського художньо-промислового професійному ліцею, розташованому за адресою: м. Луганськ, Нове містечко заводу «ЖР», корпус 13, на користь Луганського обласного будинку дитини №2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі ? частини від всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи від дня подання позову, тобто з 22.11.2013 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Кам'янобрідський районний суд м. Луганська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
ГОЛОВУЮЧИЙ: А.О. ТЕМНІКОВА