Судове рішення 22-а-11962/08 від 26.03.2009

Судове рішення #3480797

Суддя 1-ї інстанції Пивоварова Ю

Суддя 1-ї інстанції Пивоварова Ю.О. справа № 22-а-11962/08

Суддя - доповідач Горбенко К.П.

У К Р А Ї Н А

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2008 року м. Донецьк

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбенко К.П.,

суддів: Яманко В.Г., Міронової Г.М.,

при секретарі судового засідання: Білоус К.І.

розглянувши апеляційну скаргу	Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради
на постанову Пролетарського районного суду
від	11 вересня 2008 року
по адміністративній справі	№ 2-а-592/08 (суддя Пивоварова Ю.О.)
за позовом	ОСОБА_1
до про	Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення на оздоровлення

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Пролетарського районного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення на оздоровлення.

Постановою Пролетарського районного суду від 11 вересня 2008 року у справі № 2-а-592/08 позовна заява задоволена частково, в наслідок чого, стягнуті з Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради на користь ОСОБА_1 недоотриману компенсацію на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки в розмірі 8871 грн 60 коп.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлен належним чином.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.

ОСОБА_1 - учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії.

Перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, категорія 2, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.

Фактично відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення:

за 2002 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.

за 2003 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.

за 2004 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.

за 2005 рік - в сумі 100 грн.

за 2006 рік - в сумі 100 грн.

за 2007 рік - в сумі 100 грн.

за 2008 рік - в сумі 100 грн.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального права.

Як вважає апелянт, при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення треба керуватись розміром такої допомоги, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.

Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів” від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002, 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки, а не вказані Постанови КМУ.

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 26 грн. 70 коп. за 2002, 2003, 2004 роки, у розмірі 100 грн. за 2005, 2007, 2008 роки, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.

Проте, суду першої інстанції дійшов до помилкового висновку в частині стягнення недоотриманих грошових коштів на оздоровлення, не вказавши в своєму рішенні 2002 рік, отже виплата позивачу за 2002 рік здійснювалась у серпні 2003 року.

Тому колегія суддів вважає необхідним відмовити в задоволені позовної заяви в частині стягнення недоотриманих грошових коштів на оздоровлення за 2006 рік.

На підставі викладеного, з відповідача за рахунок Державного бюджету України на користь Васильонка В.Г. необхідно стягнути суму недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2002, 2003, 2004, 2005, 2007 роки у розмірі 9769 грн.90 коп.:

2002 рік: 185 грн. х 5 - 26,70 грн. = 898,30 грн.;

2003 рік: 205 грн. х 5 - 26,70 грн. = 998,30 грн.;

2004 рік: 290 грн. х 5 - 26,70 грн. = 1423,30 грн.;

2005 рік: 332 грн. х 5 - 100 грн. = 1560 грн.;

2007 рік: 460 грн. х 5 - 100 грн. = 2200грн.

Всього: 898,30 + 998, 30 + 1423,30 +1560 + 2200 = 9769 грн.90 коп.

Таким чином, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що тягне за собою її скасування.

Постанова в повному обсязі складена 15 листопада 2008 року.

Керуючись Конституцією України, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.3 ст. 198, п. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради - задовольнити частково.

Постанову Пролетарського районного суду від 11 вересня 2008 року - скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради - задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради за рахунок коштів Державного бюджету на користь ОСОБА_1недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2002, 2003, 2004, 2005, 2007 роки в сумі 9769 грн.90 коп.

В задоволені іншої частини позовної заяви - відмовити.

Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий К.П. Горбенко

Судді Г.М. Міронова

В.Г. Яманко