Головуючий у 1 інстанції - суддя Могильницький М.С.
Суддя-доповідач - Горбенко К.П.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
22 серпня 2008 року справа № 22-а-8831/08
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Горбенко К. П
суддів: Яманко В. Г.
|
при секретарі судового засідання: Денісенко К.С. |
Арабей Т.Г. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2008 року по адміністративній справі № 2-а-9643/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання незаконною бездіяльність, забов"язання вчинити певні дії |
|
ВСТАНОВИЛА:
Позивач - ОСОБА_1 звернулася 21 квітня 2008 року до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька , про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька виплатити заборгованість по підвищенню до пенсії у розмірі 30 % мінімальних пенсій за 2007 рік передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-9643/08 позовна заява ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька задоволена частково. Суд першої інстанції визнав незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни, зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька здійснити виплату ОСОБА_1підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 9 липня 2007 року.
В апеляційній скарзі від Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195- IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Відповідно до паспорту, НОМЕР_1 виданого Ленінським РВ УМВС України у м. Донецьку 28 січня 1997 року (арк. Справи 3-4), ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто станом на 2 вересня 1945 року їй було один рік.
Відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що судом першої інстанції недостатньо досліджені норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в наслідок, чого зроблено хибний висновок щодо можливості застосування мінімального розміру пенсії за віком, визначеного статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів з приводу спірних правовідносин зазначає наступне.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, збільшеного на 1 відсоток: з 1 квітня 2007 року в розмірі 410 грн. 06 коп. (406 грн. + 1 %), з 1 жовтня 2007 року в розмірі 415 грн. 11 коп. (411 грн. + 1 %).Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" складає: з 9 липня 2007 року - 123 грн. 02 коп., з 1 жовтня 2007 року - 124 грн. 53 коп.
Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається, на те, що рішення Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року стосується лише неконституційності статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а дія статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не відмінена. Проте, колегія суддів не приймає вказане заперечення відповідача, оскільки питання щодо виплати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2007 році регулювалося саме статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з вищенаведеного рішення Конституційного суду N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» передбачено, що конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.
Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У параграфі 22 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) від 8 листопада 2005 року визначено, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права”, і, таким чином, як “власність” в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1. В параграфі 23 цього ж рішення Європейський суд з прав людини зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Застосування цієї норми Цивільного кодексу України, до правовідносин щодо виплати щомісячної доплати дітям війни узгоджується з тим, що згідно статті 2 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою: визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни; надання дітям війни соціальної підтримки. Крім того, частиною 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 5 листопада 1991 року передбачено, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно вирішене питання щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 9 липня 2007 року ОСОБА_1.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-9643/08 залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-9643/08 залишити без змін.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 9 липня 2007 року, виходячи з встановленого відповідними законами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання постанови у повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини постанови складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 29 серпня 2008 року об год. хв.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: К.П.Горбенко
Судді:
(підписи) В.Г.Яманко
Т.Г.Арабей
Вступна та резолютивні частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22.08.2008 року, повний текст виготовлений 26.08.2008 року.
З оригіналом згідно:
Суддя К.П.Горбенко
Головуючий у 1 інстанції -Могильницький М.С..
Суддя-доповідач - Горбенко К.П.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
(вступна та резолютивна частини)
Іменем України
22 серпня 2008 року справа № 22-а-8831/08
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Горбенко К. П
суддів: Яманко В. Г.
|
при секретарі судового засідання: Денісенко К.С. |
Арабей Т.Г. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2008 року по адміністративній справі № 2-а-9643/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання незаконною бездіяльність, забов"язання вчинити певні дії |
|
В С Т А Н О В И Л А :
Враховуючи відсутність часу для складення повного тексту ухвали, керуючись ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.ст. 205, 206, ст.ст. 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-9643/08 залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-9643/08 залишити без змін.
Відкласти виготовлення повного тексту ухвали на п'ять днів з моменту розгляду у справи відповідно до частини 3 статті 160 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили, а у разі складення ухвали у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі.
Головуючий: К.П.Горбенко
Судді: В.Г.Яманко
Т.Г.Арабей