Судове рішення 22-а-7449/08 від 25.03.2009

Судове рішення #3480305

Головуючий у 1 інстанції - Воробйов С

Головуючий у 1 інстанції - Воробйов С.О.

Суддя-доповідач - Горбенко К.П.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

«30» липня 2008 року справа № 22-а-7449/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбенко К.П.

суддів: Міронової Г.М..

Яманко В.Г.

*при секретарі судового засідання*	Білоус К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу	Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області
на постанову Красноармійського міськрайоного суду Донецької області
від	11 червня 2008 року
по адміністративній справі	№ 2-а-73/2008 (суддя Воробйов С.О.)
за позовом	ОСОБА_1
До	Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області
про	стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004-2007 роки,

В С Т А Н О В И Л А :

18.12.2007 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004-2007 роки, посилаючись на те, що він є інвалідом ЧАЕС, є особою, яка постраждала внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, та відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, але відповідачем ця допомога безпідставно зменшена та виплачена у меншому розмірі.

Постановою Красноармійського міськрайоного суду Донецької області від 11 червня 2008 року позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області «про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004-2007 роки» було задоволено частково. Стягнуто з УПСЗН за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1750 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив, оскільки позивачем було пропущено річний строк звернення, передбачений частиною 2 статті 99 КАСУ.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду від 11 червня 2008 року скасувати, а у задоволенні позову відмовити. У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” роз'яснення порядку застосування закону провадиться Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання місцевими органами виконавчої влади. Таким чином, відповідач, на його думку, діяв в межах законодавства зокрема, постанов Кабінету Міністрів України, відповідно до яких було надано право здійснювати видатки відповідно до реальних можливостей держави, а також відповідно до бюджетного законодавства.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач належить до 1 категорії постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі ЧАЕС), є інвалідом 3 групи, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Відповідно до зазначеного закону передбачена щорічна грошова допомога на оздоровлення по 1 категорії в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено: за період 2004 року - 21,50 грн., за 2005 рік - 90 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 836), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова № 562), за 2006-2007 роки - 90 грн.

Судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову за 2006 рік, посилаючись на те, що дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України. Суд першої інстації відмовив позивачу у задоволенні позову щодо стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2005 роки за пропуском строку звернення із адміністративним позовом.

Сторони, що беруть участь у справі, у судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 належить до 1 категорії постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі ЧАЕС), що підтверджено посвідченням НОМЕР_1, виданим 30.03.1993 року, є інвалідом 3 групи, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення, для першої категорії у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 836), якою розмір такої допомоги встановлений для другої категорії в 2004 - 21,50 грн., а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова № 562), якою розмір такої допомоги встановлений 90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеними постановами №№ 836, 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для осіб віднесеним до другої категорії - 21,50 гривень та з 2005 р. 90 грн. відповідно.

Статтею 72-16 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 1 грудня 2003 року встановлено 205 гривень на місяць.

Такий розмір мінімальної заробітної плати був чинним до 31 серпня 2004 року. Мінімальна заробітна плата у розмірі 237 гривень з 1 вересня 2004 року була встановлена статтею 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, яку доповнено частиною п'ятою згідно із Законом №1801-IV від 17 червня 2004 р.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон № 231-V від 5 жовтня 2006 року).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Верховною Радою України дія статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” протягом 2001-2004 років не призупинялась.

В одній зі своїх попередніх постанов від 14 листопада 2006 року, в основу якої були покладені правові висновки Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, обґрунтовуючи необхідність застосування при вирішенні аналогічного спору статті 48 Закону, зазначила, що встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом багатьох років не змінювався, незважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати, і не відповідає розміру, встановленому Законами України.

Законом України № 2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджетна 2005 рік» передбачений мінімальний розмір заробітної платина 2005 рік у сумі 310 гривень з 01.01.2005 року, та 332 гривні з 01.09.2005 року. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2005 роки, а не постанови №№ 836, 562.

На підставі пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсації і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 року.

Таким чином, судом першої інстанції необхідно було застосовувати норми статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. при стягненні з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2005, 2007 роки.

Судом першої інстанції неправомірно застосовані норми частини 2 статті 99 КАСУ, оскільки відповідно до Конституції України держава гарантує відшкодування шкоди, завданої здоров'ю. Кожен має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та їх посадових осіб. Також відповідно до статті 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», держава бере на себе обов'язок відшкодування шкоди, завданої участю в ліквідації аварії на ЧАЕС. Тому колегія суддів враховує особливий статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і вважає, що для вирішення цього спору дія застосування строку позовної давності не поширюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення у межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги у випадку встановлення при апеляційному перегляді порушень, які були допущені судом першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції виходить за межі доводів апеляційної скарги та вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 за 2004-2005, 2007 роки, оскільки суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті та порушення прав позивача.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.2 ч.1 ст. 198, ст. 201, ст. 207, ст.ст. 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2008 року у справі № 2-а-73/2008 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області «про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004-2007 роки» задовольнити частково.

Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2008 року у справі № 2-а-73/2008 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області «про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004-2007 роки» скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області «про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004-2007 роки» задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України суму недоотриманої допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2004-2005 роки та 2007 рік. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Відкласти виготовлення повного тексту постанови на п'ять днів з моменту розгляду у справи відповідно до частини 3 статті 160 КАС України.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання і проголошення вступної та резолютивної частин постанови, з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий: К.П. Горбенко

Судді: Г.М. Міронова

В.Г. Яманко

Вступна та резолютивна частини постанови складено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 30.07.2008 року. Повний текст постанови складено 01.08.2008 року.