АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/774/422/14 Головуючий в 1й інстанції -Самсонова В.В.
Категорія - 30 Доповідач - Григорченко Е.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Григорченка Е.І.
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.
при секретарі - Мельниковій В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дніпровський проектний інститут», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом, і вточнивши позовні вимоги, просить стягнути на його корить з Державного підприємства «Дніпровський проектний інститут» недоплачене страхове відшкодування в розмірі 2276,31 грн., франшизу в розмірі 510 грн., оплату послуг спеціаліста-автотоварознавця в сумі 500 грн., оплату автостоянки в сумі 7700 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн., а всього 20986,31 грн. Також просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» страхове відшкодування в розмірі 24990 грн., та стягнути з відповідачів судові витрати по справі в сумі 3964,07 грн.
Відповідачі позов визнали частково.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» на користь ОСОБА_1 стягнено відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 24990 грн. та судовий збір в розмірі 249,90 грн., а всього 25239,90 грн.
З Державного підприємства «Дніпровський проектний інститут» на користь ОСОБА_1 стягнено у відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 2276,31 грн., франшизу в розмірі 510 грн.. та судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на зазначене рішення, де ставить питання про його скасування в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на правову допомогу, витрат на послуги спеціаліста автотоварознавця, витрат по оплаті вартості автостоянки, та ухвалення нового рішення, посилаючись на те, що рішення в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню в частині відмови у позові про відшкодування моральної шкоди та витрат на послуги, згідно п.п. 3,4 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що 19.10.2009 року о 08 годині 55 хвилин, на пр. газети ім. Правда в м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водіїв ОСОБА_2, який керував автомобілем «ТОYОТА LAND CRUIZER», державний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_1, який керував автомобілем «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2.
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2009 року ОСОБА_2 було визнано винним в скоєному ДТП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 510 грн. /а.с.7/.
Згідно Звіту № 22-10-09/1 від 26.10.2009 року про визначення вартості матеріального збитку автомобіля «ВАЗ-210430-20», державний номер НОМЕР_2, автомобілю позивача спричинено шкоду на 27266,31 грн. /а.с. 17-25/.
Під час скоєння ДТП, водій ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах з Державним підприємством «Дніпровський проектний інститут», і автомобіль TOYOTA LAND CRUIZER, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований з 20.11.2007 року за Державним підприємством «Дніпровський проектний інститут» /а.с.11-12/.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «TOYOTA LAND CRUIZER», державний номер НОМЕР_1, який зареєстровано за Державним підприємством «Дніпропетровський проектний інститут», була застрахована Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інкомстрах», яке перейменовано в Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інкомстрах», та останньому було видано поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7644711, що діяв на момент дорожньо-транспортної події. Ліміт відповідальності за вищевказаним полісом на одного водія складає 25500,00 грн. з безумовною франшизою в сумі 510,00 грн. /а.с.51/
Враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 24990 грн. за мінусом безумовної франшизи в розмірі 510 грн.
Суд прийшов до висновку, що різниця між сумою завданої шкоди та суми, яка підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» в розмірі 2276,31 грн. і франшиза підлягає стягненню з Державного підприємства «Дніпровський проектний інститут».
Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у позові щодо відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на правову допомогу, витрат на послуги спеціаліста автотоварознавця, витрат по оплаті вартості автостоянки, оскільки зазначені позовні вимоги не доведені.
Однак з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та витрат на послуги спеціаліста автотоварознавця погодитися не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно п. 3 ч. 2 цієї ж статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазначала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Враховуючи, що в результаті ДТП належний позивачу автомобіль був пошкоджений, позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Разом з тим, колегія суддів, враховуючи обставини справи, характер та ступень моральних страждань позивача, розмір заподіяної матеріальної шкоди, вважає за необхідне позовні вимоги в цій частині задовольнити частково, та відповідно до ст. 1172 ЦК України стягнути з Державного підприємства «Дніпровський проектний інститут» на користь позивача 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що позивач не довів оплату послуг спеціаліста в розмірі 500 грн., є помилковим, оскільки суду надана копія квитанції ПП ОСОБА_3 про оплату наданих послуг щодо розрахунку матеріального збитку, завданого позивачу в результаті пошкодження його автомобіля при ДТП, який суд взяв до уваги, ухвалюючи рішення /а.с. 16-25/.
Отже, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення витрат на оплату спеціаліста в сумі 500 грн. підлягають задоволенню.
В іншій оскаржуваній частині рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Приведені в апеляційній скарзі доводи, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову про стягнення суми за стоянку, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки у відповідності до ст. 10 ЦПК України позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені ним обставини.
Проте, будь-які докази, які б підтверджували укладення позивачем з ПП ОСОБА_4 договору зберігання, або іншого договору, за яким позивач повинен сплачувати кошти за знаходження на території СТО автомобіля позивача, суду не надано.
Крім того, суду не наданий розрахунок заборгованості витрат на оплату послуг ПП ОСОБА_4
Отже, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів 7000 грн. за стоянку автомобіля на СТО.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі, що суд безпідставно відмовив у стягненні витрат на правову допомогу, не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цій частині, оскільки суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність понесених позивачем витрат на послуги адвоката, оскільки позивачем не наданий розрахунок, відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".
Колегія суддів вважає, що наданий до апеляційного суду розрахунок вартості правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 24.11.2011 року, не може бути підставою для скасування рішення суду та стягнення за надання правової допомоги 3500 грн., оскільки на час ухвалення рішення позивач не надав відповідного розрахунку.
Крім того, зазначений розрахунок вартості правової допомоги в розмірі 3500 грн. за договором про надання правової допомоги від 24.11.2011 року містить почасове надання послуг за участь в судових засіданнях в суді першої інстанції, складання апеляційної скарги та участь в судовому засіданні апеляційного суду.
Між тим, згідно договору про надання правової допомоги від 24.11.2011 року, акту приймання-передачі виконаних послуг від 24.11.2011 року та квитанції /а.с. 26-28/, послуги адвоката виконані та оплачені в розмірі 3500 грн. до їх фактичного надання почасово за участь в судових засіданнях в суді першої інстанції, складання апеляційної скарги та участь в судовому засіданні апеляційного суду.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідним рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на послуги спеціаліста та ухвалити нове рішення в цій частині. В решті рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2013 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на послуги спеціаліста.
Стягнути з Державного підприємства «Дніпропетровський проектний інститут» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., відмовити в іншій частині цих позовних вимог.
Стягнути з Державного підприємства «Дніпровський проектний інститут» на користь ОСОБА_1 витратити на послуги спеціаліста товарознавця в розмірі 500 грн.
В решті рішення суду Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2013 року в оскаржуваній частині залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
СУДДІ: