Справа № 22-8257\2007                                          Головуючий у 1 інстанції Нємиш Н.В.

Категорія 21                                                                                Доповідач Молчанов C.I.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2007 року. Апеляційний суд Донецької області

у складі:                                                Головуючої Стельмах Н.С.

Судців Молчанова С. І. Рецебуринського Ю.И. при секретарі Баранові В.В.

розглянув у відкритому судовому засідінні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду від 28.09.2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ДП „ Дзержинськвугілля „ , відділення ВД ФСС про відшкодування шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 його представника Берковець, які просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду, як таке що постановлено з порушенням вимог матеріального закону, представника відділення ВД ФСС ОСОБА_2, представника підприємства ОСОБА_3, які просили скаргу відхилити, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи

ВСТАНОВИВ

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 прсоить скасувати рішення Дзержинського міського суду від 28.09.2007 року, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. На думку позивача, суд порушив вимоги матеріального закону, не прийняв до уваги його доводи про те, що відповідач повинен сплатити позивачу належні виплати після нещасного випадку у виді щомісячних платежів, суд помилково не перерахував сплачені суми, ухвалив помилкове рішення, яке просив скасувати, задовольнити позов у повному обсязі. Відповідач не надав суду заперечень на апеляційну скаргу позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що у березні 2007 року ОСОБА_1 3вернувся до суду з позовом де вказував, що працював на підприємстві шахта „ Дзержинського „ забійником, на роботі отримав професійне захворювання, про що склали акт, у травні 1994 року ВТЕК встановила втрату працездатності 25 %, у вересні 1994 року ВТЕК по сукупності захворювань підтвердила втрату працездатності 60 %, але підприємство не виплачувало йому необхідні платежі у повному обсязі.

Він звертався до відповідача багато разів з проханням нарахувати йому необхідні платежі, але його прохання відхилили.

На думку позивача, підприємство повинно перерахувати його заробіток з грудня 1993 року, застосувати коефіцієнти підвищення зарплати, розмір виплат на 20.09.1994 року складає 133, 43 гривні, одноразова допомога складає 8005 гривен, недоплата складає 3231 гривню. Відповідач не дорахував станом на 1.06.2001 року 15188 гривен, крім того зменшена сума страхових виплат.

2

Фонд повинен нараховувати його страхові виплати з суми заробітку 662 гривні, відповідно Фонд не виплатив йому на 1.03.2007 року 24048 гривен, а розмір щомісячних виплат складає на цей час 1603 гривні. Крім того вказані суми повині бути про компенсовані, відповідач повинен сплатити йому компенсапію 8751 гривню і моральну шкоду 10000 гривен, а Фонд повинен крім вказаних платежів виплатити компенсацію несплачених сум 4539 гривен. Просив стягнути з відповідача необхідні платежі з 20.09.1994 року.

Рішенням Дзержинського міського суду від 28.09.2007 року у задоволені вимог позивачу відмовлено. Суд прийшов до висновку, що відповідач правильно провадив необхідні розрахунки, право позивача не порушено, не підлягає захисту у судовому порядку.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, слід закрити провадження у справі відносно частини вимог позивача про перерахунок зарплати та регресних платежів з 1993 року по 27.02.1996 року, відповідно до вимог ст. 205 ЦПК України, у іншій частині рішення суду не підлягає скасуванню з таких підстав:

Відповідно до вимог ст. 456 ЦК України, \ у редакції 1963 року \ у разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров, я, пов,язаних з виконанням ним трудових обов,язків , організація відповідальна за шкоду зобов,язана відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток, а також виплатити потерпілому одноразову допомогу в встановленому законом порядку.

Суд першої інстанції встановив, що шахта прийняла до обліку професійне захворювання позивача, призначені платежі, які шахта своєчасно виплачувала позивачу.

Суд перевірив правильність нарахування платежів щомісячно починаючи з 1994 року, прийшов до висновку про те, що шахта правильно нараховувала вказані платежі, що при цьому не порушені законні інтереси позивача. Суд перерахував суми відшкодування шкоди заподіяної позивачу, та прийняв до уваги зарплату позивача за розрахунковий період. Такий висновок суду відповідає вимогам п. 22 Правил відшкодування власником підприємства шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров, я, пов,язаним з виконанням ним трудових обов,язків, № 472 від 23.06.1993 року, які діяли на момент оспорюваного порушення прав позивача.

Згідно вимог п. 22 Правил, середньомісячний заробіток для розрахунку відшкодування потерпілому втраченого заробітку визичається по бажанню потерпілого за 12 або 3 повних календарних місяця роботи, що передували стійкій втраті працездатності. Суд перевірив правильність нарахувань, впевнився у тому, що адміністрація шахти не допустила порушень законодавства у цьому питанні.

Апеляційний суд вважає можливим прийняти до уваги наявність рішення Дзержинського міського суду від 27.02.1996 року, який вирішував питання позову ОСОБА_1 до шахти Дзержинського про перерахування середньомісячної зарплати і збільшення платежів з 1993 року по день вирішення спору. Рішенням суду у задоволені позову відмовлено, рішення суду набрало законної сили.

Апеляційний суд вважає можливим апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішенням суду від 27.02.1996 року вирішений спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тому відносно вимсі позивача про перерахунок заробітної плати, про перерахунок регрес них платежів за період з 1993 року по 27.02.1996

3

року \ а.с. 38-50 \ слід закрити провадження у справі відповідно до вимог ст. 205 ч. 1 п. 2 ЦПК України.

Фактично шахта правильно нарахувала та сплатила позивачу регресні виплати, як того вимагає Закон, що суд перевірив, тому апеляційний суд вважає можливим погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що право позивача порушено не було і немає підстав для захисту оспорюваного права. Розрахунки шахти грунтуються на встановленому розмірі середнього заробітку потерпілого, тому подальші розрахунки зроблені правильно, рішення суду є законним, обгрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 307 ч. 1 п. 1 ЦПК України, апеляційний суд має право залишити рішення суду першої інстанції без змін, якщо таке рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Суд правильно встановив, що шахта виконала свої обов,язки перед потерпілим у повному обсязі, з червня 2001 року платежі виконує ФСС, розмір виплат визначено вірно.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що суд першої інстанції порушив вимоги матеріального чи процесуального права, тому немає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.

Рішення Дзержинського міського суду від 28.09.2007 року у частині питання про виплати позивачу зарплати та регресних виплат з 1993 року по 27.02.1996 року скасувати, провадження у цій частині закрити. У іншій частині рішення суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена

безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання

законної сили ухвалою суду.