ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 

21.11.06р.

Справа № А23/299

 

За позовом  Підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до  Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська

про визнання недійсним рішення про примінення фінансових санкцій

 

Суддя  Добродняк І.Ю.

 

Представники сторін:

  Від позивача: ОСОБА_2- представник, дов. НОМЕР_1

 Від відповідача: Войтенко Н.І. - головдержподатінспектор, дов. від 14.04.06, №14825/10/10-039

 

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлений позов про  визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_2  от 07.07.06, яким відповідачем нараховані штрафні санкції в загальній сумі 19154,00 грн. за порушення норм Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. 

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок відповідача про незаконне проведення розрахунково-касових операцій без використання реєстратора розрахункових операцій на суму 3830,80 грн. не відповідає дійсності, оскільки позивач є платником єдиного податку і не повинен застосовувати реєстратор розрахункових операцій для розрахунків зі споживачами.

Крім того, грошові кошти в розмірі 3830,80 грн., зазначені в акті перевірки, не є сумою доходу за 22.03.06, а є доходом за попередній день, що підтверджено книгою обліку доходів та витрат підприємця.  

21.11.06 позивачем подано письмове доповнення до адміністративного позову, в якому позивач просить визнати недійсним рішення Жовтневої ДПІ в м. Дніпропетровську про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_2 от 07.07.06, прийняте по результатам акта перевірки № НОМЕР_3 от 22.03.06, а також визнати недійсним рішення Жовтневої ДПІ в м. Дніпропетровську про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_4 от 07.07.06, прийняте за результатами акту перевірки № НОМЕР_3 от 22.03.06.

В частині доповнення позовних вимог про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_4 от 07.07.06 судом заява позивача до розгляду не приймається, оскільки, виходячи з положень, зазначених в ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу надано право збільшити розмір позовних вимог, а не збільшити позовні вимоги. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових вимог, про які не йшлося в позовній заяві. 

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що перевірка позивача проведена з дотриманням норм діючого законодавства.

В ході проведення перевірки працівниками ДПА у Дніпропетровській області на автомийки "Пітстоп" було придбано 1 каністру (об'ємом 5 л.) моторного мастила "Лікві Молі" 15W-40 за ціною 90 грн., промивку двигуна НОМЕР_5за ціною 32 грн., октан (присадка) плюс НОМЕР_6 за ціною 20 грн. та здійснено мийку автомобіля за ціною 15 грн. Вказана розрахункова операція не була проведена через РРО.

Згідно п.7 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" дія вказаного Указу не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими  виробами,  пально-мастильними матеріалами.

Згідно листа державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 05.09.2001 року №НОМЕР_7 паливно-мастильні матеріали - це автомобільний бензин, дизельне пальне, оливи та мастила. В Державному класифікаторі Продукції та Послуг до паливно-мастильних матеріалів відносяться як продукти нафтоперероблення так і група 23.20.18 - мастило, масла інші, та група 24.66.32 - присадки для мастил та палива.

Використання РРО в данному випадку є обов'язковим, а позивач не може застосовувати спрощену систему оподаткування та бути платником єдиного податку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

 

В С Т А Н О В И В  :

 

Позивач -фізична особа-підприємець -ОСОБА_1як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрований виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 19.04.05, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.11), є платником єдиного податку.

07.07.06 відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_2, відповідно до якого до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в загальній сумі 19154,00 грн.

Підставою для винесення оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій є, як зазначено в рішенні, акт перевірки № НОМЕР_3 від 22.03.06.

З матеріалів справи вбачається, що 22.03.06 Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області складений акт № НОМЕР_3 перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, а саме: перевірки автомийки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1  та належить суб'єкту підприємницької діяльності - позивачу по справі.

Перевірка проведена в межах повноважень, передбачених ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до п.2 якого органи  державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Згідно ч.7 ст.11-1 цього ж Закону перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законом України  "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", вважаються позаплановими.

Дана перевірка проведена посадовими особами ДПА у Дніпропетровській області на підставі виданих їм посвідчень у відповідності з планом-графіком проведення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій.

Порушення порядку проведення перевірок  судом не встановлено.

Під час перевірки встановлено, що позивачем порушено п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: здійснена реалізація товару без проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій, не роздрукуваний відповідний розрахунковий документ (працівниками ДПА у Дніпропетровській області придбано 1 каністру (об'ємом 5 л.) моторного мастила "Лікві Молі" 15W-40 за ціною 90 грн., промивку двигуна НОМЕР_5за ціною 32 грн., октан (присадка) плюс НОМЕР_6 за ціною 20 грн. та здійснена мийка автомобіля на суму 15 грн. Загальна сума придбаного товару та послуг складає 157 грн.).

На місці проведення розрахунків встановлена сума готівкових коштів -3830,80 грн.

 

Акт складений у присутності продавця-консультанта  та приватного підприємця (позивача), підписаний ними без зауважень.

До акту доданий опис наявної готівки на місці проведення розрахунків, складений продавцем-консультантом.

Виявлені в акті порушення стали підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно п.1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено невідповідність, виходячи з суми наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків на момент здійснення перевірки -3830,80 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

За даними Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97,  затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 30.12.97 № 822, до паливно-мастильних матеріалів відносяться продукти, зазначені в підкатегорії 23.20.18 - "мастило, масла інші" категорії "Продукти нафтоперероблення рідкі", а також в підкатегорії 24.66.32 -"присадки для мастил та палива" категорії "Матеріали мастильні спеціальні та засоби для автомобілів"

Таким чином, продані позивачем під час перевірки товари на загальну суму 142,00 грн. підпадають під визначення паливно-мастильних матеріалів.

Відповідно до п.7 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" дія цього Указу не поширюється, зокрема, на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю пально-мастильними матеріалами, у зв'язку з чим, виходячи з вимог Закону України  "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" використання позивачем реєстратора розрахункових операцій в даному випадку є обов'язковим.

Разом з тим, суд вважає, що при розрахунку суми штрафної санкції відповідачем порушені вимоги п.1 ст.17 Закону України  "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", який у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій встановлює відповідальність у вигляді фінансової санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

В даному випадку під час перевірки господарської одиниці позивача встановлений факт продажу товару, який відноситься до паливно-мастильних матеріалів, на загальну суму 142,00 грн.  Посилання відповідача на пояснення продавця-консультанта, із якого вбачається, що масло на автомийці знаходиться в асортименті, внаслідок чого штрафні санкції нараховані на всю суму виявленої готівки - 3830,80 грн., суд вважає помилковим, оскільки в установленому порядку наявність на території автомийки інших  паливно-мастильних материалов перевіряючими не ввиявлена.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інші докази в підтвердження своїх доводів відповідачем не подані, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином суд вважає неправомірним застосування до позивача фінансової санкції, виходячи з загальної суми готівкових коштів, які знаходилися на місці проведення розрахунків, оскільки такі дії відповідача ґрунтуються на припущенні, що є порушенням ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Виходячи з викладеного, суд вважає, що рішення про застосування фінансових санкцій №НОМЕР_2 от 07.07.06 підлягає визнанню недійсним в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 18444,00 грн.

 

Керуючись ст. 94, ст.ст. 160-163  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі про застосування фінансових санкцій №НОМЕР_2 от 07.07.06 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 18444,00 грн.

Стягнути  з  державного бюджету на користь підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, -  3,40 грн. судового збору.

Видати виконавчий лист.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

 

Суддя

І.Ю. Добродняк

 

Згiдно з оригіналом

25.12.06

 

Помічник судді

Н.Ф. Голов'яшкіна