ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2014 року справа № 910/16088/13
за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна"
(проспект Повітрофлотський, буд. 25, м. Київ, 03049),
(б-р Шевченко, 37/122, м. Київ, 01032)
до відповідача - Приватного акціонерного товариства „Кримська страхова компанія"
(вул. Бутакова, буд. 4, м. Севастополь, 99011)
про стягнення 14761,51 грн матеріальної шкоди,
Суддя О.С. Погребняк
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Шостак І.Г. - представник за довіреністю від 21.12.2012,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні господарського суду міста Севастополя перебуває справа за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна" до Приватного акціонерного товариства „Кримська страхова компанія" про стягнення 36 863,35 грн, як відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.
Позовні вимоги обґрунтовані обов'язком відповідача відшкодувати на користь позивача (страховика) суму страхового відшкодування, яка була заподіяна страхувальником відповідача у результаті дорожньо-транспортної пригоди та сплачена позивачем на користь страхувальника позивача.
У порядку положень статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позовну заяву, вказавши що сума, яка заявлена позивачем до сплати є надмірною, оскільки сума спричиненої шкоди транспортному засобу з врахуванням зносу становить 23101,84 грн. та вирахуванню підлягає сума франшизи - 1000 грн., яка не відшкодується страховиком у відповідності до статті 9 Закону України «Про страхування». Таким чином, відповідач проти відшкодування ним 22101,84 грн не заперечував. Крім того, відповідач просив усі судові витрати покласти на позивача, оскільки ПрАТ «Кримська страхова компанія» не порушувала його законних прав на отримання страхового відшкодування, оскільки позивач не звертався до компанії взагалі (т.1, а.с. 95-97).
У порядку положень статті 22 Господарського процесуального кодексу позивач надав додаткові пояснення по суті спору, вказавши, що здійснення позивачем виплати страхового відшкодування у сумі 36863,35 грн не суперечить вимогам діючого законодавства про страхування. При цьому із змісту ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів» вбачається, що під оціненою шкодою в ньому розуміється шкода, оцінена страховою компанією. (т.1, а.с. 140-142).
У судове засідання 14.01.2014 позивач явку уповноважених представників не забезпечив, до його початку надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, а також повідомив суд про часткове погашення відповідачем суми, заявленої до стягнення у розмірі 22101,84 грн. Позивачем вказано про те, що проти відзиву він заперечує з підстав, наведених у позові та поясненнях, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача несплачену частину шкоди та судовий збір (вх. 30.12.2013).
Також позивач у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав письмові пояснення на відзив відповідача, зазначивши, що розмір матеріальних збитків був розрахований на підставі висновку автотоварознавчої експертизи без врахування зносу транспортного засобу. При цьому, за змістом діючого законодавства про страхування під оціненою шкодою розуміється шкода, оцінена страховою компанією.
Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника позивача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.
Ухвалою від 14.01.2014 провадження у справі в частині позовних вимог у розмірі 22101,84 грн було припинено на підставі положень пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У судовому засіданні представник відповідача виклав зміст заперечень проти позову, просив у задоволенні решти позовних вимог відмовити в повному обсязі, як необґрунтованих.
Розглянувши матеріали справі, заслухавши пояснення представника відповідача оцінивши в сукупності представлені докази, суд
ВСТАНОВИВ:
20.01.2012 між Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Провідна» (страховик) та Малим приватним підприємством «Тайфун» (страхувальник) укладено договір №06/0627707/2202/12 добровільного страхування наземного транспорту - транспортного засобу марки «SCANIA» державний номер ВТ0152АХ та напівпричепу «SCHMITZ» держаний номер ВТ 6840ХТ (а.с. 6-13), за умовами якого Страхувальник зобов'язався сплачувати страховий платіж у порядку, визначеному у пункті 8.3 Договору та виконувати інші умови Договору, а Страховик взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу внаслідок настання страхового випадку.
Строк дії договору встановлений з 21.01.2012 по 20.01.2013 (п. 9.1 Договору).
Згідно з Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9132556 від 24.12.2012 (арк.с. 22) 24.12.2012 на дорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на Таганрог) 49 км. 500 м трапилась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу - вантажний (з причепом) марки «SCANIA» та напівпричепу «SCHMITZ» реєстраційний номер ВТ 6840ХТ, а також транспортного засобу вантажний (з причепом) марки КАМАЗ з реєстраційним номером ВЕ 8403ВА, що належить Поляковій І.В., водій - Двойний Олександр Миколайович. Означена пригода сталася внаслідок перевищення Двойним О.М. безпечної швидкості руху та недодержання дистанцій.
За фактом правопорушення складено адміністративний протокол АА2№596601 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та матеріали по ДТП були скеровані до Березанського районного суду Миколаївської області.
Постановою Березанського районного суду Миколаївської області у справі №3-469/45/13 від 29.04.2013 особою, винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП - скоєнні дорожньо-транспортної пригоди від 24.12.2012, визнано Двойного О.М. (а.с. 9-10).
Висновком звіту №05/01-13 по оцінці вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу «SCHMITZ» SPR 24, реєстраційний номер ВТ 6840 ХТ, було визначено, що матеріальна шкода у результаті пошкодження в ДТП склала 23101,84 грн (виключаючи ПДВ на запасні частини, матеріали окраски) (арк.с. 30-32). Означена сума відповідає вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу. При цьому, вартість відновлювального ремонту без урахування зносу склала 36618,15 грн (а.с. 37-38).
Страховим актом № 1 2201/06/2277 (вих. 90840 від 15.02.2013) позивачем визначено суму страхового відшкодування страхувальнику у розмірі 36863,35 грн. (т.1, а.с. 81-82).
Позивачем було сплачено на користь страхувальника грошову суму страхового відшкодування у розмірі 36863,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 010948 від 22.02.2013, тобто вартість ремонту без врахування зносу (а.с. 39).
Цивільно-правова відповідальність особи, застрахованої за договором (полісом) забезпеченого транспортного засобу марки КАМАЗ 65117 номер ВЕ 8405ВА на момент скоєння ДТП, була застрахована в ПРАТ „Кримська страхова компанія", за полісом АВ/ 3757796, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну одного потерпілого становить 50 тисяч., розмір франшизи за полісом становить 1000 грн. Означене також підтверджується даними Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (т.1 а.с. 61,98).
Судом встановлено, що позивач звертався з вимогами про сплату 36863,35 грн до ВАТ «НАСК «ОРАНТА», однак, не отримавши відповіді - до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу саме до ВАТ «НАСК «ОРАНТА».
Однак, в ході розгляду справи відповідача - Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» було змінено на належного - ПАТ «Кримська страхова компанія».
При цьому, позивач безпосередньо до відповідача по даній справі (ПАТ «Кримська страхована компанія») з вимогами відшкодування матеріальної шкоди не звертався.
Страховим актом ПАТ «Кримська страхова компанія» №447 від 20.11.2013 по регресу встановлено, що розмір шкоди визначений на підставі регресної вимоги вх. 666/1 від 09.10.2013 та складає 23101,84 грн., розмір безумовної франшизи складає 1000 грн. Таким чином, виплаті підлягає 22101,84 грн (23101,84 грн (сума шкоди) - 1000,00 грн (сума франшизи) (т.1, а.с. 148).
У ході розгляду справи відповідачем було погашено суму шкоди у розмірі 22101,84 грн.
Ухвалою від 14.01.2014 провадження у справі в частині вимог 22101,84 грн. було припинено судом на підставі положень пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Враховуючи означене, позивач просить суд стягнути з відповідача решту суми, сплаченої ним страхувальнику - 14761,51 грн матеріальної шкоди. Відповдіач проти вимог позивача заперечує, вважає їх безпідставними.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені докази по справи, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно з нормами статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні положення містить стаття 27 Закону України „Про страхування".
За змістом положень Листа Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" відповідно до цивільного законодавства шкода, завдана майну та особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відшкодування шкоди потерпілому можливе у двох випадках: 1) внаслідок невиконання контрагентом потерпілого своїх договірних зобов'язань; 2) внаслідок дій особи, що не пов'язана з потерпілим будь-якими договірними відносинами (деліктна відповідальність).
Якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди; за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому.
Здійснення виплати страхового відшкодування є збитками для ПрАТ «Страхова компанія «Провідна».
Згідно зі ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до п.22.1 ст.22. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 22.2. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.
Відповідно до п.9.1 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961, обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до п. 9.2. ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000 гривень на одного потерпілого.
Враховуючи означене, відповідальність за спричинену шкоду в межах ліміту відповідальності у цьому випадку несе страховик - ПАТ «Кримська страхова компанія», відповідно до прийнятих на себе забов'язань за полісом страхування № АВ 3757796. При цьому ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 50000 грн., безумовна франшиза за полісом становить 1000 грн. (т.1, а.с. 98.).
Наявними у справі доказами - платіжним дорученням №1762 від 29.11.2013 підтверджується оплата відповідачем на користь позивача суми 22101,84 грн згідно із страховим актом ПрАТ «Кримська страхова компанія» №447 від 20.11.2013, яким вказано, що розмір шкоди визначений на підставі регресної вимоги вх. 666/1 від 09.10.2013 та складає 23101,84 грн., розмір безумовної франшизи складає 1000 грн. Таким чином виплаті підлягає 22101,84 грн (23101,84 грн (сума шкоди) - 1000,00 грн (сума франшизи).
При цьому, відповідачем при визначені розміру матеріальної шкоди взято до уваги оцінку вартості збитків, спричинених транспортному засобу з врахуванням коефіцієнту зносу, а саме у розмірі 23101,84 грн, оскільки означена сума шкоди зазначена у висновку звіту №05/01-13 про оцінку вартості розміру збитків, в той час як позивачем розмір матеріальної шкоди вказаний у розмірі 36618,15 грн - без врахування коефіцієнту фізичного зносу.
Відповідно до положень статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до Листа Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", при стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується зношеність пошкодженого майна. Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N 1074/8395).
Крім того, згідно з Положенням про порядок та умови проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. N 1175, страхувальником відшкодовується третій особі завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, в якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, а саме з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей.
Таким чином, сума матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди повинна бути стягнута з урахуванням зношеності пошкодженого майна за виключенням суми франшизи, відповідно до положень статті 12.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яким встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Поняття "франшиза" міститься у ст. 9 Закону N 85/96-ВР і його слід розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування.
За змістом Листа Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" якщо внаслідок ДТП, що сталася з особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована, шкоду було заподіяно майну, то згідно з вимогами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 та п. 37.5 ст. 37 Закону „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" компенсувати позивачу суму франшизи у повному обсязі має страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована.
Таким чином загальна сума збитків склала 23101,84 грн за виключенням франшизи у розмірі 1000 грн., тобто 23101,84 грн - 1000 грн = 22101,84 грн.
Означена сума шкоди сплачена відповідачем позивачу в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи (т. 2, а.с. 4).
Вимоги щодо сплати решти суми шкоди, заявленої позивачем до стягнення з відповідача, задоволенню не підлягають як необґрунтовані.
На підставі викладеного та з огляду на положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат по справі, враховуючи також те, що позивач до порушення провадження по даній справі до відповідача з заявою про відшкодування шкоди не звертався.
На момент звернення з позовом до суду відповідачем не було порушено інтересів позивача, у проведенні виплат відмовлено не було, строки виплати страхового відшкодування не порушувались, тобто порушення вимог діючого законодавства з боку відповідача судом виявлено не було. При цьому, позивач не був позбавлений можливості звернутися з вимогами до відповідача у досудовому порядку, самостійно встановивши належного учасника правовідносин.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 16.01.2014.
Суддя підпис О.С. Погребняк
Згідно з оригіналом
помічник судді І.О. Кузьміна 16.01.2014