ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                 

13.06.06                                                                                           Справа  № 8/253-3555

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                                                                   Скрутовського П. Д.

суддів                                                                                        Онишкевич В. В.      

                                                                                                       Слука М. Г.      

розглянув апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства «Озерна», с. Озерна б/н від 01.04.2006 р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.02.2006 р.

у справі № 8/253-3555

за позовом ТзОВ «Донснаб - Захід», м. Сокаль

до відповідача 1 Приватного агропромислового підприємства «Озерна», с. Озерна

до відповідача 2 ПП «Астар», с. Озерна

про стягнення 120 000 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –явка необов’язкова –Назар Ю. С. –представник (довіреність  - а. с. 50)

від відповідача 1 (скаржника) –явка необов’язкова –Гудзюк В. Я. –представник (довіреність –а. с. 48)

від відповідача 2 –явка необов’язкова –не з’явився

Представникам сторін роз’яснені права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань про відвід суддів не поступало. Згідно клопотання сторін, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, ведеться протокол судового засідання.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р. розгляд справи було призначено на 10.05.2006 р., а ухвалою від 10.05.2006 р. розгляд апеляційної скарги відкладався до 06.06.2006 р. з підстав, викладених в цій ухвалі, явка сторін не була визнана обов’язковою.

У судовому засіданні 06.06.2006 р. була оголошена перерва для виготовлення повного тексту постанови до 13.06.2006 р. 9 год. 20 хв.

Рішенням господарського суду Тернопвльської області від 22.02.2006 р. у справі № 8/253-3555 за позовом ТзОВ „Донснаб - Захід”, м. Сокаль до ПАП «Озерна»та ПП «Астар»про звернення стягнення на майно ПАП «Озерна»на суму 100 000 грн. та на майно ПП «Астар»на суму 20 000 грн. згідно договорів застави від 25.06.2005 р. у зв’язку з невиконанням умов договору поставки щодо оплати позовні вимоги задоволено.

При винесенні такого рішення, місцевий господарський суд керувався нормами ст.ст. 173, 188, п.п. 1, 6 ст. 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 548, 549, 570, ч. 2 ст. 590, 610, 611, 625, 673, 678 ЦК України та мотивував його тим, що матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем комбайну «Дон-1500Б-124»в технічно справному стані, повнокомплектного, в заводській комплектації без механічних пошкоджень, а відповідачем 1, в свою чергу, не доведено факту непоставки чи неякісної поставки товару.

Скаржник, відповідач 1 у справі, не погодився з рішенням господарського суду Тернопільської області, вважає його безпідставним та прийнятим з неповним з’ясуванням усіх обставин справи, які мають істотне значення для вирішення спору по суті, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволення позовних вимог ТзОВ «Донснаб - Захід». У своїй апеляційній скарзі відповідач 1 посилається на те, що жатка (складова частина комплекту товару за спірним договором поставки) була перевірена ТзОВ «Гранум», яке склало Акт про наявність значних скритих на момент поставки недоліків та внесло у сервісну книжку, надану ТзОВ «Донснаб-Захід», відповідний запис. Апелянт звертається до п.п. 5.2 та 5.3 договору поставки, а також до ч. 6 ст. 193 ГК України і ст. 688 ЦК України і вважає, що продавець зобов’язаний був протягом 3 календарних днів з дня отримання повідомлення покупця направити свого представника для складання акту рекламації. У зв’язку з цим відповідач 1 припинив здійснення платежів.

У судовому засіданні апелянт підтримав свої вимоги та наполягав на доводах, викладених в апеляційній скарзі.

          Позивач скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Тернопільської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що визнання представником позивача у відзиві на зустрічний позов того, що комплектуючі поставленого товару перевіряли представники ТзОВ «Гранум»не відповідає дійсності, а також зазначає, що умови щодо повнокомлектності та якості поставленого товари, щодо неотримання супровідного листа з вимогою розірвати договір та умови щодо участі в розгляді справи ТзОВ «Гранум»були повно та всебічно враховані у рішенні господарського суду.

          Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу заперечує щодо поновлення строку подання апеляційної скарги ПАП «Озерна», оскільки згідно ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. А оскільки апелянт не вказав причину пропущення строку і в нього було достатньо часу для оскарження рішення, то позивач вважає, що строк апеляційного оскарження не підлягав поновленню.

          Відповідач 2 не подав суду жодних пояснень по даній справі, а також не забезпечив явки уповноваженого представника у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення поштового відправлення № 147462.

          

Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, а також у поясненні у справі позивача, заслухавши виступи представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 21.03.2005 р. між ТзОВ «Донснаб - Захід»(продавець) та ПАП «Озерна»(покупець) укладено договір поставки № 14/03-05, за умовами якого продавець продає, а покупець купує комбайн «ДОН-1500Б-124»в комплектації, по ціні і кількості згідно Специфікації (додаток № 1 до договору), яка є невід’ємною частиною договору поставки.

05.04.2005 р. сторони у справі уклали Угоду про зміну умов договору поставки, згідно якої частково змінені умови договору щодо порядку проведення розрахунків та терміну дії договору.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, загальна сума договору складає 479 477 грн.

Згідно п. 3.1 цього ж договору, покупець взяв на себе зобов’язання здійснити продавцю повну оплату придбаного товару до 25.08.2005 р., а в разі несвоєчасної оплати, за п. 10.5 –сплатити продавцю пеню за кожний день протермінування у розмірі подвійної облікової ставки НБ України від загальної вартості товару та штраф у розмірі 10 % від неоплаченої вартості товару.

На виконання укладеного між сторонами договору, представником покупця (відповідача 1) на підставі довіреності № ЯЖК 966063 від 18.03.2005 р. від продавця (позивача) згідно видаткової накладної № Рн-0000052 був отриманий комбайн «Дон-1500Б-124»(двигун № 40224232), жатка 6.0 м, платформа РСМ 10.08.01, підбирач РСМ 10.08.01. Передача та отримання зазначеної техніки підтверджено Актом прийому-передачі від 22.03.2005 р., який підписаний уповноваженими представниками обидвох сторін без будь-яких застережень.

За нормами ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Ст. 509 ЦК України, як і ст. 173 ГК України, передбачає, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріалами, які містяться у даній справі, підтверджується, що відповідачем 1 оплачено вартість товару лише частково –в сумі 425 634 грн. Проте, як стверджує позивач у справі, по закінченню строку платежу, встановленого договором –26.08.2005 р. –покупець оплатив 365 634 грн., а протягом жовтня-листопада 2005 року з порушенням термінів проведення розрахунків він оплатив ще 60 000 грн., залишивши несплаченою суму в розмірі 53 843 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). А ст.ст. 610, 611 даного кодексу передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплати неустойки.

Як було вказано вище, Сторони у п. 10.3 договору передбачили відповідальність за несвоєчасну оплату вартості товару у вигляді пені та штрафу.

Згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд апеляційної інстанції підтримує позицію місцевого щодо правильності нарахування позивачем індексу інфляції на суму боргу, яка становить 54 544, 89 грн., 3 % річних –в сумі 1 609, 90 грн., а також пені –в розмірі 28 672, 72 грн. та штрафу в сумі 5 384, 30 грн., які нараховані відповідно до умов договору та згідно вимог чинного законодавства України.

В силу статей 546, 548 та 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, з метою забезпечення зобов’язань, що виникли на підставі договору поставки № 14/03-05 від 21.03.2005 р., укладеного між ТзОВ «Донснаб-Захід»та ПАП «Озерна», з наступними змінами від 05.04.2005 р., сплати сум штрафних санкцій, відсотків за користування чужими коштами, сум витрат на звернення стягнення на предмет застави та його реалізацію, в тому числі витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса, витрати, пов’язані з діями державного виконавця, сплачене державне мито та інших вимог, передбачених законодавством, були укладені договори застави між ТзОВ «Донснаб –Захід»та ПАП «Озерна»від 25.06.2005 р. (зареєстрований у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 07.07.2005 р. за № 2162472) та між ТзОВ «Донснаб –Захід»і ПП «Астар»від 25.06.2005 р. (зареєстрований у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 07.07.2005 р. за № 2162600).

          Згідно п. 1.1 договору застави між ТзОВ «Донснаб –Захід»і ПАП «Озерна», у заставу було передане майно загальною вартістю 100 000 грн. А відповідно до п. 1.1 договору застави між ТзОВ «Донснаб –Захід»а ПП «Астар», у заставу було передано майно (автомобіль ВАЗ 21213) вартістю 20 000 грн.

          Ці договори застави містять гарантії про те, що заставлене майно знаходиться у володінні заставодавця, є його власністю, не є часткою, паєм, внеском до статутного фонду іншої юридичної особи, а також не знаходиться у заставі або спільній власності.

Відповідно до ст. 570, ч.ч. 2, 4 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Як підтверджується матеріалами справи, а також не заперечується відповідачем 1 (скаржником), ПАП «Озерна» всупереч умов договору та вимог законодавства не виконало грошових зобов’язань у термін, встановлений договором поставки, тобто до 25.08.2005 р. Таким чином, враховуючи пункти 4.1 обидвох договорів застави, у позивача (заставодержателя) виникло право на звернення стягнення на заставлене майно.

В укладених договорах застави сторони передбачили можливість позасудового порядку звернення стягнення на заставлене майно (п. 4.4). Так, 13.09.2005 р. у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано стягнення на заставлене майно обидвох відповідачів.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, на виконання ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», 15.09.2005 р. позивач листами №№ 15/9-2 та 15/9-3 звернувся до директора обидвох підприємств (заставодавців) з пропозицією-повідомленням щодо виконання грошового зобов’язання, а саме передачі заставленого майна у володіння позивача (заставоодержувача) для здійснення процедури позасудового звернення стягнення.

Проте, відповідачами зазначені вимоги виконані не були, про що складений відповідний Акт від 20.09.2005 р.

22.11.2005 р. позивач повторно звернувся до відповідачів листами №№ 22/11-1 та 22/11-2 з повідомленням про передачу заставленого майна заставодержателю. Однак, такі вимоги також виконані не були, що підтверджується Актом, підписаним представниками ТзОВ «Донснаб –Захід»та ПАП «Озерна», від 28.11.2005 р.

Відповідно до розділу 5 договорів застави, у разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язань, передбачених цим договором, винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства. Якщо заставодавець не виконав умов п. 4.4 (надсилає заперечення проти дій заставодержателя щодо здійснення процедур позасудового порядку звернення стягнення на заставлене майно, перешкоджає отриманню заставленого майна у володіння, не надає необхідних документів тощо), то він зобов’язується сплатити штраф у розмірі 50 % вартості заставленого майна. Саме тому, позивач (заставодержатель) правомірно нарахував заставодавцям за договорами застави –ПАП «Озерна»штраф у розмірі 50 000 грн., а ПП «Астар»- 10 000 грн.

Отже, у даному випадку факт передачі позивачем та отримання відповідачем Комбайну «Дон-1500Б-124»підтверджено матеріалами справи, які вище проаналізовані, в технічно справному стані, повно комплектного, в заводській комплектації без механічних пошкоджень. Варто зазначити, що Акт прийому-передачі від 22.03.2005 р. підписаний уповноваженими представниками сторін, в тому числі від відповідача 1 –Шпиндою М. І. (директором) без будь-яких заперечень.

Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд погоджується з господарським судом, що позивач належним чином та повністю виконав взяті на себе за договором поставки зобов’язання, а відповідач 1 не довів належними та допустимими доказами порушення позивачем умов вказаного договору щодо непоставки чи неякісної поставки товару.

Колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції також вважає правомірною відмову у задоволенні зустрічного позову ПАП «Озерна»до ТзОВ «Донснаб-Захід»про розірвання договору поставки від 21.03.2005 р. № 14/03-05, оскільки, як вже було зазначено, матеріали справи свідчать про отримання ПАП «Озерна»техніки через свого уповноваженого представника згідно переліку, визначеному у специфікації до договору поставки, в технічно справному стані, повнокомплектного, в заводській комплектації без механічних пошкоджень.

Господарський суд Тернопільської області правомірно та обґрунтовано не прийняв до уваги Акт прийманні-передачі шестиметрової жатки від 13.07.2005 р., в якому йдеться про отримання техніки ПАП «Озерна»від ТзОВ «Гранум», м. Волочиськ, оскільки ТзОВ «Гранум»не є стороною по спірному договору поставки, а в даному договорі умови поставки продукції від іншої особи не обумовлені. Крім того, відповідачем 1 не представлено жодних документів, які б свідчили, що підприємство отримало техніку від ТзОВ «Гранум»на підставі і на виконання договору поставки № 14/03-05 від 21.03.2005 р. з ТзОВ «Донснаб-Захід», хоча в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2006 р. йому надавалася така можливість.

ТзОВ «Донснаб-Захід»стверджує, що товариство не було повідомлено належним чином про намір ПАП «Озерна»розірвати договір поставки, а супровідний лист № 17/05 від 25.08.2005 р. не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки у квитанції про його надсилання не міститься відомостей, що направлявся саме цей лист, а опис вкладення відсутній.

Як вже було досліджено судом, відповідач 1 проводив розрахунки з позивачем ще у жовтні –листопаді 2005 року, що суперечить його наміру розірвати договір у серпні цього ж року.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обстпавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101-105 ГПК України

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду Тернопільської області від 22.02.2006 р.  у справі № 8/253-3555 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАП «Озерна», с. Озерна без задоволення.

2.          Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

3.          Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий-суддя                                                            П. Д. Скрутовський

Суддя                                                                                   В. В. Онишкевич  

Суддя                                                                                   М. Г. Слука