Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/21/14 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 187 (86, 86-1, 142) Доповідач в колегії апеляційного суду Палічук А. О.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2014 року, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді: Палічука А.О.,

суддів: Поступайло Н.І., Ткаченко Л.Я.,

при секретарі: Сакара І.І.,

за участю прокурора: Добрової Н.І.,

потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальне провадження № 12013120020000174 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 жовтня 2013 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Бовтишка, Олександрівського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта вища, непрацюючого, неодруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такий, що не має судимостей, -

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України та призначено покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, що належить на праві власності обвинуваченому;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Хорів, Острозького району, Рівненської області, українця, громадянина України, освіта середня, непрацюючого, неодруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України та призначено покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, що належить на праві власності обвинуваченому.

Цим же вироком з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно стягнуто на користь потерпілих ОСОБА_4 480 грн. на відшкодування майнової шкоди; на користь ОСОБА_3 358 грн. майнової шкоди та 1000 грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_5 275 грн. майнової шкоди та стягнуто у рівних частках на користь держави судові витрати у сумі 2936 грн. 40 коп.

Також, даним вироком вирішено питання про речові докази, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винуватими та засуджено за те, що вони вчинили відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньої змовою групою осіб, повторно та напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров»я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб. Вказані злочини вчинено за наступних обставин.

01.03.2013 року приблизно о 16 годині 10 хвилин, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7, по вулиці Бєляєва, у місті Кіровограді, реалізовуючи єдину корисливу мету, останні відкрито викрали з кишені шуби потерпілої ОСОБА_8 її мобільний телефон, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, заподіявшии громадянці ОСОБА_8 тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Після чого, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 з викраденим майном зникли, розпорядившись ним на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 303 грн. 45 коп.

04.03.2013 року приблизно о 17 год. 15 хв., ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7, по вулиці Ушакова, в місті Кіровограді, помітили раніше їм незнайому ОСОБА_5, після чого повторно, умисно з корисливих спонукань вирішили викрасти її майно. Дочекавшись, коли потерпіла наблизилася до них, ОСОБА_6 умисно застосував до неї насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої та наніс їй тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. В цей момент, ОСОБА_7 реалізуючи спільну мету, вирвав з рук потерпілої її сумку, в якій знаходилося належне їй майно. У цей же час ОСОБА_6 затуляв руками рот потерпілої, щоб вона не кричала та зняв з руки жінки золоту каблучку. Після чого, обвинувачені із викраденим майном зникли, розпорядившись ним на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 976 грн.

04.03.2013 року, приблизно о 18 год. 40 хв., ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7, повторно вирішили відкрито викрасти чуже майно. Знаходячись по вул. Металургів, 1 у сел. Нове міста Кіровограда, ОСОБА_6 з корисливих спонукань, свідомо, підійшов до потерпілої ОСОБА_4 і, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, наніс їй один удар руками між лопаток, від якого вона впала на землю та вдарилася, одержавши тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Після чого, обвинувачені повторно відкрито викрали сумку потерпілої, в якій знаходилося належне їй майно. Після чого, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 із викраденим зникли, розпорядившись ним на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 480 грн.

07.03.2013 року, приблизно о 21 год., ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7, знаходячись поруч з будинком № 48-а по вулиці Київська, у місті Кіровограді, помітили раніше їм незнайому ОСОБА_9, у якої вирішили відкрито викрасти належне їй майно, повторно. ОСОБА_6, діючи умисно з корисливих спонукань, переслідуючи мету наживи, попередньо домовившись із ОСОБА_7, підійшов до потерпілої та застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, наніс їй удар двома руками в область правої лопатки. Коли потерпіла впала на землю, ОСОБА_6 вихопив із її руки мобільний телефон та закрив руками рот жінки. У цей час, ОСОБА_7 відкрито, всупереч волі потерпілої, вирвав сумку з її рук, у якій знаходилося належне їй майно. Після чого, обвинувачені із викраденим зникли, розпорядившись ним на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1804 грн.

08.03.2013 року приблизно о 07 год. 35 хв. ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 по вулиці Фортечна у місті Кіровограда, помітили раніше їм незнайому громадянку ОСОБА_3 на яку вирішили напасти для заволодіння її майном. З метою реалізації спільного злочинного плану, ОСОБА_7 застосував насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи потерпілої, шляхом умисного розпилення струменя сильнодіючої речовини з газового балончику «Терен» в обличчя ОСОБА_3 У цей же час ОСОБА_6 рукою штовхнув жінку у спину, внаслідок чого вона впала на землю. Від сукупно застосованого по відношенню до неї насилля, потерпіла не змогла чинити дій по збереженню свого майна. Сукупністю спільних дій, вони подавили волю потерпілої, а ОСОБА_6 продовжив напад, взявши з рук потерпілої сумку, з якої заволодів належним їй майном. Після чого, ОСОБА_6 з ОСОБА_7 з викраденим майном потерпілої спільно залишили місце злочину, а у подальшому разом розпорядилися викраденим майном на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 358 грн. 50 коп.

В зміненій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини обвинувачених у інкримінованих їм злочинах та кваліфікації їх дій, просить скасувати вирок районного суду та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України і призначити останнім покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що належить на праві власності кожному. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити покарання обвинуваченим у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, що належить на праві власності кожному.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не вірно застосовано правила складання покарань, передбачених ст. 70 КК України, оскільки в даному випадку повинен застосовуватися принцип часткового складання призначених покарань, а не принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Заслухавши доповідача, думку прокурора та потерпілих, які підтримали доводи апеляційної скарги прокурора у повному обсязі та просили її задовольнити, обвинувачених, які просили залишити вирок суду без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з таких підстав.

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які у повному обсязі, відповідно до вимог параграфу 3 глави 28 КПК України, досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.

Належність та допустимість доказів у кримінальному провадженні, а також правильність кваліфікації дій обвинувачених за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України у колегії суддів сумнівів не викликає.

Оскільки, жодним із учасників провадження не оспорюється доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в тому числі і самими ними, колегія суддів відповідно до вимог ст. 404 КПК України, переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги, а тому вважає доведеною вину обвинувачених у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньої змовою групою осіб, повторно та нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, а кваліфікацію дій винуватих за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України - правильною.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, який є тяжкими, осіб обвинувачених, які за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працевлаштовані, законного джерела доходу та заробітку не мають, у шлюбі не перебувають, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходяться, осудні, утриманців не мають, шкоду від їх злочинної діяльності не відшкодували. Також, ОСОБА_6 вважається таким, що не має судимостей, а ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Крім цього, районним судом враховано обставину, яка пом'якшує покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - щире каяття.

На думку колегії суддів, призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є обґрунтованим, необхідним для можливого перевиховання обвинувачених, профілактики та попередження вчиненнях нових злочинів, що відповідає тяжкості злочинів та характеризуючим даним про осіб обвинувачених.

Однак, при призначенні остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, судом першої інстанції порушено правила складання покарань за даною статтею.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 21 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарання, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.

Призначаючи остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, судом першої інстанції в порушення вказаних вимог закону та не врахувавши зазначені роз'яснення, було визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Але, враховуючи характеризуючі дані про осіб обвинувачених, кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків - даний принцип призначення покарання за сукупністю злочинів, в даному випадку не може бути застосований.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню або застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Враховуючи у сукупності викладене вище та обставини, які взято до уваги судом першої інстанції при призначені покарання, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність - неправильно призначено остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Змінену апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Кіровського районного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2013 року скасувати.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_6 призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_7 призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строком 7 (сім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.

В решті вирок Кіровського районного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2013 року залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Судді:

Палічук А.О. Поступайло Н.І. Ткаченко Л.Я.