09.01.2014
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц- 79778/14 р. Головуючий в першій
Категорія 67 інстанції Гаркуша О.М.
Доповідач в апеляційній
інстанції Зотов В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Зотова В.С.,
суддів - Водяхіної Л.М., Єфімової В.О.,
за участю
секретаря: - Івченко М.О.,
представника відповідача - ОСОБА_4,
представника відповідача - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 25 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Севастопольської міської Ради про відшкодування моральної шкоди та спонукання до виконання певних дій,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_7, СМР та просив стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду у розмірі 20000 грн., наявність якої та її розмір просив визначити за результатами судової судебно - психологічної експертизи, зобов'язати Севастопольську міську Раду розглянути питання про застосування до депутата ОСОБА_8 відповідальності за порушення депутатської етики та законів України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 травня 2013 року позивач звернувся до кабінету Постійно діючої комісії з питань містобудування, регулювання земельних та водних відносин з усним запитом про прийом громадян членами комісії, однак на його питання йому була надана депутатом ОСОБА_7 некоректна відповідь, у зв'язку з чим він пішов з кабінету не отримавши необхідної інформації. В результаті неправомірних дій депутата СМР йому було спричинено моральну шкоду, яка виразилась в його психічному подавленому стані.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 25 жовтня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуально права.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів обставин на які посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що 14 травня 2013 року він звернувся до кабінету Постійно діючої комісії з питань містобудування, регулювання земельних та водних відносин з усним запитом про прийом громадян членами комісії, однак на його питання йому була надана депутатом ОСОБА_7 некоректна відповідь, у зв'язку з чим він пішов з кабінету не отримавши необхідної інформації. В результаті неправомірних дій депутата СМР йому було спричинено моральну шкоду, яка виразилась в його психічному подавленому стані.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка їх завдала, за наявності її вини
Визначення моральної шкоди, надане Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяли, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідачів на користь позивача задоволенню не підлягають, як недоведені, оскільки позивачем не надано доказів, що йому ця шкода була завдана саме ОСОБА_7
Статтею 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Крім того, згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Що стосується доводів позивача про те, що ОСОБА_7 були порушені ст. 1, 2 ЗУ „Про звернення громадян", ст.ст. 5, 14, 19 ЗУ „Про доступ до публічної інформації", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що вони не можуть бути прийняти до уваги, оскільки ним не заперечується, що від секретаря, яка знаходилася в приймальній Комісії він отримав відповідь на його питання про прийомні часи та відсутність прийому поза межами прийомного часу, що також підтверджується тим, що він все ж таки на наступному прийомі був. Але, приймаючи до уваги, що факт звернення саме до ОСОБА_7 в цей день, який не був приймальним, позивачем не доказаний, тому ці доводи позивача не можуть бути покладені в основу рішення про накладання на відповідача обов'язку про відшкодування моральної шкоди.
Разом з тим, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди посилається на довідку КЗ «Міська лікарня ім.М.І.Пірогова» від 15 червня 2013 року, з якої вбачається, що позивач звернувся до лікарні з приводу скарг на болі в серці, почуття недостатності повітря, головокружіння. Однак колегія суддів вважає, що звернення до лікарні з цього приводу не підтверджує факт спричинення йому моральної шкоди саме відповідачем та його противоправною поведінкою (а.с.42).
З пояснень ОСОБА_9 допитаної у суді першої інстанції у якості свідка вбачається, що вона не підтвердила факт звернення позивача до голови постійної комісії, вказуючи що не пам'ятає позивача, однак підтвердила факт проведення прийому громадян тільки в прийомні часи.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 30 вересня 2013 року по даній цивільній справі була призначена судова експертиза за клопотанням позивача (а.с.37), однак сплачувати витрати по її проведенню відповідно ст. 86 ЦПК України позивач нести відмовився, вважаючи що ці витрати повинні здійснюються за рахунок бюджету, про що свідчать його заяви до суду, включаючи про відвід головуючому та до експертної установи (а.с.44,51,52), в зв'язку з чим, проведення судової експертизи судом першої інстанції знайдено недоцільним.
Крім того, судова експертиза не підтверджує наявність чи відсутність факту спричинення моральної шкоди, та не може встановити особу, якою вона заподіяна, як наполягає позивач, вона лише визначає ступень моральних страждань.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставин, на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог він не довів, чим не виконав вимоги ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не виконана ухвала про призначення судової експертизи, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки відповідно до частини 4 статті 15 Закону України «Про судову експертизу», витрати на проведення судових експертиз науково - дослідними установами Міністерства юстиції України та судово - медичними і судово - психіатричними установами Міністерства охорони здоров`я України у цивільних і господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством». Відповідно до статті 86 ЦПК України, витрати пов'язані з проведенням судових експертиз несе сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи. Як вбачається з матеріалів справи, сплачувати витрати по проведенню експертизи відповідно ст. 86 ЦПК України позивач нести відмовився, вважаючи що ці витрати повинні здійснюються за рахунок бюджету, про що свідчать його заяви до суду та до експертної установи.
Інших доводів, які б свідчили про те, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.
Враховуючи наведене, судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, і ухвалено судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам у справі, наданим сторонами доказам та нормам матеріального права.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційної скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 25 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: В.С.Зотов
Судді: Л.М.Водяхіна
В.О.Єфімова