УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2014 року Справа № 876/14918/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Шинкар Т.І.,
суддів - Пліш М.А., Коваль Р.Й.,
з участю секретаря судового засідання - Шуптар Т.О.,
за участю сторін - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області про скасування постанови про накладення стягнень,-
В С Т А Н О В И В:
30.07.2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області про скасування постанови №158 від 19.07.2013 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова, яка винесена на підставі невиконання припису від 04.07.2013 року є протиправною, оскільки про припис підприємець дізнався лише 17.07.2013р. під час складання Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Волинській області акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживача №000958. Припис виносився без його участі, особисто йому не вручався, а був скерований через засоби поштового зв'язку. На повідомленні про вручення його підпису не має. Окрім того, до 16.07.2013р. перебував за кордоном.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року позов задоволено.
На постанову суду Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Волинській області подано апеляційну скаргу, згідно якої, на думку апелянта, постанова суду винесена без врахування заперечень Інспекції, порушує принципи справедливості, повноти та об'єктивності, яку просить скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.
В судовому засіданні позивач та його представник щодо апеляційної скарги заперечили, вважали рішення суду першої інстанції законним.
Апелянт в судове засідання повноважного представника не забезпечив, що у відповідності до ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач з об'єктивних підстав не зміг виконати вимоги припису, оскільки про його існування довідався напередодні прийняття оскаржуваної постанови, бо перебував за кордоном, а на повідомленні про вручення оскаржуваного припису відсутній підпис позивача, що є підставою вважати, що постанова №158 від 19.07.2013р. винесена передчасно.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №465/2011 (далі - Положення) Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Згідно пункту 2.8 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, який затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №310 від 07.03.2012р. (далі - Порядок №310), під час проведення позапланової перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її здійснення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення перевірки.
Судом першої інстанції встановлено і знайшло підтвердження в ході апеляційного перегляду, що 03.07.2013р. посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області проведено позапланову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів ФОП ОСОБА_1
За результатами перевірки складено акт від 03.07.2013р. №000946, в якому зафіксовано порушення вимог законодавства: ФОП ОСОБА_1 не виконав гарантійні зобов'язання по усуненню недоліків у двигуні автомобіля споживача ОСОБА_3, які виникли після ремонту, проведеного підприємцем у автомобілі «Мерседес Е-240» та не відреагував на письмове звернення споживача ОСОБА_3, яке підприємець отримав 13.05.2013 року.
Згідно ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів і мають право, зокрема: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів.
За наслідком проведеної перевірки Інспекцією виданий припис від 04.07.2013р. №25, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути недоліки у виконаній роботі по ремонту двигуна автомобіля «Мерседес Е-240» споживача ОСОБА_3 та виплатити йому неустойку в розмірі трьох відсотків вартості виконаних робіт, починаючи з 13.05.2013 року. Про виконання припису зобов'язано повідомити Інспекцію письмово до 15.07.2013 року та попереджено, що за невиконання припису будуть застосовані штрафні санкції згідно ч.ч.2,10, ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».
17.07.2013р. посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області в присутності ФОП ОСОБА_1 проведено позапланову перевірку щодо виконання вимог припису від 04.07.2013р. №25.
За результатами перевірки складено акт від 17.07.2013р. №000956, яким зафіксовано, що ФОП ОСОБА_1 не виконав вимоги припису Інспекції від 04.07.2013р. №25 «Про припинення порушень прав споживача ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_1».
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, несуть відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі вказаного акта Інспекцією винесена постанова №158 від 19.07.2013р. про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у вигляді штрафу.
Слід зауважити, що предметом оскарження у даній справі є постанова про накладення стягнень за невиконання припису Інспекції, яка підлягає перевірці судом на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України.
Оскільки виконання вимог припису перебуває в причино-наслідковому зв'язку з обізнаністю суб'єкта про існування такого припису, а тому дані обставини підлягають встановленню судом.
Як встановлено судом першої інстанції, припис №25 від 04.07.2013р. надісланий Інспекцією підприємцю за допомогою поштового зв'язку.
З дослідженого повідомленням про вручення припису вбачається, що на ньому мається відмітка про доставку 09.07.2013р. та в графі «особисто, за довіреністю» зазначено - адресату ОСОБА_4.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на повідомленні про вручення відсутній підпис позивача, що дає суду апеляційної інстанції вважати, що припис позивачу вручений не був, а повідомлення про вручення, що долучене до матеріалів справи, не є належним доказом отримання позивачем припису.
До матеріалів справи позивачем долучено копії його закордонного паспорта згідно якого ОСОБА_4 до 16.07.2013 року перебував за кордоном.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач з об'єктивних підстав не міг виконати припис №25 від 04.07.2013р.: про виконання припису письмово повідомити Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Волинській області до 15.07.2013р.
Окрім того слід зауважити, що на виконання вимог Порядку №310, за результатами повторної перевірки обставини щодо вручення припису Інспекцією залишені поза увагою, а тому постанова №158 від 19.07.2013 року про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» винесена Інспекцією передчасно.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувана постанова винесена всупереч нормам чинного законодавства та передбачених ч.3 ст.2 принципів КАС України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст.160, 161, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року у справі №803/1663/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сил з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання Ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Шинкар Т.І.
Судді Пліш М.А.
Коваль Р.Й.
Повний текс Ухвали виготовлено 15.01.2014р.