УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року Справа № 876/14764/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Шинкар Т.І.,

суддів: Пліш М.А., Коваль Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання: Шуптар Т.О.,

за участю сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0001981700, №0002001700 від 02 серпня 2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

04.10.2013р. ФОП ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0001981700 та №0002001700 від 02 серпня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки податкового органу, на підставі яких приймались оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не можуть вважатись обґрунтованими, суперечать фактичним обставинам та не відповідають чинному законодавстві. Правовідносини з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» мали реальний товарний характер, придбаний товар використовувався в господарській діяльності підприємця. Окрім того зазначив, що законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податку від сплати контрагентом податку до бюджету чи від його господарських та виробничих потужностей.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 02 серпня 2013 року №0001981700 та №0002001700.

На постанову суду начальником Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області подано апеляційну скаргу. На думку апелянта оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає до скасуваня.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за наслідками проведеної перевірки встановлено, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» мають ознаки нікчемності, оскільки згідно акта Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013р. №1691/22.8/37635291 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2011р. по 30.04.2012р. вбачається, що підприємство не могло здійснювати господарську діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) через відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів. Вважає, що відносини позивача з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» спрямовані на здійснення операцій з отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, з підстав викладених у запереченнях, та вважав рішення суду законним.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апелянта в їх сукупності, заперечення позивача щодо апеляційної скарги, приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не наділений повноваженнями на власний розсуд визнавати операції безтоварними. Вважав, що наявність первинних документів та правильність їх оформлення є підставою формування позивачем витрат та податкового кредиту, а відсутність працюючих осіб у контрагента не спростовує можливості залучення працівників на договірній основі. Щодо посилання на протокол допиту свідка суд зазначив, що лише вирок суду є належним та допустимим доказом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області проведено позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог чинного податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» за листопад - грудень 2011 року, за наслідком якої складено Акт від 18.07.2013р. №36/17/НОМЕР_1.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області прийняті податкові повідомлення-рішення: від 02.08.2013р. №0002001700, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 60 837,87грн., у тому числі за основним платежем 40 558,58грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 20 279,29грн.; та від 02.08.2013р. №0001981700, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 75 054,30грн., у тому числі за основним платежем 50 036,20грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 25 018,10грн.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періодувизначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вищерівнязвичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 177.2 ст.177 ПК України передбачає, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. А відповідно до пункту 177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується податковими та видатковими накладними, картками складського обліку, оборотно-сальдовими відомостями та іншими письмовими доказами.

Як вбачається з акта перевірки від 18.07.2013р., основними видами діяльності позивача є будівництво будівель та діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Контролюючим органом встановлено, що позивачем укладено в 2006 році договір оренди землі для будівництва багатоквартирного будинку. Для здійснення господарської діяльності підприємець володіє власними та орендованими транспортними засобами.

На виконання домовленостей між позивачем та ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» у листопаді 2011 року поставлено останнім будівельні матеріали, які, як пояснив представник позивача, підприємець використав на будівництво багатоквартирного будинку. Також поставлено запасні частини до автомобілів, які використані для ремонту власних та орендованих позивачем автомобілів.

На підтвердження факту поставки, ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» виписано видаткові накладні від 15.11.2011р., суми ПДВ по яких віднесено до податкового кредиту листопада 2011 року, що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних, декларацією з ПДВ за листопад 2011 року, що не заперечується.

Оплата за товар підтверджується банківською випискою за особовим рахунком. Товар, який був предметом поставки, не обмежений в цивільному обороті України.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Слід зазначити, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за листопад 2011 року надано податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів у ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищевикладеного, Акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Підприємством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Слід зауважити, що під час проведення планової документальної перевірки Підприємця у липні 2012 року розбіжність по податкових зобов'язаннях та по податковому кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» була відсутня, що підтверджувалось відповіддю ДПІ у Печерському районі м.Києва, порушень податкового законодавства не було встановлено.

Проте в основу прийняття висновків про нікчемність господарських операцій Підприємця та ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» у листопаді 2011 року, що зазначено в досліджуваному судом акті перевірки, покладено акт від 17.05.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки з оскільки таке відсутнє за юридичною адресою; ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» припинено, але не знято з обліку. Проте дані обставини не можуть слугувати доказом укладення нікчемних правочинів. Жодні первинні документи ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг) ДПІ при проведенні зустрічної звірки не досліджувались.

Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними ДПІ суду не надано.

Суд не приймає до уваги посилання апелянта на допит свідка, оскільки, згідно ст.72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

Проаналізувавши зазначене колегія суддів вважає, що наведені в акті перевірки дані щодо ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» є суб'єктивним припущенням податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3

Досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню у ТзОВ «Гарант-Буд Сервіс» будівельних матеріалів та запасних частин до автомобілів, і як наслідок правомірність формування витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення.

Керуючись ст. ст.160, 161, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання Ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя Шинкар Т.І.

Судді Пліш М.А.

Коваль Р.Й.

Повний текс Ухвали виготовлено 15.01.2014р.