УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2014 року Справа № 876/14622/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Шинкар Т.І.,
суддів: Пліш М.А., Коваль Р.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ФГ «Еко-Сад» про скасування розпорядження,-
В С Т А Н О В И В:
27.03.2012р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області про скасування розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області №234 від 21.05.2010р. «Про скасування розпоряджень голови райдержадміністрації».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним розпорядженням скасовано розпорядження голови РДА, якими затверджено проекти відводу земельних ділянок в оренду ФГ «Еко-Сад». Однак, на думку позивача, на виконання протестів прокурора відповідачем оскаржуване розпорядження прийнято всупереч наданих йому повноважень, що призвело до порушень прав позивача. Наголошує на тому, що голова районної державної адміністрації не має повноважень щодо скасування раніше прийнятих розпоряджень. Вважає, що розпорядження №234 від 21.05.2010р. є незаконним та підлягає скасуванню.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Берегівської РДА Закарпатської області №234 від 21.05.2010 року.
На постанову суду головою Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області подано апеляційну скаргу. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, яку просить скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ст. 21 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, яка діяла на момент прийняття головою райдержадміністрації спірного розпорядження №234 від 21.05.2010р., передбачала опротестування прокурором актів, що суперечать закону. Так, 11.05.2010р. Берегівським міжрайонним прокурором внесено протести на розпорядження голови Берегівської РДА №111 від 23.03.2007р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду фермерському господарству «Еко-Сад» та на розпорядження голови Берегівської РДА №480 від 31.10.2008р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду фермерському господарству «Еко-Сад», в яких прокурор вимагав скасувати зазначені розпорядження з підстав порушення порядку виготовлення та погодження проекту відведення земельних ділянок, а також не отримання висновку державної землевпорядної експертизи, а тому Берегівською РДА правомірно прийнято розпорядження №234 від 21.05.2010р., яким вимоги прокурора задоволено та скасовано вищезазначені розпорядження.
У відповідності до вимог п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта в їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що голова Берегівської РДА Закарпатської області вийшов за межі наданих йому повноважень, скасувавши власні розпорядження.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2010р. головою Берегівської РДА Закарпатської області відповідно до статей 6, 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», на виконання протестів Берегівського міжрайонного прокурора від 11.05.2010р. №1747 вих.10 та від 11.05.2010р. №1748 вих.10, винесено розпорядження про скасування розпорядження голови Берегівської РДА №111 від 23.03.2007р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду фермерському господарству «Еко-Сад» та розпорядження голови Берегівської РДА №480 від 31.10.2008р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду фермерському господарству «Еко-Сад».
В протестах прокурора №1747 та №1748 від 11.05.2010р., на підставі яких винесено вищесказане оскаржуване розпорядження, зазначено, що 23.03.2007р. розпорядженням голови Берегівської РДА Закарпатської області №111 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду фермерському господарству «Еко-Сад» затверджено проект землеустрою щодо відведення ФГ «Еко-Сад» земельної ділянки площею 71,165 га, розташованої на території Великоберезької сільської ради за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та 31.10.2008р. розпорядженням голови Берегівської РДА Закарпатської області №480 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду фермерському господарству «Еко-Сад» затверджено проект землеустрою щодо відведення ФГ «Еко-Сад» земельних ділянок площею 40 га, розташованих на території Великоберезької сільської ради за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які на думку прокурора, порушують основні засади державної політики щодо управління в галузі використання, розпорядження та володіння землею, діяльності органів виконавчої влади, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.
Відповідно до положень статті 118 Конституції України, які кореспондуються з положеннями частини другою статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про прокуратуру» чинної на час виникнення спірних правовідносин, протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.
Аналіз наведених норм в їх сукупності дає підстави колегії суддів вважати, що під час виконання функцій прокурорського нагляду за додержанням чинного законодавства прокурор законодавчо наділений правом опротестувати розпорядження голови районної державної адміністрації №111 від 23.03.2007р. та №480 від 31.10.2008р., якщо такі суперечили закону.
У той же час, колегія суддів зазначає, що, задовольняючи протести прокурора та приймаючи розпорядження №234 від 21.05.2010р. «Про скасування розпоряджень голови райдержадміністрації» голова Берегівського районної державної адміністрації Закарпатської області вийшов за межі наданих йому повноважень, скасувавши власні розпорядження, на підставі яких ФГ «Еко-Сад» одержало право на передачу спірних земельних ділянок в оренду.
Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд України у постанові №21-412а12 від 25.12.2012р. Зокрема, колегія суддів Верховного Суду України зазначила, що аналіз норм статті 118 Конституції України та статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» дає підстави вважати, що голова місцевої державної адміністрації вийшов за межі наданих йому повноважень, скасувавши власні розпорядження, на підставі яких у членів дачного товариства вже виникло право власності на земельні ділянки.
Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Крім цього, в Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Слід зауважити, що розпорядження голови районної державної адміністрації №111 від 23.03.2007р. та №480 від 31.10.2008р., які скасовані розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області №234 від 21.05.2010р. «Про скасування розпоряджень голови райдержадміністрації» є ненормативними правовими актами одноразового застосування, які вичерпали свою дію фактом їх виконання, а тому не можуть бути в подальшому скасовані головою державною адміністрацією.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване розпорядження винесено, як всупереч нормам Конституції України, так і Закону України «Про місцеві державні адміністрації», а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 244-2, 254 КАС України суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Шинкар Т.І.
Судді Пліш М.А.
Коваль Р.Й.