ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 грудня 2013 року Справа № 18/428/12(10/107-08)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Бакуліної С.В., Владимиренко С.В., Козир Т.П., Малетича М.М.,

розглянувши заявусуб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6

про перегляд Верховним Судом України

постанови у справі Вищого господарського суду України від 09.07.2013 №18/428/12(10/107-08)

за позовом Прокурора Гадяцького району Полтавської області в інтересах держави в особі Гадяцької міської ради

досуб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1.Управління з контролю за використанням та охороною земель у Полтавській області, 2.Відділ земельних ресурсів у Гадяцькому районі Полтавської області

прозобов'язання відповідача виготовити правовстановлюючі документи на земельні ділянки, укласти з Гадяцькою міською радою договір оренди земельних ділянок та стягнення 108 984,83 грн. збитків,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.10.2012, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2013, позов задоволено частково: стягнуто із суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6 на користь Гадяцької міської ради 98 037,35 грн. збитків (неодержаних доходів); у частині зобов'язання відповідача виготовити правовстановлюючі документи на земельні ділянки та укласти з Гадяцькою міською радою договір оренди земельних ділянок відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2013 рішення господарського суду Полтавської області від 30.10.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 у справі №18/428/12 залишено без змін.

Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 09.07.2013, у якій заявник просить скасувати дану постанову, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 та рішення господарського суду Полтавської області від 30.10.2012, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 28.12.2011 у справі №5010/1202/2011-з-14/61 та від 20.10.2010 у справі №17/189 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення, а саме: положень постанови Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити у допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 09.07.2013 у справі №18/428/12(10/107-08), про перегляд якої подано заяву, виходячи із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком господарських судів про наявність підстав для часткового задоволення позову щодо стягнення збитків (у частині, що стосується доводів заявника). Так, судами встановлено, що відповідач після переходу права на будівлю до нього не здійснив необхідних дій щодо належного оформлення права користування земельною ділянкою, внаслідок чого позивачем не отримано дохід (орендна плата) за тимчасове невикористання відповідної земельної ділянки. При цьому, виходячи із встановлених обставин справи, суд касаційної інстанції погоджується з розрахунком розміру збитків, який здійснений у встановленому законом порядку відповідною комісією, на підставі актів та розрахункових відомостей визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Водночас, у постанові від 28.12.2011 у справі №5010/1202/2011-з-14/61, на яку посилається заявник, виходячи із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення збитків, завданих внаслідок фактичного використання відповідачем земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд без правовстановлюючого документа (договору оренди) з огляду на те, що розрахунок збитків проведено із порушенням вимог чинного законодавства, позивачем не надано належних доказів, які підтверджують розмір збитків та причинний зв'язок між спричиненням збитків у такому розмірі та діями відповідача, а складений комісією акт не відповідає вимогам чинного законодавства.

У постанові від 20.10.2010 у справі №17/189, на яку посилається заявник, виходячи із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо спонукання до вчинення дій з оформлення правовстановлюючих документів та стягнення збитків, оскільки склад комісії по визначенню збитків власникам землі та земелкористувачам, яка складала Акт визначення і відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (відповідно до якого визначена сума збитків), не співпадає зі складом комісії, визначеної розпорядженням районної державної адміністрації; а сам акт не містить дати його складання та затвердження; крім того, до складу комісії не був включений представник відповідача.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.

З огляду на викладене, заявником не доведено наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права з ухваленням різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а відтак, відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11114- 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_6 у допуску справи №18/428/12(10/107-08) до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО. Кот

Судді С. Бакуліна

С. Владимиренко

Т. Козир

М. Малетич