ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 січня 2014 р. (12:21) Справа №801/8367.1/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., представника позивача - Марієн І.С., службове посвідчення № 002 витяг з протоколу №1 від 28.08.2007 року, представника відповідача - Черепанова Ю.М., довіреність № 01/146 від 11.03.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України"
до ректора Національної академії природоохоронного та курортного будівництва ОСОБА_4
про визнання протиправними дій,
ВСТАНОВИВ:
Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" звернулась до Окружного адміністративного суду Ар Крим із адміністративним позовом до ректора Національної академії природоохоронного та курортного будівництва ОСОБА_4 про визнання протиправними дій ректора, голови приймальної комісії Національної академії природоохоронного та курортного будівництва ОСОБА_4, що полягають у ненаданні відповіді на запит на інформацію позивача та у ненаданні інформації на запит позивача.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідачем не надано відповіді на інформаційний запит позивача від 06.03.2013 року №179/1-13.
Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та пояснив, що 06.03.2013 року управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки Всеукраїнської громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" звернулось до ректора Національної академії природоохоронного та курортного будівництва ОСОБА_4 із запитом на інформацію (вих.№179/1-13), в якому просило надіслати на адресу Управління належним чином засвідчені копії наступних документів: статут ВНЗ, свідоцтво про реєстрацію ВНЗ, довідку про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України з додатками, ліцензію ВНЗ та додатки до неї, довідку з ЄДРПОУ, правила прийому до ВНЗ у 2013 році, положення про приймальну комісію ВНЗ, наказ про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ, план роботи та графік засідань приймальної комісії ВНЗ, дислокацію приміщень, які задіяні для підготовки та проведення прийому абітурієнтів до ВНЗ, встановлені квоти прийому до ВНЗ різних категорій осіб. У зв'язку із неотриманням відповіді на даний запит та неотриманням інформації, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, надав письмове заперечення на адміністративний позов.
В письмовому запереченні відповідач зазначив, що 12.03.2013 року на запит позивача направлено відповідь, в якій було зазначено, що правила прийому до Національної академії природоохоронного та курортного будівництва на 2013 рік розміщено на сайті Академії, для ознайомлення з іншими документами запропоновано звернутися до Міністерства освіти та науки України відповідно до п.23.2 Умов прийому до вищих навчальних закладів України у 2013 році з заявою про надання права вести спостереження за роботою приймальної комісії Академії.
Крім того, в письмовому запереченні зазначено, що запит на інформацію, дії щодо розгляду якого є предметом оскарження, був надісланий від імені управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України». Доказів того, що начальник вказаного управління має право діяти від імені позивача без довіреності до інформаційного запиту додано не було. Проти того, що в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» є запитувачем інформації, а ректор Національної академії природоохоронного та курортного будівництва ОСОБА_4 є розпорядником інформації, відповідач не заперечував.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити повністю з наступних підстав.
Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. № 2939-VI (далі Закон №2939)встановлено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Аналізуючи вказану норму закону, можна виокремити такі ознаки публічної інформації, зокрема, публічна інформація - це:
1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;
2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;
3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації.
У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків або іншим розпорядником публічної інформації.
Відповідно до ч.1. ст.13 Закону №2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Окрім того, згідно ч.2. цієї статті Закону №2939 до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Відповідно до ч.3 ст.13 Закону №2939 на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.
Частиною 4 ст.13 Закону №2939 визначено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про вищу освіту» №2984-III від 17.01.2002р. (далі Закон №2984)у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
вищий навчальний заклад - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність;
вищий навчальний заклад державної форми власності - вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади.
Зі змісту ст.26 Закону №2984 слідує, що статус національного надається державному навчальному закладу четвертого рівня акредитації, а відтак відповідач у справі є державним вищим навчальним закладом четвертого рівня акредитації.
Згідно п.2) ч.1 ст.25 Закону №2984 академія є вищим навчальний закладом четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
Відповідно до ч.4 ст.23 Закону України «Про вищу освіту» №2984-III від 17.01.2002р. у вищих навчальних закладах державної і комунальної форм власності кількість студентів, прийнятих на перший курс на навчання за державним замовленням, повинна становити не менше ніж 51 відсоток від загальної кількості студентів, прийнятих на навчання на перший курс.
З урахуванням статусу відповідача, останній є особою яка державні освітні послуги, а відтак є розпорядником публічної інформації у розумінні ст.13 Закону №2939.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувачами інформації є фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.1.1 Статуту, Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» є добровільним всеукраїнським об'єднанням громадян.
Відповідно до п.1.1 Положення, затвердженого наказом голови Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" №02/1-09 від 21.01.2009 року, управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки Всеукраїнської громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" є консультативно-дорадчим структурним підрозділом Комітету.
До матеріалів справи залучено наказ про призначення та довіреність, які підтверджують повноваження начальника управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки Всеукраїнської громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" Снігир Т. діяти від імені громадської організації, зокрема, надсилати запити на інформацію та отримувати інформацію від державних органів та закладів сфери освіти та науки, їх посадових та службових осіб.
Отже, управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки Всеукраїнської громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України", є запитувачем інформації у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації".
03.03.0213року за вих. №179/4-13 Управлінням контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки Всеукраїнської громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" на адресу ректора Національної академії природоохоронного та курортного будівництва направлено запит на отримання публічної інформації.
Вказаний запит отриманий відповідачем, що не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні.
Згідно вказаного запиту позивач просив відповідача надати йому копії наступних документів: статуту ВНЗ, свідоцтва про реєстрацію ВНЗ, довідки про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України із додатками, ліцензії ВНЗ та додатки до неї, довідки із ЄДРПОУ, правил прийому на 2013рік, положення про приймальну комісію ВНЗ, наказу про склад приймальної комісії ВНЗ, плану роботи та графіку засідань приймальної комісії ВНЗ, дислокацію приміщень, які задіяні для підготовки та проведення прийому абітурієнтів до ВНЗ, встановлені квоти прийому до ВНЗ різних категорій осіб.
Окрім того, у інформаційному запиті зазначено, що позивач зобов'язався виконати всі зобов'язання, покладені на нього як на запитувача інформації згідно Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Розглянувши запит позивача суд зазначає, що витребувана позивачем інформація, яка міститься у копіях документів, є публічною у розумінні ст.1 Закону №2939 оскільки стосується надання відповідачем освітніх послуг, у тому числі на державне замовлення та необхідна для реалізації права невизначеного кола осіб на вступ, навчання та отримання освіти, у тому числі за державні кошти. Зазначена інформація є відкритою.
Положення п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" закріплює право запитувача на доступ до публічної інформації, яке гарантується обов'язком розпорядників надавати таку інформацію.
Згідно з п.1 ч.3 ст.10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 1 частини 1 ст.14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено обов'язок розпорядника інформації надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;
2) надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. (ч.2 ст.19 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Частиною 4 ст.19 Закону №2939 письмовий запит подається в довільній формі.
Згідно ч.5 ст.19 вищевказаної статті Закону №2939 запит на інформацію має містити:
1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Законом №2939 не встановлено будь-яких інших вимог до запиту на отримання публічної інформації.
Розглянувши запит позивача від 06.03.2013р. щодо ненадання інформації на який виник спір, суд зазначає, що він відповідає вимогам ч.4,5 ст.19 Закону №2939.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно до ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Враховуючи викладене, розпорядник інформації зобов'язаний у будь-якому випадку надати відповідь на запит або направити запит належному розпоряднику.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На виконання вимог ч. 1 ст. 71 КАС України відповідач не надав доказів надання відповіді на запит позивача від 06.03.2013 року.
Посилання представника відповідача про направлення позивачу 12.03.2013 року відповіді на запит є необґрунтованими, оскільки доказів надіслання, вручення або отримання позивачем листа відповідача від 12.03.2013р. відповідачем не надано.
Слід також зазначити, що частина 2 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачає визнання відповіді розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел неправомірною відмовою в наданні інформації, а тому повідомлення запитувача про можливість отримання інформації на сайті Академії не є належною відповіддю на запит про надання інформації.
За таких обставин, з урахуванням того, що позивач є запитувачем інформації, відповідач є її розпорядником, запитувана позивачем інформація є публічною, запит позивача оформлено відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», підстави для відмови у наданні інформації, передбачені ч.1 ст.22 зазначеного Закону, відсутні, суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно відмовив позивачу у доступі до публічної інформації, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що на належить задовольнити у повному обсязі.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 34,41 грн., які сплачені до бюджету згідно до квитанції №23 від 23.08.2013 року підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.
У судовому засіданні, яке відбулось 09.01.2014 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до вимог ст.163 КАС України постанова оформлена та підписана 13.01.2014 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.71, 94, 158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії ректора Національної академії природоохоронного та курортного будівництва ОСОБА_4, які полягають у ненаданні відповіді та ненаданні інформації на запит Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» від 06.03.2013р. за вих. №1794/1-13.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" (ідентифікаційний код 35416341) витрати зі сплати судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Москаленко С.А.