Справа № 2-3888/07

РІШЕННЯ ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2007р. Дзержинський районний суд  м. Кривого Рога в складі:

головуючого - судді Валуєвої В.Г.,

при секретарі - Лазоренко Д.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

та представника відповідача ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до   Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»  та  до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі, Дніпропетровської області про перерахунок розміру відшкодування шкоди, страхових виплат та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1.   звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ( далі ВАТ «КЗРК» ) та до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі (далі -   Фонд соц. страхування від нещасних випадків на виробництві...) про перерахунок розміру відшкодування шкоди, страхових виплат та стягнення заборгованості по вказаним виплатам.

В позовній заяві позивач вказав, що працював з 1946р. до 1962р. на шахті «Комінтерну» тресту «Ленруда» , правонаступник якого   в теперішній час ВАТ «КЗРК», підземним прохідником, підземним вибухівником , підземним начальником дільниці, підземним гірничим майстром. Через тривалий час роботи в шкідливих умовах праці та з вині підприємства, він отримав професійне захворювання - сидероселікоз, яке встановлено у 1962р.

Згідно висновків ЛТЕК з 1.02.1988р. йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності безстроково.

Підприємство призначило йому відшкодування шкоди   та відшкодовувало її, у 1992р. провело   перерахунок згідно постанові KMУкраїни № 276, виходячи із заробітної плати за січень - квітень 1992р. у 7901крб., і в подальшому йому проводився перерахунок сум виплат.

У червні 2007р. він дізнався, що відшкодування шкоди проводиться йому неправильно тому, що   ВАТ «КЗРК» розмір відшкодування шкоди значно занижувався, а в деяких випадках зовсім не підвищувався.

Він вважає, що відповідач ВАТ «КЗРК»   з 01.01.1996р. тарифні ставки та посадові оклади збільшив в 2.5 рази, а відшкодування шкоди тільки в 1.25 рази.   З 01.06.1997р. відповідач тарифні ставки та посадові оклади збільшив в 1.25 рази, а відшкодування шкоди збільшено не було.   З 01.01.1998р. тарифні ставки по підприємству було збільшено в 1.3 рази, а розмір відшкодування шкоди збільшено не було.   З 1.07.1999р. тарифні ставки були збільшені в 1.265 рази, а відшкодування шкоди тільки в 1.15 рази.    З 01.01.2000р. відповідач тарифні ставки по підприємству збільшив в 1.226 рази, а розмір відшкодування шкоди тільки в 1.1 рази. З

2

01.05.2000р. тарифні ставки по підприємству було збільшено в 1.217 рази,   а відшкодування шкоди збільшено в 1.193 рази.

Фонд соц. страхування від нещасних випадків на виробництві... після квітня 2001р.   продовжив виплати,   але в неправильному  розмірі,   а в розмірі призначеному підприємством,   із-за чого також щомісячно не доплачував страхові виплати,   тому він просить суд стягнути на його користь недоплату по щомісячним виплатам з ВАТ «КЗРК»   з 1.01.2001р.по 1.04.2001р. в розмірі 681грн. 57 коп.,   а  з Фонду соц. страхування від нещасних випадків на виробництві... за період з 1.04.2001г. по 1.10.2007р.,   в сумі    30655грн. 01 коп.,   а також стягувати щомісячно з цього відповідача страхові виплати в розмірі   956гривень 94 копійки,     починаючи 1.10.2007р. довічно,   або до зміни обставин,   що змінюють перерахунок.

Потім позивач подав заяву до суду про відмову від стягнення з ВАТ «КЗРК» заборгованості по щомісячним недоплатам по відшкодуванню шкоди за період  з 1.01.2001р. по 1.04.2001р. в сумі 681грн. 57 коп.,   у зв'язку з чим суд своєю ухвалою від 9.11.2007 року закрив провадження по справі у цій частині позову    В частині позову до Фонду соц. страхування від нещасних випадків на виробництві... позовні вимоги позивач залишив без змін.

У судовому засіданні позивач участі не приймав у зв'язку з хворобою,   а представник позивача,   діючий за нотаріально посвідченою довіреністю,   позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд стягнути з Фонду соц. страхування від нещасних випадків на виробництві... на користь позивача страхові виплати в   сумі 30655гривень 01 копійку  за період з 1.04.2001р. по 1.10.2007р.,   а також щомісячно стягувати по 956гривень 94 копійки   починаючи з 1.10.2007р. довічно,   або до наступного перерахунку.

Представник Фонду соц. страхування від нещасних випадків... пояснив,   що позивачу своєчасно та в розмірі встановленому ВАТ «КЗРК»   проводяться страхові виплати і вини відповідача у неправильному призначенні розміру відшкодування шкоди немає,   підстав для зменшення або збільшення позивачу сум страхових виплат не було,     позивач з цього питання   до відповідача не звертався. Просив у задоволені позову позивачу відмовити.

Вислухавши сторони,   дослідивши матеріали справи,   суд   вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково.

Так,   у судовому засіданні з огляду  трудової книжки позивача  встановлено,   що  з 27.09.1946р.   по 30.06.1962р. він працював підземним гірничим майстром,   підземним вибухівником,   підземним прохідником,   начальником підземної дільниці шахти «Комінтерну»   шахтоуправління «Комінтерну» (а. с.  9-11).

Із довідки обласної клінічної лікарні за №587 від 21.04.1962р вбачається,   що рішенням ЦКЛ від 16.04.1962р. позивачу встановлено профзахворювання-сидероселікоз 1  ст. (а.с.  15).

Згідно висновків   ЛТЕК з 1.02.1988р. позивачу   було встановлено 50% втрати професійної працездатності безстроково (а. с.  38).

Наказом №891 від 16.12.1988р. по Рудоуправлінню ім.  Комінтерну виробничого об'єднання (далі - В/О) «Кривбасруда» позивачу були призначені виплати по відшкодуванню шкоди із заробітної плати 260крб. 79 коп. в сумі 60грн. 40 коп. (а. с.  13).   Наказом №276 від 15.01.1992р. (а. с.  39) позивачу було зроблено перерахунок сум відшкодування шкоди,   виходячи із заробітної плати прохідника за січень-квітень 1992р. в сумі 7901крб. і виплати призначені в сумі 3951крб.   .

Згідно довідки - розрахунку по ш. «Октябрьская» ВАТ   «КДЗРК»   позивачу був проведений перерахунок  відшкодування шкоди.   Для визначення розміру відшкодування шкоди було взято середньомісячну заробітну плату підземного прохідника за січень - квітень 1992р. в сумі 7901крб. х 50% втрати професійної працездатності,   а в послідуючому проводився перерахунок   сум відшкодування шкоди на коефіцієнти: 1.0 х 2.55 х 1.95 х 2 х 2.898 х 2.1x3x2x3x1.32 (з 1.05.1995р)х 1.25x1.15x1.1x1.193 і з 1.05.2000р. виплати призначені в сумі 107грн. 16 коп.

3

Фонд соц. страхування від нещасних випадків на виробництві... згідно довідки про доходи №НОМЕР_1 від 22.10.2007р. (а. с.  34) призначив та виплачував позивачу щомісячні страхові виплати   з 1.04.2001р. в сумі 107грн. 16 коп.,   з 1.03.2002р. в сумі 127грн. 84 коп.,   з 1.03.2003р. в сумі 151грн. 11 коп.,   з 1.03.2004р. в сумі 174грн. 08 коп.,   з 1.03.2005р. в сумі 215грн. 51 коп.,   з 1.03.2006р. в сумі 259грн. 26 коп.,   і з 1.03.2007р. в сумі 259грн. 26 коп.

Приймаючи до уваги відмову позивача від позовних вимог до ВАТ «КЗРК»,   достатність в матеріалах справи документів,   наданих підприємством та сторонами,   для розгляду справи,   суд вважає,   що немає необхідності притягувати для участі у справі у якості відповідача ВАТ «КЗРК» і стягувати   з них не доплату.

Із документів,   наданих ВАТ «КЗРК»,   вбачається,   що на підприємстві підвищувались тарифні ставки  та суми відшкодування шкоди :   в 1.25 рази з липня 1992р.,       в 1.75 рази  з листопада 1992р.,      в 1.33 рази з січня 1993р.,         в 1.5 рази з березня 1993р.,      в 1.97 рази з червня 1993р.,      в 2.94 рази з вересня 1993р.,       в 2.1 рази з листопада 1993р.,   в   3.0 рази з грудня   1993р.,     в 2,  0 рази   з липня 1994р.,      в 2.0 рази з жовтня 1994р.,     в   3.0 з лютого 1995р.,   в   2.5 рази з січня 1996р.,       в 1.25 рази з червня 1997р.,      в   1.3 рази з січня 1998р.,   в 1.265 рази з липня 1999р.,   в 1.226 разів з січня 2000р.,   в 1.217 разів з травня 2000р.

Приймаючи рішення по справі,   суд керується нормами законодавства,   які діяли на  час призначення виплат та перерахунків,   а тому вважає,   що у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.1992р. №276 з 1.05.1992р. слід провести перерахунок розміру відшкодування шкоди,   причиненої робітнику в результаті трудового каліцтва або іншого пошкодження здоров'я,   пов'язаного   з виконанням трудових обов'язків,   виходячи з середньої заробітної плати відповідного працівника підприємства,   організації за січень - квітень   1992р.,     відкоригованої на коефіцієнт фактичного підвищення тарифних ставок та посадових окладів,   що і було проведено   позивачу.

Згідно постанов Кабінету Міністрів України від  3.12.1992р . № 676,     від 26.01.1993р. №46,     від 2.06.1993р. №392,   від 30.08.1993р. №671,   від 2.12.1993р. №974,   від 20.10.1994р. № 720,   від 8.02.1995р. №102,     пункту  28 Правил відшкодування власником підприємства,   установи,   організації,   або уповноваженим ним органом шкоди,   причиненої працівнику пошкодженням здоров'я,   пов'язаного   з виконанням ним трудових обов'язків (далі Правила відшкодування шкоди...),   затверджених постановою KMУкраїни від   23.06.1993р. № 472,   а також у відповідності з роз'ясненнями Міністерства праці України від 31.05.1993р. № 06-2100,   перерахунок розміру відшкодування шкоди слід робити шляхом збільшення розміру відшкодування шкоди на коефіцієнт фактичного підвищення тарифних ставок та посадових окладів відповідних працівників,   якщо колективним договором не передбачені більш пільгові умови перерахунку. Відповідно    ст.  9-1 КЗпП України підприємства в межах своїх повноважень та за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові,   порівняно з трудовим законодавством,   пільги для працівників.   Міністерство праці своїм листом від 17.10.1997р. №2\2-4171 дало роз'яснення,   що при перерахунку розміру відшкодування шкоди,   коефіцієнт підвищення розміру відшкодування шкоди не може бути меншим від коефіцієнту підвищення заробітної плати відповідного працівника.   З 24.10.1997р.-   з моменту вступу в законну силу нової редакції пункту 28   Правил відшкодування шкоди...,   при черговому підвищенні тарифних ставок розмір втраченого заробітку в перерахунку на 100% втрати професійної працездатності не може перевищувати середньомісячний заробіток відповідного працівника ( після підвищення тарифних ставок),   при умові його роботи повний календарний місяць,   або в перерахунку на повний календарний місяць роботи. В разі такого перевищення,   розмір втраченого заробітку обчислюється з середньомісячного заробітку відповідного працівника. Перерахований розмір втраченого заробітку порівнюється з середньомісячним

3

заробітком відповідного працівника,   до якого включається   1\12 річної премії за попередній рік.

Із наказу № 276 від 15.01.1992р. та довідки розрахунок вбачається,   що позивачу згідно постанови KMУкраїни  №276 від 26.05.1992р. був проведений перерахунок суми відшкодування шкоди виходячи із заробітної плати прохідника за січень квітень 1992р. яка складала 7901крб.

Суд вважає,   що розрахунок розміру відшкодування шкоди   позивачу необхідно робити таким   чином : 7901крб. (середньомісячна заробітна плата за січень - квітень 1992р.) х 50% втрати працездатності що = 3951крб. сума відшкодування шкоди з 1.05.1992р. В подальшому вказана сума відшкодування шкоди підлягає перерахунку на коефіцієнти підвищення тарифних ставок та сум відшкодування шкоди що застосовувались на підприємстві,   а саме-2.55 з 1.1.1992р.,   1.33 з 1.01.1993р.,   1.5 з 1.03.1993р.,   ,   1.97 з 1.06.1993р.,   2.94 з 1.09.1993р.,   2.1 з 1.11.1993р.,   3.0 з 01.12.1993р.,   (згідно постанови Кабінету Міністрів України № 974 від 02 грудня 1993р. і спільної постанови адміністрації і профкому № 24\19\48 від 24 грудня 1993р.),     2.0 з 01.10.1994р.,   (згідно постанови Кабінету Міністрів України № 720 від 20 жовтня 1994р. і наказу державного виробничого об'єднання «Кривбасруда» № 153 від 02 листопада 1994р.,     3.0 з 01.02.1995р.,   ( згідно постанови Кабінету Міністрів України № 102 від 20 жовтня 1994р. і спільної постанови адміністрації і профкому № 2\24\7 від 27 лютого 1995р.),     що становить 4400478карбованців.

З 01.01.1996р. на підставі спільної постанови адміністрації та профспілки В/О «Кривбасруда» від 26.01.1996р. № 1\6 тарифні ставки були збільшені в 2.5 рази,   а розмір відшкодування шкоди збільшено в 1.25 рази (а. с.  18). Суд,   приходить до висновку,   що підприємство безпідставно занизило коефіцієнт підвищення розміру відшкодування шкоди.   З 01.01.1996р. розмір відшкодування шкоди повинно бути підвищено в 2.5 рази і становити    11001195 карбованців (4400478крб. розмір відшкодування шкоди   з 01.02.1995р. х 2.5),     в перерахунку на гривни згідно Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25.08.1996р. №762\96 складає 110 гривень 01 копійка  (11001195крб.: 100000).

З   1.06.1997р. на підставі спільної постанови адміністрації та профспілки № 3\91\06 від 21.05.1997гр. (а. с.  19) В/О «Кривбасруда» тарифні ставки збільшило в 1.25 рази. Всупереч вимогам Правил відшкодування шкоди... одночасно провести перерахунок розміру відшкодування шкоди на коефіцієнт фактичного підвищення тарифних ставок,   підприємство позивачу перерахунок розміру відшкодування шкоди не провело.   З   01.06.1997р.   розмір відшкодування шкоди   повинен становити 137грн. 51 коп. (110грн. 01 коп. х 1.25 ).

На підставі спільної постанови адміністрації та профспілки В/О «Кривбасруда» від 25.12.1997р. № 6\195 з 01.01.1998р. (а. с.  20) тарифні ставки було збільшено в 1.3 рази,   а розмір відшкодування шкоди збільшено не було.   Відповідно п. 28 Правил відшкодування шкоди... в редакції від 24.10.1997р. суд вважає необхідним встановити розмір середньомісячного заробітку  з застосуванням коефіцієнту 1.3 та обмеженням з середньомісячним заробітком відповідного працівника ( згідно вимог постанови KMУкраїни № 1100). Згідно довідки ВАТ «КЗРК»,   середньомісячна   заробітна плата по професії підземного   прохідника ш. «Октябська»   ВАТ «КЗРК» за січень 1998р. становила 483грн. 49 коп.    При збільшені раніше встановленого розміру відшкодування шкоди 137грн. 51 коп. на коефіцієнт 1.3,   сума буде становити 178грн. 76 коп.,   що в перерахунку на фактичну заробітну плату становить 357грн. 52 коп. і не перевищує   середньомісячний заробіток фактично працюючого робітника. В такому разі суд вважає,   що цей коефіцієнт - 1.3 застосовувати необхідно а сума відшкодування шкоди повинна становити 178грн. 76 коп.

Спільною постановою адміністрації та профспілки ДТ «Криворізький державний залізорудний комбінат» ,   який є правонаступником В/О «Кривбасруда»,   від 30.06.1999р. № 11\13\5 (а. с.  21) з 01.07.1999р. тарифні ставки було збільшено в 1.265 рази,   а наказом по об'єднанню від 05.11.1999р. № 265 розмір відшкодування шкоди

4

збільшено в 1.15 рази. При збільшенні розміру відшкодування шкоди 178грн. 76 коп. на 1.265,   сума відшкодування шкоди   позивачу становитиме 226грн. 13 коп.,   що при перерахунку на 100% втрати професійної працездатності буде становити   452грн. 26 коп.,   тобто сума відшкодування шкоди не перевищує фактичну заробітну плату підземного кріпильника,   яка на 01.07.1999р. по ш. «Октябрська» ВАТ «КЗРК» ,   згідно довідки підприємства становила 619грн. 92 коп.   Таким чином,   сума відшкодування шкоди повинна  становити 226грн. 13 коп.

ДП «КЗРК» своєю спільною постановою від 28.12.1999р. № 16\20\11 (а.с.  22) тарифні ставки збільшило в   1.226 рази,   а розмір відшкодування шкоди наказом по підприємству від 27.03.2000р. збільшило в 1.1 рази,   що суперечить вимогам п. 28 Правил відшкодування шкоди... та роз'ясненням Міністерства праці України про збільшення розміру відшкодування шкоди на коефіцієнт фактичного підвищення тарифних ставок. При збільшенні суми відшкодування шкоди 226грн. 13 коп.,   на коефіцієнт 1.226,   розмір відшкодування шкоди з 01.01.2000р. становитиме 277грнн. 23 коп.,   а в перерахунку на 100% втрати працездатності становитиме 554грн. 46 коп.,   що перевищує фактичну заробітну плату по професії підземний кріпильник ш. «Октябрська» ВАТ «КЗРК»,   яка на 01.01.2000р. згідно довідки підприємства становила 549грн. 46 коп.3а таких обставин суму відшкодування шкоди необхідно призначити з фактичної заробітної плати - 549грн. 46 коп.   і визначити її в сумі 274грн. 73коп.

Наказом від 29.05.2000р. № 159 ДП «КЗРК» з 01.05.2000р. збільшило тарифні ставки в 1.217 рази,   а розмір відшкодування шкоди наказом від 04.08.2000р. № 229 збільшило в 1.193 рази. При збільшенні суми відшкодування шкоди 274грн. 73 коп.,   станом на січень 2000р.,   на коефіцієнт 1.217 сума відшкодування шкоди позивачу складе 334грн. 35 коп.,   що в перерахунку на 100% втрати працездатності становитиме 668грн. 70 коп.,   що не перевищує фактичну заробітну плату підземного прохідника,   яка на 01.05.2000р. по ш. «Октябрська» ВАТ «КЗРК» згідно довідки підприємства становила 683грн. 19 коп.

Належна сума відшкодування шкоди позивачу  станом на 01.04.2001р. повинна становити 334грн. 35коп.

Відповідно  ст.  29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків...» страхові виплати підлягають перерахунку на зріст заробітної плати в галузі національної економіки,   а саме в 1.193 рази з 1.03.2002р.,     в 1.182 рази з 1.03.2003р.,     в 1.152 рази з 1.03.2004р.,   в 1.238 рази з 1.03.2005р.,     в 1.203 рази з 1.03.2006р.,   таз 1.03.2007р. в 1.183 рази.

З 1.03.2002р. страхові виплати позивачу підлягають перерахунку в 1.193 рази і повинні становити 398грн. 88 коп. (334грн. 35 коп. х на 1.193).   З 1.03.2003р. страхові виплати повинні становити 471грн. 48 коп.   (398грн. 88 коп. х 1.182),   з 1.03.2004р. страхові виплати повинні становити 543грн. 14 коп. (471грн. 48 коп. х 1.152). З 1.03.2005р. страхові виплати підлягають перерахунку в 1.238 рази і повинна становити 672грн. 41 коп. (543грн. 14 коп. х 1.238).    З 1.03.2006р. страхові виплати підлягають перерахунку в 1.203 рази і повинна становити 808грн. 91 коп. (672грн. 41 коп. х 1.203).   З 1.03.2007р. страхові виплати підлягають перерахунку в 1.183 рази і повинна становити 956грн. 94 коп. (808грн. 91 коп. х 1.183).

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 22 березня 1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» виплати призначені,   але своєчасно не одержані потерпілим,   або особою яка має право на їх одержання,   а також вимоги про перерахунок суми щомісячних платежів раніше визначених судом або роботодавцем,   підлягають задоволенню за час,   що не перевищує три роки,   тому вимоги позивача про стягнення недоплати по страховим виплатам за період з 1.04.2001р. по 1.10.2007р. підлягають частковому задоволенню - за три останні роки,   тобто за період з 1.10.2004 року по 1.10.2007 року.

5

У зв'язку з неправильним призначенням та виплатою страхових   сум з 1.10.2004р. по 1.10.2007р. утворилась заборгованість в сумі   18475гривень 58 копійок.

З 1.03.2004р. страхові виплати   позивачу повинні становити 543грн. 14 коп.,   виплати згідно довідки про доходи,   проводились по 174грн.08коп.,   щомісячно не доплачено по 369грн. 06 коп.,   а за період з 1.10.2004р. до 1.03.2005р. (5 місяців) 1845грн. 30 коп.

З 1.03.2005р. страхові виплати повинні становити 672грн. 41 коп.,   позивачу страхові виплати проводились по 215грн. 51 коп.,   щомісячно не  доплачено по 456грн. 90 коп.,   а до 1.03.2006р. ( 12 місяців) недоплачено 5482грн. 80 коп..

З 1.03.2006р. страхові виплати повинні становити 808грн. 91 коп. ,   позивачу виплати проводились по 259грн. 26 коп.,   щомісячно не доплачено по 549грн. 65 коп.,     а до 1.03.2007р. (12 місяців) недоплачено   6595грн. 80 коп.

З 1.03.2007р. страхові виплати повинні становити 956грн. 94 коп.,   позивачу виплати проводились по 306грн. 70 коп.,   щомісячно не доплачено по 650грн. 24 коп.,   а до 1.10.2007р.   ( 7 місяців ) не доплачено 4551грн. 68 коп..

Оскільки сторони по справі згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»   від 21.01.1993р. звільнені від сплати державного мита,   суд відносить витрати по сплаті держмита за рахунок держави.

На підставі наведеного та керуючись    ст.  11,  12,  31,   Закону України «Про охорону праці »,      ст. 29 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань,     які спричинили втрату працездатності » зі змінами та доповненнями,   внесеними   Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань»,     п.,  п. 9 ,   11 ,  22,   25,   28 ,   43   Правил відшкодування власником підприємства,   установи,   організації,   або уповноваженим ним органом шкоди,   причиненої працівнику пошкодженням здоров'я,   пов'язаного  з виконанням ним трудових обов'язків,   затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472 з подальшими змінами та доповненнями,   п.22 Постанови Пленуму № 6 Верховного Суду України від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»,    ст. ,    ст.  15,   60,   88 ч.2,   209,   213-215,   223,   294 ЦПК України,   суд

ВИРІШИВ:

Позов   ОСОБА_1  задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі,   Дніпропетровської області на користь   ОСОБА_1 одноразово  недоплату по страховим виплатам за період з 1.10.2004р. по 1.10.2007р. в сумі   18475гривен 58копійок та щомісячно стягувати на його користь страхові виплати в порядку втраченого заробітку   в сумі   956гривен 94 копійки ,     починаючи з 1.10.2007р. довічно ,   або до зміни обставин,   які вимагають перерахунок страхових виплат чи їх припинення,   згідно з законодавством України. В іншій частині позову відмовити.

Витрати по справі віднести за рахунок держави.

Стягнути з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.  Кривому Розі,   Дніпропетровської області (рр №371756999983102. МФО 805012 банк Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області м.  Дніпропетровськ,   код 25913606 ) на користь державного підприємства «Судовий інформаційний центр» витрати на інформаційне технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 1 гривня 50копійок.

6

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу шляхом подання апеляційної скарги на протязі 10 днів з дня проголошення рішення,   та подання апеляційної скарги на протязі 20 днів після подання апеляційної скарги через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу та безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання заяви про апеляційне оскарження,   якщо заяву не було подано. Якщо заяву було подано,   але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений  ст.  294 ЦПК України,   рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.