26.12.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц/797/3155/2013 Головуючий в першій
Категорія 37 інстанції Гаврилова О.В.
Доповідач в апеляційній
інстанції Андрейченко А.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Андрейченко А.А.,
суддів - Єфімової В.О., Моцного М.В.,
за участю:
секретаря - Пасічник Г.В.,
представника позивача - ОСОБА_3,
третьої особи - ОСОБА_4,
представника третьої особи - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_3 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 09 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Комунального закладу „Севастопольський міській онкологічний диспансер ім. А.А. Задорожного", третя особа - ОСОБА_4, про визнання заповіту дійсним, стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
у березні 2012 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу „Севастопольський міській онкологічний диспансер ім. А.А. Задорожного", (далі КЗ „СМОД"), в якому просив визнати дійсним заповіт ОСОБА_7, підписаний нею 31.10.2011 року о 14.56 годині в палаті стаціонарного відділення „Хоспіс" КЗ „СМОД" в присутності двох свідків, та посвідчений черговим лікарем ОСОБА_8, за яким вона заповіла квартиру АДРЕСА_1 та інше майно, що належить їй - своїй сестрі ОСОБА_6 та стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.10.2013 року в палаті стаціонарного відділення „Хоспіс" КЗ „СМОД" сестра позивача - ОСОБА_7 у присутності двох свідків, представника за договором - адвоката ОСОБА_3, та завідуючого стаціонарним відділенням „Хоспіс", який також виступав як черговий лікар, підписала складений з її слів заповіт. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла. 02.11.2011 року позивач звернулась до головного лікаря КЗ „СМОД" - ОСОБА_13 з проханням завірити печаткою закладу підпис посадової особи - лікаря ОСОБА_8 та надіслати примірник заповіту до державного нотаріального архіву. Проте головний лікар відмовилася вчинити вищезазначені дії та почала оспорювати заповіт, однак права на це не мала, оскільки заповіт вже посвідчено належною особою. Завдання головного лікаря було в посвідченні підпису посадової особи. Зазначеними протиправними діями головного лікаря також було спричинено позивачу моральну шкоду, оскільки після смерті сестри їй в грубій формі було відмовлено у вчиненні законних дій, дали зрозуміти, що позивач вчинила майже шахрайські дії, що спричинило сильні душевні страждання, позивач перебуває в стресі, погано спить.
Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 09 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Представник позивача подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення - про задоволення позову. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки фактичним обставинам справи і безпідставно дійшов до висновку про порушення вимог закону при складені заповіту та його нікчемність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам закону.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності вимог щодо дійсності заповіту та завдання моральної шкоди.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права, та не спростовується доводами апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 13).
Згідно із заповітом від 20.06.2011 року, реєстр № 1513, посвідчений приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_10, ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_4 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 40).
Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі зазначений заповіт від 20.06.2011 року зареєстрований за номером 1513 (а.с. 41).
Згідно із заповітом від 31.10.2011 року, складеним у Севастопольському міському онкологічному диспансері, ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_6 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, та інше, належне їй майно, де б воно не знаходилося (а.с. 11, 75, 76).
Зазначений заповіт складений у двох примірниках, підписаний заповідачем у присутності двох свідків - ОСОБА_11 і ОСОБА_12, а також завідуючим відділенням «Хоспіс» ОСОБА_8
02.11.2011 року ОСОБА_6 звернулася до головного лікаря Комунального закладу „Севастопольський міській онкологічний диспансер ім. А.А. Задорожного" ОСОБА_13 з проханням засвідчити підпис завідуючого відділенням «Хоспіс» ОСОБА_8, але їй було відмовлено.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 1247 ЦК України заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.
Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. ч. 1, 7-9 ст. 1252 ЦК України заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів.
Заповіт осіб, зазначених у частинах першій-шостій цієї статті, посвідчується при свідках.
До заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами, застосовуються положення ст. 1247 цього Кодексу.
Заповіти, посвідчені посадовими, службовими особами, визначеними у частинах першій-шостій цієї статті, прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусом.
Перелік осіб, які вправі посвідчувати прирівняні до нотаріальної форми заповіти, є вичерпним і законодавчо закріпленим, а тому розширенню не підлягає.
У своїй діяльності з посвідчення заповітів зазначені особи повинні керуватися Порядком посвідчення заповітів і довіреностей, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2006 року №940) (далі Порядок).
Відповідно до п. 6 Порядку посадовими, службовими особами особа - громадянин України, що звернулася за посвідченням заповіту, встановлюється лише за паспортом громадянина України. Посвідчення водія, посвідчення особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи особи, не можуть бути використані для встановлення особи, що звернулася за посвідченням заповіту.
Позивач ОСОБА_6 стверджує, що є сестрою ОСОБА_7 Між тим відповідних документів у підтвердження зазначених родинних відносин позивачем не надано. При укладенні заповіту від 31.10.2011 року та його посвідченні свідками паспорт ОСОБА_7 був відсутній.
Відповідно до ст. 1255 ЦК України нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.
Якщо заповідачем укладено договір з адвокатом про правову допомогу, то присутність останнього при посвідчені заповіту можлива.
Між тим діяльність адвоката підпорядкована Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому він зобов'язаний дотримуватися не тільки таємниці заповіту, а й адвокатської таємниці.
Відповідно до п. 3 Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, прирівнюваних до нотаріально посвідчених - посадові, службові особи при посвідчені заповітів і довіреностей зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю та не розголошувати відомості, отримані під час їх посвідчення. Обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється на осіб, яким про посвідчення заповіту та довіреності стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для їх посвідчення як свідків, та на інших осіб, яким сталі відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.
Між тим 31.10.2011 року адвокатом ОСОБА_3 укладені договори щодо юридичного обслуговування та надання правової допомоги і з ОСОБА_6, і з ОСОБА_7 (а.с. 10, 12). Мотивуючи позовні вимоги, представник позивача ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_3 в позовній заяві зазначив, що «після підписання і посвідчення заповіту ним було повідомлено ОСОБА_6 (спадкоємця) про те, що ОСОБА_7 (спадкодавець) склала на її ім'я заповіт».
Відповідно до ст. 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.
У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.
Свідками не можуть бути нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт.
Відповідно до п. п. 9 - 11 Порядку заповіти, посвідчені посадовими, службовими особами, повинні бути складені, посвідчені написами за формами, затвердженими Мінюстом, та зареєстровані у день посвідчення заповіту. Порядковий номер, за яким заповіт зареєстровано, повинен бути проставлений у посвідчувальному написі на обох примірниках заповіту. Запис у реєстрі є доказом посвідчення заповіту.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з тексту заповіту ОСОБА_7 від 31.10.2011 року, зазначений заповіт складений у двох примірниках, підписаний заповідачем у присутності двох свідків - ОСОБА_11 і ОСОБА_12, а також завідуючим відділенням «Хоспіс» ОСОБА_8
З пояснювальної ОСОБА_8 та його показань в судовому засіданні у суді першої інстанції вбачається, що він був запрошений у якості свідка (а.с.82), факт посвідчення заповіту останнім спростовується.
Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це право, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Враховуючи викладене та той факт, що на момент смерті ОСОБА_7 заповіт від її імені від 31.10.2011 року не відповідає вимогам закону та відсутній у Спадковому реєстрі, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про нікчемність цього заповіту, недоведеність та відсутність підстав для задоволення позову про визнання нікчемного заповіту дійсним і відшкодування моральної шкоди.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано зазначив про неналежного відповідача, який не претендує на права щодо майна, зазначеного у спірному заповіті, та враховує, що участь у справі спадкоємця ОСОБА_4 у якості третьої особи в даному випадку не порушило його прав.
Керуючись ст. ст. 303 - 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 09 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.
Головуючий /підпис/ А.А.Андрейченко
Судді /підпис/ В.О.Єфімова
/підпис/ М.В.Моцний
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного
суду м.Севастополя А.А. Андрейченко