АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа №: 22-ц/191/139/14Головуючий суду першої інстанції:Авакян А.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,

суддівРоманової Л.В., Авраміді Т.С.,

при секретаріХоружій О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, 3 -я особа Приватний нотаріус Нижньогірського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання права спільної сумісної власності на майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7 про визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., на квартиру АДРЕСА_1 АР Крим.

Позов мотивований тим, що 24.04.2003 р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_9 помер. Після його смерті відкрилася спадщина. До складу спадкової маси увійшла квартира АДРЕСА_1 АР Крим. Заповіт ОСОБА_9 не залишив. Спадкоємцями першої черги є позивач та дочка померлого ОСОБА_7, яка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Позивач вважає, що спірна квартира є спільною власністю її та ОСОБА_9, оскільки придбана за спільні кошти, в період їх сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що мало місце з січня 2002 р.

Ухвалою Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2013 року позовну заяву залишено без руху на підставі ст.119-121 ЦПК України, у зв'язку із тим, що позивачем в позовній заяві не зазначено поштового індексу відповідачки, не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, тому судовий збір сплачений не у повному обсязі, до позовної заяви не надано копії усіх документів, що додані до позовної заяви у відповідності до кількості відповідачів і третіх осіб.

Вказаною ухвалою суду попередньо судовий збір було визначено в розмірі 1200 грв.

Непогодившись з ухвалою суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про її зміну, в частині визначення судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви..

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалою Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2013 року позовну заяву залишено без руху та судом самостійно визначено ціну позову, і зобов'язано позивача сплатити судовий збір у розмірі 1200 грн. Позивач вважає висновки суду щодо ціни позову помилковими, оскільки вона надала суду довідку про вартість квартири в розмірі 6816, 54 грн. та сплатила відповідний судовий збір у розмірі 229, 40 грн.

На думку апелянта, суд першої інстанції не мотивував з якого розрахунку він виходив, визначаючи суму судового збору у розмірі 1200 грн. і не врахував технічний стан квартири.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги , перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, виходив з того, що ціна позову визначається вартістю майна, однак зазначена позивачем ціна позову в розмірі 6816, 43 грн. вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, тому на підставі ч. 2 ст. 80 ЦПК України суддя попередньо самостійно визначив розмір судового збору в сумі 1200 грн., з вказівкою про наступне стягнення недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають положенням ст. 80 ЦПК України та , п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст . 4, ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна позову у справах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнати право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 АР Крим та зазначає ціну позову у розмірі 6816, 43 грн.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірірв мінімальної заробітної плати.

З технічного паспорту на квартиру, що є предметом спору, вбачається, що вона 3-х кімнатною, загальною площею 42, 6 кв.м. (а.с. 12)

З довідки Нижньогірського комунального підприємства від 28.11.2013 р. вбачається, що вартість 1 кв.м. в будинку № 10 по вул. Комунальній складає 160, 04 грн. (а.с. 14)

Посилаючись на вказану довідку комунального підприємства позивачем була вирахована вартість спірної квартири в розмірі 6816, 54 грн., і сплачений судовий збір у мінімальному розмірі в сумі 229,40 грн.

Проте, з таким розрахунком ціни позову і розміром сплаченого судового збору правомірно не погодився суд першої інстанції, оскільки комунальним підприємством надані відомості про балансову, залишкову вартість 1 кв.м в будинку АДРЕСА_1

Разом з тим, під час вирішення питання про право власності на нерухоме майно судом враховується дійсна, ринкова вартість вказаного майна, а не його залишкова вартість за даними балансоутримувача.

Посилання апелянта на те, що судом при вирішенні ціни позову не взятий до уваги технічний стан квартири, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки позивачем при зверненні з позовом такі відомості не надавались.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Згідно п. 1 ст. 7 Закону України « Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції діяв в межах повноважень, наданих ч. 2 ст. 80 ЦПК України, та дотримався вимог закону при залишенні позовної заяви без руху із зазначенням зобов'язання позивача сплатити судовий збір у розмірі 1200 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Підстав для задоволення апеляційної скарги і зміни ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає

Керуючись, статтею 303, п. 1 ч. 2 статті 307, п. 1 ч. 1 статті 312, пунктом 4 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2013 року - відхилити.

Ухвалу Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Т.І. Моісеєнко Л.В. Романова Т.С.Авраміді