Справа № 0308/21107/12 Провадження № 22-ц/773/10/14 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т.М.

Категорія: 27 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів: Свистун О.В., Федонюк С.Ю.,

при секретарі Семенюк О.А.,

з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ПАТ АБ «Укргазбанк» Домальчука Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_5 про визнання кредитного договору, договорів іпотеки та договору поруки недійсними за апеляційною скаргою відповідача публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

24 грудня 2012 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_5 про визнання кредитного договору, договорів іпотеки та договору поруки недійсними. Позовні вимоги мотивував тим, що 15 квітня 2008 року між ним та ВАТ АБ «Укргазбанк» укладено кредитний договір № 54/08-Ж/02, за умовами якого банк надав позивачеві кредит в сумі 150000 дол. США на строк до 14 квітня 2033 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 10 % річних. Для забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, укладені договори іпотеки, а також укладено з ОСОБА_5 договір поруки, відповідно до якого остання поручилась перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Зазначав, що спірний кредитний договір був підписаний ним під впливом помилки та обману з боку банку, сторонами фактично не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, оскільки узгоджені у договорі розміри відсоткової ставки за кредитом, ціна договору та розмір фактичного здорожчання кредиту в кінці періоду кредитування не відповідають фактично встановленим у договорі розмірам.

З врахуванням поданої уточненої позовної заяви, просив визнати недійсним кредитний договір № 54/08-Ж/02 від 15 квітня 2008 року, укладений між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_4, додаток № 1 до кредитного договору, договір поруки № 1 від 15 квітня 2008 року, який укладено між ВАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_5 та ОСОБА_4, договори іпотеки № 54-08/02-1 від 15 квітня 2008 року, № 54-08/02-2 від 15 квітня 2008 року, № 54-08/02-3 від 26 травня 2008 року.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2013 року позов задоволено.

Постановлено визнати недійсним кредитний договір № 54/08-Ж/02 від 15 квітня 2008 року, який укладений між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_4

Визнати недійсним договір поруки № 1 від 15 квітня 2008 року, який укладений між ВАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Визнати недійсними договори іпотеки № 54-08/02-1 від 15 квітня 2008 року, № 54-08/02-2 від 15 квітня 2008 року, № 54-08/02-3 від 26 травня 2008 року.

Стягнути з ПАТ АБ «Укргазбанк» в користь ОСОБА_4 понесені витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 114,70 грн.

В задоволенні заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» про накладення арешту в порядку ст. 1057-1 ЦК України відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ АБ «Укргазбанк» зазначає, що вищевказане рішення є необґрунтованим та незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача ОСОБА_1 подав письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга є необґрунтованою. Просить постановити ухвалу, якою відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача Домальчук Р.В. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав, у ній зазначених.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожен окремо, заперечили апеляційну скаргу.

Позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 в дане судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи. Оскільки вказані особи дали пояснення апеляційному суду в попередніх судових засіданнях, про причини своєї неявки суд не повідомили, про відкладення розгляду справи не клопотали, то у відповідності з вимогами ст. 305 ЦПК України колегією суддів було визнано за можливе апеляційний розгляд даної справи проводити за відсутності позивача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_5

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, роз'яснення експерта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що під час укладення кредитного договору відповідач (банк), від імені якого діяли уповноважені працівники, свідомо приховав від позивача повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту для здійснення позичальником свідомого вибору схеми кредитування та вказав у договорі занижені значення показників істотних умов договору, чим ввів в оману позивача щодо абсолютного значення подорожання кредиту та кінцевої загальної суми кредиту, яку позивач сплатив би відповідачу, проводячи оплату встановленими у договорі розмірами щомісячних платежів у визначеній в договорі кількості таких платежів.

Такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 квітня 2008 року між позивачем та ВАТ АБ «Укргазбанк» укладено кредитний договір № 54/08-Ж/02, за умовами якого банк надав позивачеві кредит в сумі 150000 дол. США на строк до 14 квітня 2033 року, з процентною ставкою за користування кредитом 10 % річних, комісією за відкриття позичкового рахунку в сумі 1500 грн., комісією за проведення аналізу ліквідності забезпечення 1000 грн., щомісячною фіксованою комісією за обслуговування кредиту в розмірі 300 дол. США. Кредит надано для придбання житлової нерухомості: будинку (житловою площею 60,1 кв.м., загальною площею 102,5 кв.м.), який знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 15-17).

15 квітня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_5, ОСОБА_4 укладено договір поруки № 1, відповідно до якого ОСОБА_5 поручилася перед ВАТ АБ «Укргазбанк» за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором № 54/08-Ж/02 від 15 квітня 2008 року (а.с. 18).

Також, 15 квітня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки № 54-08/02-1, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_6, за яким предметом іпотеки є цілий житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_6 15 квітня 2008 року за Р№ 4366, та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 2836244, згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 5785966 від 15 квітня 2008 року, виданого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с. 76-78).

15 квітня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_7 (попередній власник нерухомості, який виступив майновим поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_4.) було укладено договір іпотеки № 54-08/02-2, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_6, за яким предметом іпотеки є земельна ділянка, площею 0,0907 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:2555, розташована в с. Струмівка Луцького району Волинської області, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та належить ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 662166, виданого Підгайцівською сільською радою 8 листопада 2005 року на підставі її ж рішення від 23 вересня 2005 року № 22-8 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010507600246 (а.с. 80-82).

26 травня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки № 54-08/02-3, посвідчений приватним нотаріусом Рожищенського районного нотаріального округу ОСОБА_8 в порядку заміщення приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_6, за яким предметом іпотеки є земельна ділянка, площею 0,0907 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:2555, розташована в с. Струмівка Луцького району Волинської області, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №303586, виданого управлінням земельних ресурсів у Луцькому районі 15 травня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_6 15 квітня 2008 року за Р№ 4366 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010807600349 (а.с. 84-86).

12 травня 2008 року між Волинським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_4 укладено договір № 4/08 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків, який розірвано рішенням Волинського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» № 03-2 від 16 грудня 2010 року.

15 листопада 2011 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся в Луцький міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів та звернення стягнення на заставне (іпотечне) майно, провадження в якій судом зупинене до розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як передбачено ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 213 ЦПК України).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до роз'яснень, даних у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Факт підписання кредитного договору та отримання кредитних коштів позивач не оспорює. Недійсність договору поруки та договорів іпотеки мотивує їх похідним характером від кредитного договору. При цьому, позивач покликається у позові на дві взаємовиключні підстави: наявність помилки і обману при укладенні договору.

Істотні умови кредитного договору викладені у ньому ж, зокрема сторони правочину дійшли згоди щодо суми кредиту, строку повернення, процентної ставки за користування кредитом, а також розміру комісій (а.с. 15-17).

В матеріалах кредитної справи, оглянутої в суді апеляційної інстанції, наявна заява позичальника, підписанням якої позивач ствердив, що отримав від банку в письмовій формі та в повному об'ємі інформацію, передбачену п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Розмір реальної процентної ставки (16,32 %) зазначено в додатку № 1 до кредитного договору, що наданий банком. Доводи про те, що примірник додатку № 1 до договору, який надав банк, позивач не підписував апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки згідно вимог ст. 303 ЦПК України здійснює розгляд справи в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, а позивач, пред'являючи в суд вимогу про визнання недійсним додатку № 1 до кредитного договору, не покликався на ту обставину, що він його не підписував. Разом з тим, у примірнику додатку № 1, наданому позивачем, підписання якого він не оспорює, зазначено загальну суму платежів за весь період дії кредитного договору, що має становити за умови додержання графіку 457353,29 дол. США, тому слід вважати, що до позичальника було доведено орієнтовну сукупну вартість кредиту.

Зазначення невірної суми фіксованої щомісячної комісії за обслуговування кредиту в додатку до договору є арифметичною помилкою, оскільки розмір такої комісії визначається множенням щомісячної суми (300 дол. США) на кількість місяців (300 місяців), що в сумі складає 90000 дол. США.

Викладення тексту договору шрифтом, що менший від стандартного для організаційно-розпорядчих документів згідно ДСТУ 4163-2003 не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Наявність умислу в діях банківських працівників, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману позивач не довів належними доказами.

У висновку судово-економічної експертизи, проведеної в даній справі не наведено обставин, що можуть бути підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Відносини між позичальником і банком регулюються кредитним договором, яким чітко визначено розмір усіх платежів, будь-які арифметичні помилки у графіку платежів, що міститься в додатку до договору, можуть бути лише підставою для проведення відповідного перерахунку, а не для визнання кредитного договору недійсним.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ч. 1 п.п. 3-4, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_5 про визнання кредитного договору, договорів іпотеки та договору поруки недійсними відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді