Справа № 2-2605/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
22 листопада 2007 р. м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Клімовських С. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Орган опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності,
встановив:
13 червня 2007 року ОСОБА_1. в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2., опікуном якої являється, звернулася в суд з позовом до відповідачки про визнання за ОСОБА_2. права власності на 1/2 будинку, земельної ділянки , гаража, сараю в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4.
Свої вимоги мотивувала тим, що 29 червня 2004 року ОСОБА_4. склала заповіт, посвідчений нотаріально, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, на, що вона мала право за законом, заповіла ОСОБА_2.
ІНФОРМАЦІЯ_1року ОСОБА_4. померла.
У шестимісячний строк вона звернулася до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2. за заповітом.
На підставі заяви була заведена спадкова справа, проте Дев'ята Київська державна нотаріальна контора відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на те, що правовстановлюючий документ на будинок, який є спадковим майном, виданий на ім'я чоловіка ОСОБА_4. - ОСОБА_5.
Оскільки спадкове майно придбане в період шлюбу ОСОБА_4та ОСОБА_5., просила визнати за ОСОБА_4. право на 1/2 частину майна, як набутого в період шлюбу з ОСОБА_5. та визнати за ОСОБА_2. право на це майно в порядку спадкування за заповітом померлої ОСОБА_4.
23 липня 2007 року представник позивачки доповнив позовні вимоги вимогою про виділ частки майна, що належить ОСОБА_2. в натурі (а.с. 18).
16 жовтня 2007 року представник позивачки подав заяву про уточнення та доповнення позовних вимог (а.с. 55). З уточненням позовних вимог просив постановити рішення, яким визнати за ОСОБА_4. право власності на 1/2 частину спадкового майна, яке складається з будинку № АДРЕСА_1, земельної ділянки, гаражу та сараю й інших господарських споруд та будівель та визнати за ОСОБА_2, право власності на це майно в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4.
22 листопада 2007 року представник позивача зменшив розмір позовних вимог, подавши до суду письмову заяву, в якій просив визнати за ОСОБА_2. право власності на 1/2 частину спадкового майна, яким є жилий будинок, сарай, гараж та вбиральня по АДРЕСА_1, з урахуванням того, що земельна ділянка не приватизована.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд за згодою представників позивача ухвалив постановити заочне рішення відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України.
Треті особи до суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи судом повідомлялися. Головне управління юстиції у м. Києві подало до суду заяву про розгляд справи без їх участі (а.с. 16).
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1. призначена опікуном ОСОБА_2. Розпорядженням № 594 від 08 червня 2001 року (а.с. 48).
29 червня 2004 року ОСОБА_4. склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_2.
Заповіт посвідчено державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори (а.с. 4-а, 45).
ІНФОРМАЦІЯ_1року ОСОБА_4. померла, що підтверджується наданою суду копією свідоцтва про смерть (а с. 64).
23 серпня 2005 року ОСОБА_1. звернулася з заявою до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2. про видачу їй свідоцтва про право власності на 1/2 частину майна померлої ОСОБА_4. за заповітом останньої та з заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на обов'язкову долю в майні ОСОБА_4., оскільки вона є інвалідом дитинства та перебувала на утриманні матері. На підставі поданих заяв була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_4.
Листом за № 473 від 05 лютого 2007 року Дев'ята Київська державна нотаріальна контора відмовила у видачі Свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2., так як спадкове майно складається з жилого будинку, правовстановлюючий документ на який видано на ім'я чоловіка померлої - ОСОБА_5(а.с. 6).
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та пояснили суду, що спадковим майном, яке залишилося після смерті ОСОБА_4. є 1/2 частина будинку, сараю, гаражу та уборної, які знаходяться по АДРЕСА_1 та зареєстровані на ім'я ОСОБА_5., з яким померла ОСОБА_4. перебувала в шлюбі з 06 лютого 1952 року по день своєї смерті. Спірний будинок з допоміжними будівлями був побудований в період шлюбу ОСОБА_5.3 ОСОБА_4., є їх спільною сумісною власністю і ОСОБА_4. мала право на Уг частину цього майна, як набутого в період шлюбу.
На підтвердження своїх доводів надали суду копію паспорта ОСОБА_4. з відміткою про реєстрацію шлюбу (а.с. 9), договір від 05 липня 1955 року про надання ОСОБА_5. під забудову земельної ділянки (а.с. 7), на якій побудований спірний будинок, з реєстраційним написом на правовстановлювальному документі про те, що жилий будинок АДРЕСА_1зареєстрований на праві власності в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 11 вересня 2003 року на ім'я ОСОБА_5.
Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (1969 p.), яка діяла на час реєстрації будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Аналогічне положення містяться і в ст. 17 Закону України "Про власність".
З урахуванням вимог закону, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4. належала 1/2 частина будинку, гаража, сараю та уборної по АДРЕСА_1, оскільки будинок та допоміжні приміщення були побудовані в період шлюбу ОСОБА_4. та ОСОБА_5.3 є їх спільною сумісною власністю, як подружжя.
Відповідно до ст. 1233 ЦПК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
З наданого суду заповіту вбачається, що все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, на, що вона мала право за законом, ОСОБА_4. заповіла ОСОБА_2.
Згідно ст. 1241 ЦК України, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту
заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Судом встановлено, що на обов'язкову частку в спадщині після смерті ОСОБА_4. мав її чоловік ОСОБА_5. - непрацездатний вдівець та донька ОСОБА_1., яка на час смерті ОСОБА_4. була інвалідом другої групи та звернулася в шестимісячний строк в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини у вигляді обов'язкової частки за законом, як повнолітня непрацездатна дитина спадкодавця.
Суд не приймає до уваги заяву ОСОБА_6. про відмову від обов'язкової частки на користь ОСОБА_7., оскільки згідно з ч. 5 ст. 1269 ЦК України, особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
З такою заявою ОСОБА_1. в шестимісячний строк, передбачений законом для прийняття спадщини, до нотаріальної контори не звернулася.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що спадковим майном після смерті ОСОБА_4. є 1/2 частина будинку, гаражу, сараю та уборної по АДРЕСА_1.
Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4. є ОСОБА_5., ОСОБА_1. та ОСОБА_3., які б мали право на 1/3 частину кожний від спадкового майна, яким є 1/2 частина будинку, сараю, гаражу та уборної.
Оскільки є заповіт, то право на обов'язкову частку за законом мають ОСОБА_1. та ОСОБА_5. і частка кожного становить половину від того, щоб кожен з них мав за законом, тобто половину від 1/3 або по 1/6 частині від спадкового майна.
Відповідно за ОСОБА_2. слід визнати право на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4. на 4/12 (1/3) частини будинку, сараю, гаражу, вбиральні.
З урахуванням задоволених позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ЗО гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Крім того, з огляду на визначену вартість будинку (а.с. 22), стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в розмірі 135 гривень 95 копійок.
Керуючись статтями 1233, 1241, ч. 5 ст. 1269 ЦК України, ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (1969 р.), ст. 17 Закону України "Про власність", статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223, 226 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 4/12 (1/3) частини будинку, сараю, гаражу, вбиральні за адресою: АДРЕСА_1в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_3 від 29 червня 2004 року, посвідченим державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за№ 5-1328.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 135 гривень 95 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.