АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа №: 22-ц/191/87/14Головуючий суду першої інстанції:Шувалов М.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,

суддівРоманової Л.В., Авраміді Т.С.,

при секретаріХоружій О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство «ДельтаБанк» (далі - Банк) звернулося до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 234310,67 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.05. 2011 року між ПАТ «ДельтаБанк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №НКЛ-20060-45, за умовами якого Банк надав ФОП ОСОБА_6 грошові кошти в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 74739,60 грв. з кінцевим терміном повернення отриманих коштів до 29.05.2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25,99 % річних у разі, якщо позичальником виконуються усі умови кредитного договору, та у розмірі 30% річних у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов.язань, визначених договором.

У забезпечення зобов'язань за зазначеним кредитним договором 30 травня 2011 року між ПАТ «ДельтаБанк», ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1

У порушення умов кредитного договору ОСОБА_6 не належним чином виконувала взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 22 липня 2013 року склала 234310,67 грн, яку Банк просив стягнути з ОСОБА_6

У рахунок погашення заборгованості просили звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на праві власності, шляхом продажу на публічних торгах, в межах процедури виконавчого провадження.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 12 листопада 2013 року позовні вимоги ПАТ « Дельта Банк» були задоволенні частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 234310, 67 грв. та судовий збір в сумі 2343 грв., а всього 236653, 78 грв.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 було відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку , суд першої інстанції дійшов висновку, що боржник ОСОБА_6. не належним чином виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а отже Банк має право вимагати від Кредитора дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту та відсотків.

Суд також дійшов висновку про те, що в порушення вимог ч.1 ст.18 Закону Українп «Про іпотеку» іпотечний договір, укладений 30 травня 2011 року між ПАТ «ДельтаБанк», ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не був нотаріально посвідчений, що, відповідно до положень ч.1 ст.220 ЦКУкраїни робить його нікчемним.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ПАТ «ДельтаБанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, суд при ухваленні оскаржуваного рішення залишив поза увагою клопотання представника Банку про приєднання до матеріалів справи копії іпотечного договору, укладеного між сторонами 30.05.2011 року та посвідченого нотаріусом.

Апелянт вважає, що вказана обставина призвела до неповного встановлення всіх обставин по справі і, як наслідок, неправомірну відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ПАТ «Дельта Банк». просило скасувати рішення Ленінського районного суду АР Крим від 12 листопада 2013 року та ухвалити нове рішення по справі про задоволення позовних вимог Банку повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 30 травня 2011 року між ПАТ «ДельтаБанк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №НКЛ-2006045, за умовами якого Банк надав ОСОБА_6 грошові кошти в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 74739,60 грв. з кінцевим терміном повернення отриманих коштів до 29.05.2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25,99 % річних у разі, якщо позичальником виконуються усі умови кредитного договору, та у розмірі 30% річних у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов.язань, визначених договором.( а.с.8-12)

У забезпечення зобов'язань за зазначеним кредитним договором 30 травня 2011 року між ПАТ «ДельтаБанк», ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1(а.с. 18-24,92-95)

Статтями 610, 611, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ «ДельтаБанк» виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, надавши фізичній особі-підприємцю кредитні кошти, проте остання не належним чином виконувала взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 22 липня 2013 року складала 234310,67 грв. Сума заборгованості складається із: заборгованості за кредитом 47065,10 грн.; відсотки за користування кредитом -15933,71 грн.; пеня за несоєчасне повернення тіла кредиту -108659,07 грн.; пеня за несвоєчасну виплату відсотків - 62652,79 грн.; штраф - 2242,19 грн. (а.с. 6-7).

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено в ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до п.п. 8.2, 8.3, 8.4 Кредитного договору Банк має право вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, за користування ним.

Статтею 589 ЦК України, ст. 20, 33 Закону України "Про заставу" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За змістом положень ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом положень ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічні положення передбачені п.8.3 Кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_6, та п.4.1.11, 4.1.12 іпотечного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_7 і ОСОБА_8

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Дельта Банк» виконанні вимоги передбачені статтею 35 ЗУ «Про іпотеку» про направлення письмової вимоги Боржнику та Іпотекодавцям щодо дострокового повернення кредиту, у зв'язку з порушенням ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором (а.с.35-43).

Враховуючи наведені норми закону та аналізуючи положення кредитного договору та договору іпотеки, укладених між сторонами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги Банку про стягнення заборгованості за кредитом підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що іпотечний договір від 30.05.2011 року , укладений між Банком та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 є нікчемним, оскільки не посвідчений нотаріально.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви була приєднана копія іпотечного договору, не посвідчена нотаріусом. Однак, 10 листопада 2013 року на адресу суду представником Банку була направлена копія іпотечного договору від 30.05.2011 року, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 Вказаний документ був отриманий Ленінським районним судом АРК 12.11.2013 року, тобто в день розгляду справи по суті позовних вимог , що підтверджене поштовим повідомленням ( а.с.91-96).

За такими обставинами колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що за невідомих причин судом не був досліджений іпотечний договір, посвідчений нотаріусом, який відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про іпотеку», що потягло за собою ухвалення неправомірного рішення про відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення по справі, або його зміни судом апеляційної інстанції, що передбачено п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов.язковою підставою для скасування рішення.

З матеріалів справи вбачається, що сума заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом дорівнює 62998,81 грн ( 47065,10 + 15933,71).

Проте, пеня за порушення строків погашення тіла кредиту нарахована в розмірі 108659,07 грн., а за порушення сплати відсотків - 62652,79 грв. Тобто в цілому пеня за порушення боргового зобов.язання нарахована в розмірі 171311,86 грн., що значно перевищує розмір збитків, спричинених Банку неповерненням кредитних коштів.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір пені ( неустойки) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення . Отже, зменшення неустойки -це право суду.

(Аналогічної позиції підтримується Вищий спеціалізований суд України, яка викладена в ухвалі від 04.12.2013 року по справі № 6-37240св13, прийнятої по справі за позовом ПАТ «Ідея Банк» )

За такими обставинами, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені за порушення строків погашення тіла кредиту до 50000 грв., за порушення строків сплати процентів за користування кредитом - до 10000 грв., а в цілому визначити пеню , яка підлягає стягненню з відповідачів, в розмірі 60000 грв.( станом на 22.07.2013 року).

Під час вирішення спору про звернення стягнення на предмет іпотеки колегія суддів вважає за необхідне врахувати положення п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів , що виникають із кредитних правовідносин»

Відповідно до положень ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції ,не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розмір судових витрат

Керуючись ст.ст. 303, п.3,4 ч.1 ст. 309, ст. 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 12 листопада 2013 року- скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії та звернення стягнення на предмет іпотеки, - задовольнити частково.

Зменшити суму нарахованої пені за порушення строків погашення заборгованості за тілом кредиту до 50000 грв., сплати відсотків за користування кредитом - до 10000 грв., а загальну суму заборгованості за договором кредитної лінії №НКЛ-2006045 від 30.05.2011 року зменшити до 123088,81 грн ( сто двадцять три тисячі вісімдесят вісім грн. 81 коп)

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь ПАТ «Дельта Банк» у відшкодування судового збору 1846, 34 грв.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №НКЛ-2006045 від 30 травня 2011 року в сумі 123088,81 грн ( сто двадцять три тисячі вісімдесят вісім грн. 81коп ), з них заборгованість за кредитом - 47065,10 грн.; відсотки за користування кредитом -15933,71 грн.; пеня за прострочення погашення тіла кредиту -50000 грн.; пеня за прострочення платежів за відсотками -10000 грв.; штраф - 2242,19 грн., на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»» звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30 травня 2011 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_7, ОСОБА_8, на квартиру АДРЕСА_1 і яке належить ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності в рівних частках, шляхом проведення прилюдних торгів зазначеного майна у межах процедури виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з початковою ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді

Т.І. Моісеєнко Л.В.Романова Т.С.Авраміді