справа № 11- 1/2008
головуючий у суді 1-ї інстанції Рябчук С.В.
УХВАЛА
іменем України
22 січня 2008 року м. Севастополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських
Сил у складі:
головуючого Леся В.І. ,
суддів Юненка М. О., Модного М. В.,
за участю заступника військового прокурора Запорізького гарнізону Діоргієва С. Г.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали за скаргою адвоката ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи відносно підполковника ОСОБА_2, за апеляцією адвоката на постанову військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 10 грудня 2007 року,
встановила:
5 листопада 2007 року в ході розслідування кримінальної справи за фактом викрадення військового майна військової частини А2540, слідчий військової прокуратури Запорізького гарнізону порушив кримінальну справу відносно начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя підполковника ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України.
Адвокат ОСОБА_1, який діяв в інтересах ОСОБА_2, 4 грудня 2007 року оскаржив до суду постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, вказуючи на її безпідставність та просив скасувати прийняте слідчим рішення.
Постановою військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 10 грудня 2007 скаргу адвоката залишено без задоволення.
В апеляції адвокат вважає прийняте судом першої інстанції рішення незаконним та просить його скасувати.
Мотивуючи свою позицію, апелянт посилається на відсутність приводів та підстав до порушення кримінальної справи, а також відсутність в діях ОСОБА_2 складу інкримінованого злочину. Прийняте слідчим рішення вважає необгрунтованим, оскільки відповідна
постанова є не мотивована, в ній не вказані приводи і підстави до порушення справи та не розкриті ознаки злочину.
В апеляції адвоката також зазначається, що при відкритті провадження по скарзі суд не вирішив питання щодо доцільності зупинення слідчих дій у справі, а розглядаючи скаргу, не дослідив матеріали, на підставі яких її було порушено. Окрім того, в апеляції вказується, що
постанова про порушення кримінальної справи не була вручена органами досудового слідства його підзахисному.
Заслухавши доповідь судді Моцного М. В., думку прокурора, який пропонував залишити апеляцію без задоволення, а також перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, приводами до порушення кримінальної справи, крім іншого, є безпосереднє виявлення слідчим, прокурором ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Достатніми даними, що вказують на наявність таких ознак, вважається фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину. У кожному конкретному випадку питання про достатність даних для порушення кримінальної справи вирішується особою, що здійснює дізнання, слідчим, прокурором за своїм внутрішнім переконанням з врахуванням сукупності відомостей, що містяться в початкових матеріалах.
З постанови слідчого військової прокуратури Запорізького гарнізону від 5 листопада 2007 року вбачається, що відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК, порушено кримінальну справу.
Підставою для цього були дані про наявність ознак злочину в діях ОСОБА_2, виявлені під час розслідування кримінальної справи за фактом викрадення військового майна військової частини А2540.
Відповідно до постанови слідчого, в період з 14 по 17 вересня 2007 року, з використанням підроблених документів - наряду №28/107 від 4 вересня 2007 року, довіреності ЯЛЮ №860147 від 12 вересня 2007 року, накладної №16/34 від 14 вересня 2007 року, з території військового містечка №3 викрадено шість паливозаправників АТЗ-30 на базі тягачів МАЗ-7410, залишкова вартість яких складає 1490417 грн. Вказані паливозаправники перебували на балансі військової частини А2540 та знаходилися на відповідальному зберіганні квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя.
В ході досудового слідства по названій кримінальній справі було встановлено, що до викрадення військового майна причетний начальник КЕВ м. Запоріжжя ОСОБА_2
Згідно зі ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Посилання апелянта на те, що суд при розгляді скарги, не дав правової оцінки відсутності в постанові кваліфікуючих ознак злочину, у вчинені яких підозрюється ОСОБА_2, чим порушив вимоги кримінально-процесуального закону, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на даній стадії розслідування закон не зобов'язує його перевіряти, чи правильно кваліфіковані дії підозрюваного або діяння інших осіб при порушенні кримінальної справи, оскільки кваліфікація діяння трансформується залежно від результатів слідства і остаточно визначається в акті обвинувачення.
З врахуванням наведеного колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що рішення слідчого про порушення кримінальної справи було прийнято за наявності для цього відповідних приводів та достатніх даних, що вказують на наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України, про що судом першої інстанції зроблені правильні висновки та прийнято обґрунтоване рішення про залишення скарги адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 без задоволення.
Доводи апелянта про те, що скарга розглянута у військовому місцевому суді з порушенням процесуальних норм, а саме, що при порушенні провадження по скарзі суд не вирішив питання про доцільність зупинення проведення слідчих дій по справі на час розгляду скарги у зв'язку з хворобою ОСОБА_2, колегія суддів вважає такими, що суперечать вимогам закону.
Так, згідно ст. 206 КПК України досудове слідство в кримінальній справі зупиняється у випадку тяжкого захворювання обвинуваченого, що перешкоджає закінченню провадження у справі.
З матеріалів провадження видно, що на час розгляду скарги в суді ОСОБА_2 обвинувачення не було пред'явлено, а тому необхідності зупинення досудового слідства в кримінальній справі у зв'язку зі знаходженням його на стаціонарному лікуванні у військовій частині А3309 не було. Окрім того, інших об'єктивних підстав для зупинення провадження по справі на час розгляду в суді скарги на постанову про порушення кримінальної справи в скарзі адвоката не наводилося.
Колегія суддів також не вбачає в діях головуючого в суді першої інстанції порушень вимог ст. 236-8 КПК України щодо порядку розгляду
скарги, а саме не оголошення та не дослідження в судовому засіданні матеріалів, на підставі яких було порушено справу.
Відповідно до матеріалів провадження за скаргою кримінальна справа відносно ОСОБА_2 була порушена в ході розслідування кримінальної справи за фактом викрадення з території військового містечка №3 в м. Вольнянську Запорізької області військового майна. В час провадження по цій справі були встановлені особи, причетні до цього злочину та слідчим в межах повноважень було прийнято рішення про порушення кримінальної справи.
В зв'язку з наведеним та на дотримання вимог ст. 121 КПК України, щодо недопустимості розголошення даних досудового слідства, головуючим були досліджені матеріали, які стали підставою до порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 в режимі, що забезпечує нерозголошення даних досудового слідства.
Не відповідають дійсності доводи адвоката про те, що
постанова слідчого про порушення кримінальної справи, в порушення вимог ст. 98-2 КПК України, не була вручена ОСОБА_2
Згідно матеріалів провадження копія постанови про порушення кримінальної справи вручена ОСОБА_2, однак поставити підпис про її отримання він відмовився. Також з постанови про порушення кримінальної справи вбачається, що вона вчасно була отримана особами, яких стосувалася.
З урахуванням наведеного колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що рішення судді про залишення без задоволення скарги адвоката ОСОБА_1 на постанову слідчого є обґрунтованим і скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 366, 377, 382 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду
ухвалила:
Постанову військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 10 грудня 2007 року про залишення без задоволення скарги адвоката ОСОБА_1 на постанову про порушення відносно ОСОБА_2 кримінальної справи залишити без зміни, а апеляцію заявника - без задоволення.