Справа №11-4/2008

Головуючий у суді 1-ї інстанції ЛУШНІКОВ В.Ф.

УХВАЛА

Іменем      України

 31    січня 2008 року                                                                               м.  Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі: головуючого       ЛЕСЯ В.І.,

суддів                                             КУПЕЛЬСЬКОГО А.В.,

ЮНЕНКА М. О.,

за      участю      старшого      помічника      військового                                       прокурора

Севастопольського     гарнізону     ВРУБЛЕВСЬКОГО     В.Ю.,                      потерпілого

ОСОБА_1,    засудженого   ОСОБА_2,    захисника                                          -   адвоката

ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на вирок військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 7 грудня 2007 року,  яким військовослужбовця військової частини А 3009,  старшого лейтенанта

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця села

Першотравневе  Зміївського  району  Харківської області,  громадянина України,  раніше не судимого,  проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

засуджено за  ст.  424 ч.2 КК України,  з застосуванням  ст.  69,   ст.  58 того ж Кодексу,  до службового обмеження строком на один рік і шість місяців,  з відрахуванням в доход держави десяти відсотків із суми його грошового забезпечення.

В задоволення цивільного позову в рахунок відшкодування моральної шкоди з засудженого стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_1 дві тисячі гривень.

ОСОБА_2 визнано винним у застосуванні насильства щодо підлеглого,  солдата ОСОБА_1

Згідно вироку,  цей злочин скоєно за наступних обставин.

25 липня 2007 року,  близько 9 години на території стартової позиції дивізіону військової частини ОСОБА_2,  будучи незадоволеним доповіддю підлеглого ОСОБА_1 про виконану роботу,  наніс останньому удар рукою в ліве вухо,  спричинивши розрив барабанної перетинки.

Внаслідок дій ОСОБА_2,  потерпілому було заподіяне середньої тяжкості тілесне ушкодження,  з приводу чого він знаходився на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі.

В апеляції потерпілий ОСОБА_1 не погоджується з вироком суду,  просить його скасувати та призначити засудженому покарання у вигляді позбавлення волі,  а також задовольнити у повному обсязі його позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді ЮНЕНКА М. О.,  пояснення потерпілого в підтримання апеляції,  думку прокурора та пояснення засудженого і його захисника,  які вважали за необхідне вирок залишити без зміни,  а апеляцію потерпілого без задоволення,  а також розглянувши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції,  колегія суддів вважає,  що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєні інкримінованого йому злочину відповідають фактичним обставинам справи і грунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах,  які не викликають сумніву в своїй достовірності.

Дії засудженого кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 2  ст.  424 КК України правильно.

Що стосується міри покарання,  то вона всупереч твердженню ОСОБА_1,  призначена судом першої інстанції засудженому ОСОБА_2 у відповідності до вимог  ст.  65 КК України,  з урахуванням конкретних обставин справи,  особи винного.

Так,  при призначенні покарання суд прийняв до уваги,  що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності,  щиро покаявся у скоєному,  по місцю служби характеризується виключно позитивно,  повністю оплатив витрати на лікування потерпілого та частково відшкодував йому моральну шкоду,  у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про призначення засудженому покарання нижче від найнижчої межі.

Крім того,  з протоколу судового засідання видно,  що в ході судового розгляду потерпілий просив призначити ОСОБА_2 покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Що стосується вимоги апелянта про задоволення його позовних вимог в повному обсязі,  то вона є безпідставною,  оскільки вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди,  суд врахував ступінь і характер заподіяних потерпілому моральних та фізичних страждань,  їх тривалість,  вину засудженого,  часткове відшкодування ним заподіяної шкоди,  його матеріальний і сімейний стан,  тому прийняв обгрунтоване рішення про задоволення позову у розмірі 2000 гривень.

За таких обставин,  вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування,  про що просив в своїй апеляції потерпілий,  не має.

Враховуючи викладене та керуючись  ст.   ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил

ухвалила :

Вирок військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 7грудня 2007 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни,  а апеляцію потерпілого ОСОБА_1,  без задоволення.