Справа № 11-11/2008

Головуючий у суді 1-ї інстанції Савенко М.Є.

УХВАЛА

іменем                    України

12 лютого 2008 року                                                                                     м.  Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

головуючого     Леся В.І.,

суддів :            Купельського А.В.,

Саліхова В.В.,

за участю прокурора-криміналіста військової прокуратури Військово-Морських Сил України ПЕТРОВА В.В.,  захисника - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову судді військового місцевого суду Харківського гарнізону від 28 листопада 2007 року про відмову у скасуванні постанови старшого помічника військового прокурора Харківського гарнізону від 3 жовтня 2007 року про порушення кримінальної справи за фактом викрадення військовими посадовими особами військової частини А-0543 військового майна,

встановила:

Адвокат ОСОБА_1 звернувся до військового місцевого суду Харківського гарнізону зі скаргою на постанову органу досудового слідства про порушення кримінальної справи за фактом викрадення військовими посадовими особами військової частини А-0543 військового майна,  яка зачіпляє інтереси підполковника ОСОБА_1

При її розгляді 28 листопада 2007 року,  суддею військового місцевого суду Харківського гарнізону   в задоволенні скарги адвоката   відмовлено.

Приймаючи таке рішення,  суд виходив з того,  що у працівника прокуратури,  який виносив постанову про порушення кримінальної справи за фактом викрадення військового майна з території військової частини А-0534,  було достатньо приводів і підстав для її порушення.

В апеляції адвокат ОСОБА_1 не погоджується з постановою судді,  просить ії скасувати та винести ухвалу про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом викрадення військового майна посадовими особами в\ч А-0534,  мотивуючи це тим,  що

постанова судді є незаконною,  а кримінальна справа порушена безпідставно.

В обґрунтуванні своїх вимог апелянт зазначив,  що приймаючи рішення про відмову в задоволенні його скарги,  суд не прийняв до уваги те,  що ця

постанова була винесена посадовою особою,  у якої відсутні повноваження щодо порушення кримінальних справ,  а в її тексті відсутні вказівки на приводи і підстави до її порушення та посилання на ознаки злочину,  передбаченого  ст.  410 КК України,  у вчиненні якого підозрюються посадові особи військової частини.

Заслухавши доповідь судді САЛІХОВА,  пояснення адвоката в підтримання апеляції,  думку прокурора,  який просив залишити постанову судді без зміни,  вивчивши надані матеріали та обговоривши наведені в апеляції' доводи,  колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил вважає,  що апеляція не підлягає   задоволенню за наступних обставин.

Відповідно до вимог  ст.  94 КПК України кримінальна справа може бути порушена коли слідчий або прокурор безпосередньо виявили ознаки злочину,  при умові коли є достатні дані,  які вказують на наявність цих ознак.

Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи,  суд,  відповідно до вимог  ст.  236-8 КПК України,  повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови та законність джерел отриманих даних,  які стали підставою для її винесення.

Як вбачається з матеріалів справи,  3 жовтня 2007 року громадянин ОСОБА_3  на автомобілі марки „Рено" з причепом,  державний номер НОМЕР_1,  з дозволу командування незаконно вивіз з території військової частини А-0543 70 металевих труб для буріння,  загальна вартість яких складає 20 000 гривень.

В ході прокурорської перевірки,  після відібрання пояснень від посадових осіб військової частини А-0543,  помічником прокурора 3 жовтня 2007 року за фактом викрадення військового майна була порушена кримінальна справа за ознаками злочину,  передбаченого ч.2  ст.  410 КК України.

Відповідно до ч. 1 п. 6  ст.  32 КПК України під процесуальним терміном „прокурор" законодавець визнає і посаду помічника прокурора,  тобто посаду особи,  яка порушила кримінальну справу. Враховуючи,  що при цьому він не порушив загальних правил,  яких повинен був додержуватися при прийнятті

такого рішення,  колегія суддів вважає,  що ця кримінальна справа порушена відповідно до вимог діючого законодавства,  а твердження суду першої інстанції,  що у органа досудового слідства існувало для цього достатньо приводів та підстав,  є правильним.

Посилання апелянта на те,  що суд не звернув увагу на відсутність в тексті постанови посилання на ознаки злочину,  передбаченого  ст.  410 КК України,  в зв'язку з чим порушив вимоги кримінально-процесуального закону,  колегія суддів вважає безпідставними,  тому що закон не зобов'язує його перевіряти повільність кваліфікації дій підозрюваного,  оскільки кваліфікація діяння трансформується залежно від результатів слідства і остаточно визначається в постанові про притягнення особи як обвинуваченого.

Зважаючи на вищенаведене,  військовий апеляційний суд прийшов до висновку,  що

постанова судді військового місцевого суду Харківського гарнізону,  а також

постанова органу досудового слідства про порушення кримінальної справи за фактом викрадення військового майна з території військової частини А-0543 ухвалені з дотриманням кримінально-процесуального закону і скасуванню не підлягають.

На підставі викладеного і керуючись  ст.   ст.  366,  377,  382 КПК України,  колегія суддів військового апеляційного суду

ухвалила:

Постанову судді військового місцевого суду Харківського гарнізону від 28 листопада 2007 року про відмову в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_1 на постанову органу досудового слідства від 3 жовтня 2007 року про порушення кримінальної справи - залишити без зміни,  а апеляцію адвоката ОСОБА_1- без задоволення.