Справа №11-12-2008

Головуючий в суді 1-ї інстанції САВЕНКО М.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ                         УКРАЇНИ

12 лютого 2008 року                                                                                     м.   Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

головуючого                         ЛЕСЯ В.І.,

суддів                                    САЛІХОВА В.В,  КУПЕЛЬСЬКОГО А.В.,

за участю прокурора-криміналіста відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України ПЕТРОВА В.В.,  захисника - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні матеріали провадження за скаргою захисника - адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого військової прокуратури Харківського гарнізону від 7 жовтня 2007 року про порушення відносно останнього кримінальної справи,  за апеляцію захисника ОСОБА_1 на постанову судді військового місцевого суду Харківського гарнізону від 29 листопада 2007 року про відмову в задоволенні його скарги,

встановила:

Захисник - адвокат ОСОБА_1 звернувся до військового місцевого суду в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 зі скаргою на постанову старшого слідчого військової прокуратури Харківського гарнізону від 7 жовтня 2007 року про порушення відносно останнього кримінальної справи за ознаками злочину,  передбаченого ч. 2   ст.   410 КК України.

Постановою судді військового місцевого суду Харківського гарнізону від 29 листопада 2007 року скаргу заявника залишено без задоволення.

В апеляції адвокат ОСОБА_1,  не погоджуючись з зазначеним рішенням,  просить скасувати постанови судді військового місцевого суду Харківського гарнізону від 29 листопада 2007 року,  старшого слідчого військової прокуратури Харківського гарнізону від 7 жовтня 2007 року та винести постанову про відмову в порушені кримінальної справи відносно ОСОБА_2

В обгрунтування своїх доводів посилаються на те,  що

постанова судді носить формальний характер,  не містить підстав та обґрунтувань прийнятого рішення.

Крім того,  зазначає,  що суд не визнав відсутність матеріалів,  що стали підставою для порушення справи,  підставою для скасування постанови про порушення кримінальної справи,  необгрунтованно визнав підставою для порушення справи матеріали справи,  що була порушена за фактом викрадення військового майна військовими посадовими особами філії військової частини А0543,  в якій відсутні документи,  що підтверджують факт викрадення майна в частині,  а пояснення та протоколи допитів не містять необхідних атрибутів,  не зазначено місце проведення слідчих дій,  дати та прізвищ осіб,  що відібрали їх. До того ж,  на думку ОСОБА_1,  суд не звернув увагу на те,  що органи досудового слідства при порушенні справи неправильно кваліфікували дії ОСОБА_2,  а в постанові не зазначили дати і місце вчинення ним дій та не вручили копію постанови про порушення кримінальної справи.

Заслухавши доповідь судді КУПЕЛЬСЬКОГО А.В.,  пояснення захисника ОСОБА_1,  який підтримав апеляцію,  думку прокурора про залишення постанови судді без зміни,  обговоривши доводи апеляції,  колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил вважає,  що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до  ст.   ст.  94,  98 КПК України,  одним із приводів до порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках,  коли є достатні дані,  які вказують на наявність ознак злочину. При наявності приводів і підстав,  передбачених нормами КПК,  слідчий зобов'язаний винести постанову про порушення кримінальної справи,  вказавши приводи і підстави до порушення справи,  статтю кримінального закону,  за ознаками якої порушується справа.

Як вбачається з матеріалів справи та постанови судді військового місцевого суду Харківського гарнізону від 29 листопада 2007 року,  старшим помічником військового прокурора-начальником слідчої частини військової прокуратури Харківського гарнізону 3 жовтня 2007 року було порушено кримінальну справу за фактом викрадення військового майна військовими посадовими особами філії військової частини А0543,  за ознаками злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  410 КК України. При розслідуванні цієї справи було встановлено,    що  ОСОБА_2   проходив   військову   службу  у   філії

військової частини А0543 на посаді начальника філії. З метою викрадення військового майна він вступив в попередній зговір з громадянином ОСОБА_3 і 3 жовтня 2007 року дав вказівку посадовим особам частини на видачу ОСОБА_3 без належного документального оформлення металевих труб,  які той вивіз з території військової частини. При транспортуванні ОСОБА_3 труб,  він був затриманий працівниками міліції. Таким чином в діях ОСОБА_2 виявлені ознаки складу злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  410 КК України,  тому 7 жовтня 2007 року старшим слідчим військової прокуратури Харківського гарнізону було винесено постанову про порушення відносно нього кримінальної справи.

Зазначене спростовує доводи захисника про те,  що суд необгрунтовано визнав підставою для порушення справи матеріали кримінальної справи,  що була порушена за фактом викрадення військового майна військовими посадовими особами філії військової частини А0543,  в якій відсутні документи,  що підтверджують факт викрадення майна в частині,  а пояснення та протоколи допитів не містять необхідних атрибутів,  не зазначено місце проведення слідчих дій,  дати.

Необгрунтованою є заява захисника,  що суд не визнав,  відповідно до  ст.  236-8 КПК України,  відсутність матеріалів,  які стали підставою для порушення справи,  підставою для скасування постанови про порушення кримінальної справи.

Відповідно до зазначеної статті,  при відсутності таких матеріалів суддя має право,  а не зобов'язаний визнати ці обставини підставою для скасування постанови про порушення кримінальної справи.

Не можуть бути підставою для скасування постанови судді військового місцевого суду Харківського гарнізону від 29 листопада 2007 року про відмову в задоволенні скарги захисника ОСОБА_1 і доводи захисника про те,  що органи досудового слідства при порушенні справи неправильно кваліфікували дії ОСОБА_2,  а в постанові не зазначили дати та місце вчинення ним дій.

Як видно з постанови від 7 жовтня 2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2,  в ній визначено дату і місце скоєння злочину та вказана стаття за якою кваліфіковані його дії.

Обґрунтовано суд першої інстанції не визнав дії старшого слідчого військової прокуратури,  щодо не вручення копії постанови про порушення кримінальної справи,  підставою для скасування зазначеної постанови про порушення кримінальної справи,  оскільки вручення постанови відбувається після порушення справи.

Таким чином,  при розгляді скарги захисника на постанову від 7 жовтня 2007 року про порушення відносно ОСОБА_2 кримінальної справи,  суд дотримався вимог  ст.  236-8 КПК України та прийшов до обґрунтованого висновку,  що на період порушення кримінальної справи у слідчого було достатньо даних,  які вказували на наявність ознак складу злочину у діях обвинуваченого.

За таких обставин,  апеляційний суд вважає помилковим твердження захисника про те,  що

постанова судді є незаконною і носить формальний характер,  оскільки не містить підстав та обґрунтувань прийнятого рішення,  у зв'язку з цим приходить до висновку про необхідність відхилення апеляції.

На підставі наведеного,  керуючись  ст.   ст.  366,  377,  382 КПК України,  колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил

ухвалила:

Постанову судді військового місцевого суду Харківського гарнізону від 29 листопада 2007 року про відмову в задоволенні скарги захисника ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого військової прокуратури Харківського гарнізону від 7 жовтня 2007 року залишити без зміни,  а його апеляцію - без задоволення.