Справа №11-64-2007

Головуючий у суді 1-ої інстанції

 ЮРЬЄВ І.І.

УХВАЛА

Іменем                          України

11 грудня 2007 року                                                                               м.    Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

головуючого         ЛЕСЯ В.І., 

суддів                     САЛІХОВА В.В., 

КУПЕЛЬСЬКОГО А.В., 

за участю прокурора відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України ДАЦЮКА Є.В., 

розглянула у судовому засіданні в апеляційному порядку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок військового місцевого суду Харківського гарнізону від 3 вересня 2007 року,   яким колишнього військовослужбовця     військової     частини     А1215     старшого     лейтенанта

ОСОБА_1,   ІНФОРМАЦІЯ_1,   уродженця міста Харкова,   з вищою освітою,   одруженого,   на утримані донька 2007 року,   раніше не судимого,   на військовій службі з липня 1999 року по серпень 2007 року, 

засуджено за ч.3    ст.    407 КК України до позбавлення волі строком на 2 (два) роки і у відповідності до    ст.    75 того ж Кодексу звільнено від відбування покарання з випробовуванням та встановленням іспитового строку 2 (два) роки.

ОСОБА_1 визнано винним у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць,  за наступних,  як зазначено у вироку,  обставин.

23 квітня 2007 року ОСОБА_1 зобов'язаний був прибути на службу у військову частину А1215. Між тим,  він на службу без поважних причин не прибув і проводив час на свій розсуд. 27 червня 2007 року ОСОБА_1 був затриманий.

Засуджений в своїй апеляції,  не оспорюючи кваліфікацію скоєного,  просить вирок змінити,  застосувати до нього амністію або пом'якшити призначене покарання.

В обгрунтування своїх доводів апелянт посилається на те,  що судом при призначені покарання не в повній мірі враховані обставини справи,  дані про його особу.

Заслухавши доповідь судді КУПЕЛЬСЬКОГО А.В.,  думку прокурора,  який пропонував залишити вирок без зміни,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляції,  колегія суддів військового апеляційного суду вважає,  що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні пред'явленого йому злочину відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах,  які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Покарання йому призначено з урахуванням усіх обставин справи,  а також даних про особу засудженого та тих обставин,  на які посилаються в апеляції.

Обставин,  які свідчили б про неправильне застосування судом кримінального закону або невідповідність призначеного покарання скоєному злочину та особі засудженого,  по справі не встановлено.

Що стосується прохання засудженого про звільнення його від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії,  то воно задоволенню не підлягає.

Відповідно до  ст.  4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 року дія цього закону поширюється на злочини,  вчинені до дня набрання ним чинності включно,  і не поширюється на злочини,  що тривають або продовжуються,  якщо вони закінчені,  припинені або перервані після прийняття закону про амністію.

З матеріалів справи видно,  що ОСОБА_1 вчинив злочин в період з 23 квітня по 27 липня 2007 року.

Закон України «Про амністію»,  підписаний Президентом України 19 квітня 2007 року,  набрав чинності 9 червня 2007 року,  тобто до затримання ОСОБА_1.

Із огляду на наведене колегія суддів військового апеляційного суду вважає,  що у ОСОБА_1 право на застосування до нього положень п. б  ст.  1 та  ст.  6 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року відсутнє.

На підставі викладеного та керуючись  ст.   ст.  365,  366,  377 КПК України,  колегія суддів військового апеляційного суду

ухвалила:

Вирок військового місцевого суду Харківського гарнізону від 3 вересня 2007 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни,  а його апеляцію - без задоволення.