справа № 11-55/2007

головуючий у суді 1-ї інстанції Моцний М.В.

 

УХВАЛА

Іменем  України

 

25 жовтня 2007 року                                                                       м.    Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських

Сил у складі:

головуючого            Леся В.І.,

суддів              Саліхова В.В.,  Нікітіна Г.В.,

за участю старшого помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону майора юстиції Мосійчука І.Ю.,  потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,  виправданого ОСОБА_3    та його захисника - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями старшого помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону Мосійчука І.Ю.,  потерпілого ОСОБА_1,  представника потерпілого ОСОБА_2 на вирок військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 19 липня 2007 року,  яким колишнього заступника командира бригади з електромеханічної частини - начальника електромеханічної служби військової частини А2865 капітана 2 рангу запасу ОСОБА_3,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Купавна     Ногінського    району  Московської області,  з вищою освітою,  розлученого,  має на утриманні неповнолітню доньку 1992 року народження,  раніше не судимого,  звільненого з військової служби в грудні 2006 року,  мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

виправдано за відсутністю в його діях складу злочину,  передбаченого ч. 2    ст.    425 КК України.

 

Органами досудового слідства ОСОБА_3  обвинувачувався в тому,  що будучи заступником командира бригади з електромеханічної частини - начальником електромеханічної служби військової частини А2865,  в ході боротьби за живучість корабля,  під час пожежі на корветі «Придніпров'я» близько 14 години 20 липня 2002 року в м.  Севастополі,  халатно виконував покладені на нього обов'язки по військовій службі,  не виконував дії,  які входили в коло його службових обов'язків,  а саме в порушення п. 3.2.17 Керівництва по боротьбі за живучість надводного корабля (далі - КБЖ-НК-81),  перед застосуванням на шахту газоходу лівого борту столової команди переносного вогнегасника фреонового корабельного (далі - ПВФК-5),  не доповів про це на пост енергетики та живучості та головний командний пункт (далі - ПЕЖ та ГКП),  внаслідок чого особовий склад з приміщення столової команди виведений не був та не був загерметизований відсік,  що спричинило тяжки наслідки -загибель матроса ОСОБА_5 ,  який знаходився в цьому приміщенні. Безпосередньою причиною його смерті став швидко розвинутий набряк легенів,  що виник в результаті механічної асфіксії від нестачі кисню у вдихуваному повітрі та рефлекторному спазму дихальних шляхів на всіх рівнях за рахунок агресивної хімічної дії на слизисту дихальних шляхів продуктів піролізу фреону 114В2.

За відсутністю в діях ОСОБА_3  складу цього злочину його виправдано.

В апеляції прокурор вважає прийняте рішення незаконним з підстав однобічності та неповноти судового слідства,  невідповідності висновків суду фактичним обставинам.  Також вважає виправдувальний вирок постановлений з істотним порушенням процесуального закону,  у зв'язку з чим просить його скасувати й повернути справу на новий судовий розгляд.

В обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає,  що суд некритично поставився до пояснень свідків ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10 та інших,  а в деяких випадках неправильно виклав їх у вирокові. Знехтував суд висновки військово-статутної експертизи від 6 жовтня 2006 року,  якими визнано,  що дії ОСОБА_3  не відповідають вимогам п. 3.2.17 КБЖ-НК-81. Односторонність,  яку допустив суд при оцінці показів свідків ОСОБА_11,  ОСОБА_13,  ОСОБА_12,  ОСОБА_14,  ОСОБА_15,  ОСОБА_16,  ОСОБА_17,  ОСОБА_18,  ОСОБА_19,  які стверджували про застосування вогнегасників на шахту газоходу лівого борту в час,  коли особовий склад з відсіку виведений не був,  призвели до помилкових висновків про відсутність причинного зв'язку між діями ОСОБА_3  та загибеллю ОСОБА_5  На думку прокурора суд безпідставно відкинув висновки судово-технічної експертизи від 12 жовтня 2006 року про герметичність переборки між 7 та 8 відсіками та упереджено дав оцінку доказам про неможливість потрапляння фреону 114В2 чи продуктів його розпаду з 7 до 8 відсіку після застосування станції об'ємного хімічного пожежегасіння ЖС-52. Не надана судом правова оцінка даним,  що занесені до вахтового журналу про хронологію подій на корветі. Не допитані всі свідки та учасники подій 20 липня

 

2002 року на корветі та не проведено відтворення обставин події за участю всіх учасників судового розгляду. В порушення вимог процесуального закону кримінальна справа відносно ОСОБА_3  не закрита у зв'язку з амністією.

В апеляції потерпілий ОСОБА_1 також вважає,  що при розгляді кримінальної справи судом допущена однобічність та неповнота,  у зв'язку з чим вирок підлягає скасуванню,  а справа направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Обґрунтовуючи свої доводи потерпілий вказує,  що суд помилково не врахував пояснення свідків ОСОБА_11,  ОСОБА_12,  ОСОБА_14 та інших про те,  що застосуванням ПВФК-5 на шахту газоходу 8 відсіку керував безпосередньо ОСОБА_3 ,  який власноручно підключив один з вогнегасників на штуцер шахти газоходу під час знаходження там особового складу. Безпідставно не враховані судом висновки судово-медичних експертиз про причини смерті ОСОБА_5  та військово-статутної експертизи про порушення військовими посадовими особами ОСОБА_6,  ОСОБА_20,  ОСОБА_13 положень КБЖ-НК-81 під час гасіння пожежі на корветі.

В апеляції представник потерпілого ОСОБА_2 вважає,  що виправдувальний вирок постановлено з порушенням матеріального і процесуального законодавства,  за відсутністю повноти,  всебічності,  об'єктивності при розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Крім того,  на його думку вирок є супереч.1ивим та необґрунтованим,  у зв'язку з чим підлягає скасуванню,  а справа направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

В обґрунтування своїх доводів представник потерпілого зазначає,  що суд,  виправдовуючи ОСОБА_3 ,  безпідставно послався на покази свідка ОСОБА_6 про застосування ПВФК-5 після виведення особового складу з 8 відсіку корабля,  які повністю спростовуються показами свідків ОСОБА_11,  ОСОБА_13,  ОСОБА_12,  ОСОБА_14,  ОСОБА_15,  ОСОБА_16,  ОСОБА_17,  ОСОБА_18,  ОСОБА_19 Некритично поставився суд до непослідовних пояснень свідків ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  ОСОБА_21,  ОСОБА_22 ,  ОСОБА_23,  ОСОБА_10 та інших й обґрунтував ними невинуватість ОСОБА_3  під час гасіння пожежі на кораблі. Без достатніх підстав відкинув суд висновки судово-технічної експертизи від 12 жовтня 2006 року та військово-статутної експертизи від 6 жовтня того ж року,  відповідно,  про герметичність переборки між 7 і 8 відсіками корвету «Придніпров'я» та наявність в діях ОСОБА_3  порушень керівних документів.

Заслухавши доповідь судді Нікітіна Г.В.,  прокурора,  потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на підтримання кожним своєї апеляції,  виправданого ОСОБА_3  та його захисника -адвоката ОСОБА_4,  які пропонували залишити вирок без зміни,  а також перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій,  колегія суддів

 

військового апеляційного суду вважає,  що вирок підлягає залишенню без зміни з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_3  складу злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  425 КК України,  у межах пред'явленого обвинувачення,  відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах,  які об'єктивно викладені у вирокові.

Так,  органами досудового слідства ОСОБА_3 ,  як військова посадова особа,  обвинувачувався в халатному виконанні покладених на нього обов'язків по військовій службі,  не виконанні дій,  які входили в коло його службових обов'язків,  а саме в тому,  що перед застосуванням ПВФК-5 він не доповів про це на ПЕЖ та ГКП корабля.

Однак,  при розгляді справи в суді першої інстанції встановлено,  що виконання вимог п. 3.2.17 КБЖ-НК-81 не було покладено на заступника командира бригади з електромеханічної частини -начальника електромеханічної служби військової частини А2865 ОСОБА_3  та не входило в коло його службових обов'язків.

Кримінальна відповідальність за  ст.  425 КК України настає лише у випадку,  якщо дії,  невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені диспозицією статті наслідки,  входили у коло службових обов'язків службової особи,  тобто в даному випадку,  обов'язок діяти за п. 3.2.17 КБЖ-НК-81 юридичним чином мав був включений до кола службових повноважень ОСОБА_3

Разом з тим,  в суді правильно встановлено,  що до кола службових обов'язків заступника командира бригади з електромеханічної частини - начальника електромеханічної служби військової частини,  передбачених КБЖ-НК-81 та Корабельним статутом ВМФ СРСР,  не входило виконання дії перелічених у п. 3.2.17 КБЖ-НК-81. Також не передбачено зазначеною нормою обов'язок особи,  яка приймає безпосередню участь у гасінні пожежі,  доповідати перед застосуванням системи об'ємного пожежегасіння на ПЕЖ та ГКП про можливість такого застосування. Такий обов'язок покладено на певних осіб,  перелічених у зазначеному пункті КБЖ-НК-81.

За висновками військово-статутної експертизи від 6 жовтня 2006 року дії ОСОБА_3  в якості заступника командира бригади з електромеханічної частини не порушували вимоги КБЖ-НК-81,  а саме п. 2.2.3,  згідно якого він був зобов'язаний аналізувати дані аварійної обстановки,  оцінювати характер та розмір пошкоджень,  доповідати командиру з'єднання пропозиції по організації й веденню боротьби за живучість пошкодженого корабля. Пропозиція ОСОБА_3  застосувати ПВФК-5 на шахту газоходу 8 відсіку,  надана командиру військової частини А4233,  не порушувала вимог п. 2.2.3 КБЖ-НК-81.

Відповідно до п. 3.2.17 КБЖ-НК-81 системи об'ємного пожежегасіння,   які  не  обладнані  засобами  автоматичного  пуску,    як

 

правило включаються за наказом командира корабля. У випадках,  що не терплять зволікання та не дозволяють у конкретній обстановці отримати наказ командира корабля,  наказ про включення таких систем може віддати командир бойової частини,  дивізіону,  групи,  у відданні якого знаходиться аварійне приміщення. Перед включенням таких систем необхідно вивести з дії технічні засоби,  що знаходяться в аварійному приміщенні,  вивести весь особовий склад та загерметизувати приміщення. Про включення системи об'ємного пожежегасіння необхідно доповісти в ПЄЖ та на ГКП.

З матеріалів кримінальної справи вбачається,  що обов'язок по управлінню корветом «Придніпров'я» під час проведення ходових випробувань 20 липня 2002 року,  у зв'язку з відсутністю допуску до самостійного управління кораблем у командира корабля ОСОБА_20,  виконував командир з'єднання ОСОБА_6,  який,  крім того,  за наказом старшого на кораблі контр-адмірала ОСОБА_26 з 13 годин 59 хвилин до 14 годин 10 хвилин керував діями особового складу по гасінню пожежі,  при цьому особисто перебував не на ГКП,  а на юті корабля біля аварійного відсіку.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив,  що вислухавши пропозицію від ОСОБА_3  про доцільність застосування ПВФК-5 на шахту газоходу,  віддав розпорядження особовому складу залишити 8 відсік та загерметизувати його. Лише після отримання доповіді (від кого не пам'ятає) про виконання цього розпорядження він наказав ОСОБА_3  застосувати фреоновий вогнегасник на аварійне приміщення.

За висновками військово-статутної експертизи від б жовтня 2006 року порушення ОСОБА_3  полягали в тому,  що він всупереч вимогам п. 3.2.17 КБЖ-НК-81 не наказав командиру рубежу оборони ОСОБА_13 вивести особовий склад з 8 відсіку та не проконтролював герметизацію цього відсіку.

Однак,  таке обвинувачення ОСОБА_3  органи досудового слідства не пред'являли. У зв'язку з чим заяви в апеляціях прокурора,  потерпілого та його представника про наявність порушень в діях ОСОБА_3  з посилкою на вказану експертизу є необгрунтованими.

Висновки даної експертизи про наявність у діях ОСОБА_3  порушень п. 3.2.17 КБЖ-НК-81 зроблені за версією органів досудового слідства,  що вказана службова особа власноручно підключила вогнегасник до штуцера шахти газоходу та подала фреон в аварійне приміщення.

Між тим,  послідовні твердження ОСОБА_3  про те,  що він особисто не підключав та не включав ПВФК-5 на шахту газоходу органами досудового слідства не спростовані.

У зв'язку з такими обставинами суд першої інстанції правильно визнав висновки військово-статутної експертизи від 6 грудня 2006 року

 

не достатньо обґрунтованими й прийняв рішення про відсутність в діях ОСОБА_3  порушень службових обов'язків.

Твердження прокурора про невідповідність пояснень свідків ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10 та інших,  даних ними під час судового слідства і викладених у вирокові,  є безпідставними,  оскільки суд першої інстанції у вироку виклав узагальнюючий зміст їх показів на підтвердження тих чи інших обставин,  які мали значення по справі.

Такий підхід суду при аналізі зібраних по справі доказів повністю відповідає вимогам  ст.  334 КПК України,  за якої мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення,  яке пред'явлене підсудному і визначене судом недоведеним,  а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів,  з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань,  які ставлять під сумнів невинність виправданого.

У зв'язку з викладеним необгрунтованими є заяви прокурора,  потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 про некритичність та однобічність,  які нібито допустив суд,  оцінюючи пояснення свідків ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10,  ОСОБА_11,  ОСОБА_13,  ОСОБА_12,  ОСОБА_14,  ОСОБА_15,  ОСОБА_16,  ОСОБА_17,  ОСОБА_18,  ОСОБА_19 та інших.

При постановленні вироку суд достатньо повно мотивував визнання достовірними та обґрунтованими одних доказів та відхилення інших.

Також правильним є висновок суду 1-ї інстанції про недоведеність органами досудового слідства причинного зв'язку між діями ОСОБА_3  під час гасіння пожежі на кораблі і настанням смерті матроса ОСОБА_5

Так,  за висновками судово-медичних експертиз від 17 вересня 2002 року та 6 листопада 2006 року смерть потерпілого наступила внаслідок токсичного впливу на організм продуктів горіння у вигляді не уточнених газів та димів,  різкого зниження парціального тиску за рахунок застосування фреону 114В2,  а також за рахунок агресивної хімічної дії на слизисту дихальних шляхів продуктів піролізу фреону 114В2.

Судовим слідством встановлено,  що у восьмому відсіку не було відкритого вогню,  а також інших умов для утворення газів,  димів та продуктів піролізу фреону 114В2,  тому суд прийшов до висновку,  що потрапити в цей відсік вони могли лише з суміжних приміщень,  а саме з 7 відсіку.

 

Таким чином,  свідчення ОСОБА_3 ,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10,  ОСОБА_11,  ОСОБА_12,  ОСОБА_24 доповнюються висновками судово-медичних експертиз від 17 вересня 2002 року та б листопада 2006 року і в сукупності спростовують доводи апелянтів про герметичність переборки між 7 і 8 відсіками.

Крім того,  оскільки зазначена експертиза була проведена з порушенням процесуального закону - експерт ОСОБА_25 як учасник подій 20 липня 2002 року на корветі «Придніпров'я» допитувався в якості свідка,  то суд першої інстанції,  відповідно до вимог  ст.  54,  62 КПК України,  правильно зазначив про недопустимість її висновків в якості доказів по справі.

Заперечення прокурора в апеляції проти цього доводу суду з посилкою на те,  що ОСОБА_25 допитувався в якості свідка по кримінальній справі за фактом загибелі матроса ОСОБА_5 ,  а експертизу проводив по кримінальній справі відносно ОСОБА_3  суперечать матеріалам кримінальної справи.

Так,  судово-технічна експертиза № 1 була проведена ОСОБА_25 12 жовтня 2006 року (т.6 а.с.  171-174),  а кримінальна справа відносно ОСОБА_3  порушена лише через п'ять днів - 17 жовтня (т.6 а.с.  215-216). Цього ж дня зазначена кримінальна справа об'єднана в одне провадження з раніш порушеною справою за фактом недбалого ставлення військових службових осіб Військово-Морських Сил Збройних Сил України до військової служби (т.б а.с.  220). Остання ж 24 грудня 2005 року була об'єднана в одне провадження з кримінальною справою за фактом загибелі матроса ОСОБА_5  (т.4 а.с.  140-143).

Тобто всі докази,  зібрані по цих кримінальних справах,  об'єднаних в одне провадження,  підлягали всебічному,  повному і об'єктивному розгляду,  що й було зроблено під час судового слідства.

Обґрунтовуючи доводи апеляції прокурор також посилається на те,  що судом не надана правова оцінка даним,  занесеним до вахтового журналу корвета «Придніпров'я» в частині хронології подій та застосування фреонових вогнегасників.

Між тим,  ця заява також не відповідає матеріалам судового слідства. З витягу з вахтового журналу вбачається,  що ПВФК-5 взагалі не застосовувалися на 8 відсік,  що й було використано ОСОБА_3  як довід проти пред'явленого обвинувачення та враховано судом при постановленні виправдувального вироку.

Суперечать матеріалам справи та процесуальному закону твердження прокурора про те,  що суд не допитав всіх свідків,  не провів відтворення обставин події та за згодою підсудного ОСОБА_3  не закрив кримінальну справу у зв'язку з амністією.

 

Як вбачається з протоколу судового засідання,  всі свідки обвинувачення були допитані або їх покази досліджені в суді,  а проведення відтворення обставин події в судовому слідстві не передбачено главою 26 КПК України. Що стосується закриття кримінальної справи за амністією,  то ОСОБА_3  з таким клопотанням до суду не звертався,  і,  не визнаючи своєї провини,  як на досудовому слідстві,  так І в суді,  наполягав на розгляді справи по суті та його виправданні.

Отже,  колегія суддів військового апеляційного суду приходить до висновку,  що рішення суду першої інстанції про відсутність складу злочину в діях ОСОБА_3  є правильним,  прийнятим з урахуванням обставин справи та без процесуальних порушень,  зазначених в апеляціях.

На підставі викладеного та керуючись  ст.   ст.  365,  366,  377 КПК України,  колегія суддів військового апеляційного суду

 

ухвалила:

 

Вирок військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 19 липня 2007 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни,  а апеляції прокурора,  потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 - без задоволення.