Справа № 1-39/2007

                                         Головуючий у суді 1-ї інстанції Борзов В.І.

УХВАЛА

іменем                    України

27 листопада 2007 року                                                                          м.  Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

головуючого:             Купельського А.В.,

суддів :                        Моцного М. В.,

Саліхова В.В.,

за участю  прокурора відділу військової прокуратури  Південного  регіону України   Вороніна Е.К.,  засудженого ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в апеляційному порядку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 18 вересня 2007 року,  яким начальник відділу комплектування Амур-Нижньодніпропетровського районного військового комісаріату м.  Дніпропетровська   майор ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м.  Артемовська Донецької обл.,  українець,  з вищою освітою,  одружений,  не судимий,  на військовій службі з серпня 1990 року,  проживає за адресою: АДРЕСА_1

засуджений   за    ст.     190   ч.    1    КК   України   до   штрафу   у   розмірі   50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн.)

встановила:

ОСОБА_1 визнано винним в тому,  що він шляхом шахрайства,  зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_2 заволодів 200 доларами США.

Як установив суд,  злочин вчинено за таких обставин.

14 травня 2007 року громадянин ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з проханням отримати військовий квиток або документ,  який його замінює для пред'явлення в кадровий орган по місцю роботи.

Достовірно знаючи,  що ОСОБА_2 не підлягає призову на військову службу,  оскільки досяг 25-річного віку,  ОСОБА_1 ввівши останнього в оману,  повідомив потерпілому про те,  що видати військовий квиток він не може,  оскільки той є особою,  яка ухилялась від призову на військову службу,  а тому підлягає притягненню до кримінальної відповідальності. В підтвердження своєї заяви ОСОБА_1 пред'явив вимогу ОСОБА_2 підписати повістку про виклик в військкомат та прокуратуру. Отримавши відмову від підпису повісток,  ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 за позитивне вирішення питання щодо видачі останньому військового квитка,  передати йому 300 доларів США.

4 червня 2007 року біля 15 годин в своєму службовому кабінеті ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 200 доларів США. Після чого був затриманий працівниками СБУ.

В апеляції засуджений,  не оспорюючи кваліфікацію скоєного ним злочину,  просить вирок суду скасувати,  а справу повернути на новий судовий розгляд,  оскільки вважає,  що під час судового слідства суд допустив однобічність і необ'єктивність,  а висновки суду,  викладені у вироку,  не відповідають,  фактичним обставинам справи.

В обгрунтування своїх вимог апелянт вказує на те,  що відеокасета,  на якій начебто записано факт передачі грошей,  не може бути доказом по справі,  оскільки вона належним чином не легалізована,  а ідентичність записаних на ній голосів його голосу та голосу ОСОБА_2 не підтверджена висновками експертизи. Також на думку ОСОБА_1 суд безпідставно відмовив йому у задоволені клопотання про допит свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4,  які в якості понятих безпосередньо приймали участь в огляді цієї касети. Крім того,  апелянт вважає,  що суд при винесенні вироку по справі не міг визнати у якості доказів 200 доларів США,  які начебто передав йому ОСОБА_2 4.06.2007 p.,  оскільки експерт не встановив чи підроблені ці гроші чи ні.

Заслухавши доповідь судді САЛІХОВА,  пояснення засудженого у підтриманні апеляції,  думку прокурора,  який пропонував вирок залишити без змін,  та обговоривши наведені в апеляції доводи,  колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил вважає,  що вона не підлягає задоволенню за таких підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним шахрайства шляхом зловживання довірою потерпілого підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.  Тому доводи апелянта про необґрунтованість засудження є безпідставними,  а кваліфікація його дій за ч. 1  ст.  190 КК України є правильною,  що не заперечує і сам апелянт .

Твердження в апеляції про однобічність і необ'єктивність досудового та судового слідства по справі є також безпідставними,  оскільки,  як вбачається з матеріалів справи,  слідчими органами і судом досліджені всі обставини,  з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи. Прояв упередженості щодо ОСОБА_1,  як з боку слідчих органів,  так і суду під час вивчення матеріалів справи не виявлено,  як не виявлено і порушень вимог КПК України,  які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний і обґрунтований вирок.

Посилання в апеляції на безпідставне відхилення судом клопотань про проведення експертизи матеріалів та засобів відео та звукозапису по ідентифікації осіб за голосом та допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є хибними,  оскільки згідно протоколу судового засідання під час відтворення цього звукозапису будь-яких коментарів,  заяв або заперечень щодо ідентифікації записаних на ньому голосів питань,  зауважень,  щодо достовірності зафіксованого та продемонстрованого на цій плівці,  ні ОСОБА_1,  ні його адвокат не заявляли,  тому колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив ці клопотання.

Вказівка ОСОБА_1 про те,  що під час провадження експертизи відносно 200 доларів США експертом не перевірена їх справжність також не відповідає дійсності,  оскільки згідно висновку експерта № 70\06-378 від 25.06.2007 року справжність цих банкнот встановлена на підставі відповідних досліджень і сумніву не викликає.

Покарання призначено ОСОБА_1 з урахуванням усіх обставин справи,  а також даних про особу засудженого.

На підставі викладеного і керуючись  ст.   ст.  365,  366,  377   КПК України,  колегія суддів військового апеляційного суду

ухвалила:

Вирок військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 18 вересня 2007 року залишити без змін,  а апеляцію засудженого - без задоволення.