Справа № 428/2243/13-ц

Провадження № 22ц/782/3084/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді - Авалян Н.М.

суддів - Максюти І.О., Туренка С.І.

при секретарі - Аліханян Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка навчається,-

ВСТАНОВИЛА :

Позивачка звернулась до суду 15 березня 2013 року з позовом про стягнення з відповідача аліментів в розмірі ? частки заробітку (доходу) щомісячно на утримання їх спільної дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка досягла повноліття, але продовжує навчання в школі.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що не має можливості утримувати повнолітню дочку, оскільки з його заробітку стягується заборгованість по аліментам на користь позивачки, що утворилась в період неповноліття дитини, а крім того, з нього стягуються аліменти на двох неповнолітніх дітей. Загальний розмір відрахувань з його заробітку становить 60%.

Оскаржуваним рішенням суд задовольнив позов частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, на період навчання дитини в школі, починаючи з 15 березня 2013 року, до 24 червня 2013 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість, просив рішення суду скасувати і закрити провадження у справі.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п.п.1,2,3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити його без змін, скасувати рішення і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст.309 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували в шлюбі, який розірвано 10 жовтня 1995 року та є батьками дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу дитина сторін проживає з позивачкою. На користь позивачки з відповідача на підставі рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 вересня 1995 року на утримання дитини були стягнуті аліменти до досягнення нею повноліття, тобто до 22 лютого 2013 року. Досягши повноліття, дитина сторін продовжує навчання в загальноосвітній середній школі І-ІІІ ступенів №13 м.Сєвєродонецька, де навчається в 11-му класі.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітня дочка сторін потребує матеріальної допомоги батька на період її навчання в середній загальноосвітній школі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Як зазначено в ст.199 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину, яка продовжує навчання, до досягнення нею віку двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Зазначене випливає також з Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у п.20 якої роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Враховуючи викладене та на підставі вищенаведеної правової норми, висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання їхньої спільної дитини на час її навчання в школі відповідає сімейному законодавству, яке встановлює обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, на час навчання, але не більше як до досягнення ними двадцятитрирічного віку.

При визначенні розміру аліментів суд першої інстанції врахував вимоги ст. 182 СК України, яка передбачає, що суд при визначенні розміру аліментів враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що він не в змозі сплачувати аліменти на період навчання дитини. На підтвердження своїх заперечень відповідачем представлені суду письмові докази: довідка з місця роботи про розмір утриманих з його заробітної плати аліментів, копію виконавчого листа про стягнення аліментів на користь позивачки, постанову судового пристава-виконавця Валуйського районного відділу судових приставів УФССП Росії по Бєлгородській області про порушення виконавчого провадження, копія постанови судового пристава-виконавця про розрахунок заборгованості по аліментам, довідку з місця роботи.

Судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів був врахований той факт, що відповідач має постійне місце роботи та постійний заробіток, але на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, що стало підставою для визначення розміру аліментів у розмірі меншому, ніж заявлено позивачкою в позові.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не був врахований сімейний стан відповідача та його неплатоспроможність, не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з рішення, суд першої інстанції при вирішенні справи, враховував ту обставину, що відповідач має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на утримання яких з його заробітної плати стягуються аліменти в розмірі 33%.

Доводи апеляційної скарги про наявність заборгованості по аліментам не заслуговує на увагу, оскільки ця заборгованість утворилась у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем рішення суду про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, у зв'язку з чим не є істотною обставиною, яка підлягає врахуванню при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують та не дають підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, за своїм змістом є доводами, викладеними в запереченні проти позову, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку..

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення лише тільки з формальних міркувань.

Керуючись ст. ст.307, 308, 313, 315, 317, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді: