ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
06.06.06 Справа № 4/222-3185
ПОСТАНОВА
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Онишкевича В.В. /головуючий/, Слуки М.Г., Скрутовського П.Д.
Розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ “ТВК”
на рішення господарського суду Тернопільської області від 18.01.2006р.
у справі №4/222-3185
За позовом ВАТ “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг”, м.Київ, в особі Тернопільської філії НАК “Украгролізинг”, м.Тернопіль
До В-1 ТзОВ “ТВК”, м.Почаїв, Тернопільської області
В-2 АКБ “Мрія”, м.Київ, від імені якої діє Тернопільська філія АКБ “Мрія”, м.Тернопіль
Про визнання недійсним договору застави, укладеного між ТзОВ “ТВК” та ТФ АКБ “Мрія” з моменту укладення, скасування обтяження, зареєстрованого 29.03.2004р. за №2659-16 та стягнення 13719 грн. штрафу
За участю представників:
від позивача Терещук Б.С. –предст.
від відповідача-1 не з”явився
від відповідача-2 не з”явився
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 18.01.2006р. у справі №4/222-3185 за позовом ВАТ “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг”, м.Київ, в особі Тернопільської філії НАК “Украгролізинг”, м.Тернопіль, до ТзОВ “ТВК”, м.Почаїв, Тернопільської області, та АКБ “Мрія”, м.Київ, від імені якої діє Тернопільська філія АКБ “Мрія”, м.Тернопіль, про визнання недійсним договору застави, укладеного між ТзОВ “ТВК” та ТФ АКБ “Мрія” з моменту укладення, скасування обтяження, зареєстрованого 29.03.2004р. за №2659-16 та стягнення 13719 грн. штрафу, вимоги позивача було задоволено частково, а саме, стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 13719 грн. штрафу та судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог провадження по справі було припинено у зв”язку з відсутністю предмету спору на день розгляду спору.
Відповідач-1 оскаржив дане судове рішення в апеляційну інстанцію, просить його скасувати, в частині стягнення з нього штрафних санкцій, з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач-1 посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального права, зокрема, ст.ст.215,216 ЦК України, а також ст.21 Закону України “Про лізинг”, тому в частині стягнення штрафних санкцій, рішення суду підлягає скасуванню.
Крім того, на думку скаржника, суд порушив вимоги ст.83 ГПК України, а також не дав належної правової оцінки доказам, поданим скаржником суду в заперечення позовних вимог позивача.
Клопотання ТзОВ “ТВК” від 01.06.2006р., в якому заявник просить відкласти розгляд даної справи, судом відхиляється, оскільки зазначене клопотання не підтверджене належними доказами, а в матеріалах справи, на переконання суду, достатньо обґрунтованих доказів, на підставі яких можливо прийняти рішення по суті, у відповідності до вимог ст.43 ГПК України.
Сторонам роз”яснено їх права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України.
В процесі розгляду апеляційної скарги, судом встановлено наступне:
16.07.2002р. між Тернопільською філією НАК “Украгролізинг” та ТзОВ “ТВК” був укладений договір фінансового лізингу за №19-02-349 фл, у відповідності до умов якого лізингоотримувач отримав у платне користування у лізингодавця на підставі акту приймання-передачі –вальцевий млин Р6-АВМ-15, строком на 5,5 років.
У п.5.1 договору фінансового лізингу обумовлено, що протягом усього терміну дії договору майно, в даному випадку вальцевий млин Р6-АВМ-15, є власністю Лізингодавця –позивача у даній справі. Крім того, п.5.2 зазначеного договору передбачено заборону протягом всього терміну дії договору лізингоодержувачу –відповідачу-1 по справі, здавати майно в суборенду, віддавати в заставу або відчужувати іншим шляхом.
Однак, порушуючи умови договору фінансового лізингу за №19-02-349 фл від 16.07.2002р. ТзОВ “ТВК” в забезпечення виконання кредитного договору №02-07-КЛ від 17.03.2004р. укладає з Тернопільською філією АКБ “Мрія” договір застави від 17.03.2004р., предметом якого визначено - вальцевий млин Р6-АВМ-15.
Зазначене вище порушує вимоги ст.ст.576, 583 ЦК України, а також ст.4 Закону України “Про власність” №697-ХІІ від 07.02.1991р. з наступними змінами та доповненням, в яких зазначено, що предметом застави є майно, яке може бути відчужено заставодавцем, та на яке може бути звернено стягнення, а застава майна може бути здійснена лише за згодою власника цього майна, яким в даному випадку є Тернопільська філія НАК “Украгролізинг”. Як вбачається із матеріалів даної справи такої згоди на заставу майна позивач по справі не давав, що послужило для нього правовою підставою для звернення до господарського суду Тернопільської області з вимогою про визнання договору застави, укладеного між ТзОВ “ТВК” та Тернопільською філією АКБ “Мрія”, недійсним з моменту його укладення, а також стягнення 13719 грн. штрафу , оскільки стягнення штрафних санкцій передбачено п.5.2 договору фінансового лізингу за №19-02-349 фл від 16.07.2002р., в якому обумовлено, що в разі порушення умов договору, в даному випадку передачу в заставу предмету фінансового лізингу іншій особі, лізингоодержувач зобов”язаний сплатити лізингодавцю штраф у розмірі 10 відсотків суми вартості майна, що становить - 13719 грн.
Однак, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем-2 було подано суду довідку за №24 від 17.01.2006р., із якої вбачається, що вальцевий млин Р6-АВМ-15 вивільнений із-під застави, оскільки ТзОВ “ТВК” протягом 2005р. повернуло згідно з виписками його особового рахунку 20550 грн. в погашення кредиту, у зв”язку з чим в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вилучено запис про заставу майна, яке є предметом даного спору.
У зв”язку з чим судом першої інстанції, враховуючи вищенаведені обставини, було правомірно припинено провадження по справі в частині визнання недійсним договору застави від 17.03.2004р. та скасування обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, за відсутністю предмету спору в цій частині вимог.
Що стосується стягнення з відповідача-1 штрафних санкцій в сумі –13719 грн., слід зазначити, що ТзОВ “ТВК” було порушено, як уже зазначалось вище, умови договору фінансового лізингу за №19-02-349 фл від 16.07.2002р., зокрема п.5.2 договору, який був підписаний відповідачем-1 без жодних застережень, а також не було представлено ним жодних належних письмових доказів ні суду першої, ні апеляційної інстанції, які б спростовували вимоги позивача щодо стягнення суми штрафних санкцій та порушення ним п.5.2 договору фінансового лізингу.
Тому господарським судом Тернопільської області оскаржуваним рішенням було цілком підставно присуджено до стягнення зазначену вище суму –13719 грн. з ТзОВ “ТВК” на користь Тернопільської філії НАК “Украгролізинг”.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на нікчемність договору фінансового лізингу, що є підставою для визнання його недійсним, оскільки зазначений договір не був у встановленому порядку зареєстрований, є безпідставними, оскільки ст.21 Закону України “Про лізинг”, на яку посилається скаржник, передбачено обов”язковість відповідної реєстрації договору лізингу у встановленому КМУ порядку у разі, якщо об”єктом лізингу є державне майно чи для його забезпечення надаються державні гарантії, втратила свою дію з 12.11.2003р., про що вірно зазначено в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції. Крім того, НАК “Украгролізинг” у відповідності до постанови КМУ від 26.07.1999р. за №1352 “Про заходи щодо забезпечення діяльності державного лізингового підприємства “Украгролізинг” визнаний розпорядником коштів державного лізингового фонду, що підтверджує його право для звернення до суду з вимогою про стягнення коштів –штрафних санкцій з особи, яка порушила зобов”язання по договору..
Стаття 14 ЦК України в редакції 2003р. передбачає, що цивільні права та обов”язки повинні виконуватись в межах, встановлених актом цивільного законодавства або договором, а у випадку порушення цих прав, кожна особа має право звернутися за захистом своїх прав до суду (ст.16 ЦК України в новій редакції).
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.91, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Тернопільської області від 18.01.2006р. по справі №4/222-3185 залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Матеріали справи №4/222-3185 повернути в господарський суд Тернопільської області.
Головуючий суддя В.В. Онишкевич
суддя М.Г. Слука
суддя П.Д. Скрутовський