Справа № 430/2832/13-ц
2/430/1002/13
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
"23" грудня 2013 р. смт.Станиця Луганська Луганської області
Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді - Антонова Ю.А.,
при секретарі Тодоренко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Валуйської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, третя особа – ОСОБА_2, про визнання житлового будинку спадковим майном, визнання права власності на ? частку житлових будинків в порядку спадкування за заповітом,
В С Т А Н О В И В:
12.11.2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з дійсним позовом та просив визнати ? частку житлових будинків, господарських будівель та споруд, розташованих за адресою: село Валуйське, вул. Набережна, буд. №2 Станично-Луганського району, Луганської області, спадковим майном після смерті ОСОБА_3, яка померла 15.12.2010 року, а також визнати за собою право власності на ? частку:
- житлового будинку «А-1» - житловою площею 31,0 кв.м., «а» - тамбур, «а-1» - ганок;
- житлового будинку «Г-1» - житловою площею 26,5 кв.м., «г» - прибудову, «№4» - колодязь, які розташовані за вищевказаною адресою, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 15.12.2010 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що до складу спадкового майна відноситься два житлових будинків, розташованих за вищевказаною адресою. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.12.1991 р., спадкоємцями майна (житловий будинок за вищевказаною адресою у технічному паспорті позначений літерою «А») після смерті ОСОБА_4 є син ОСОБА_5 та донька ОСОБА_2, яка за згодою ОСОБА_4, протягом 1991-1992 років побудувала на земельній ділянці за цією ж адресою, ще один житловий будинок, зазначений у техпаспорті – «Г-1». До будинку побудована прибудова – «г» та колодязь «№4». Однак ці спадкоємці не отримали правовстановлюючі документи на вищевказаний заново збудований житловий будинок. ОСОБА_5 помер 25.05.2000 р., спадщину за ним прийняла за законом його дружина – ОСОБА_3, яка є матір’ю позивача, але ж вона також померла – 15.12.2010 року, а її спадкоємцем за заповітом є позивач.
Позивач посилається на те, що він позбавлений можливості оформити спадщину документально, оскільки його матір при своєму житті спадщину не оформила і свідоцтво про право на спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 не отримала.
Позивач також зазначив, що ОСОБА_2, не пред’являє вимог на весь заново збудований житловий будинок і згодна на визнання права власності на цей будинок в рівних частках.
Позивач та його представник в судове засідання не з’явились, подали заяву про розгляд справи за їх відсутністю, підтримали позов та наполягали на його задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав заяву про визнання позову та не заперечує проти його задоволення, просив розглянути справу за його відсутністю, про що подав відповідну заяву.
Третя особа – ОСОБА_2, в судове засідання не з’явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутністю, не заперечує проти задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Вказані обставини, згідно ст. 61 ЦПК України, суд вважає достовірними, не підлягаючими доказуванню бо вони визнані сторонами.
Згідно зі ст. 174 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_4, яка була власником житлового будинку з надвірними будівлями на земельній ділянці, розташованих в селі Валуйське, вул. Набережна, буд. №2 Станично-Луганського району, спадщину отримали за законом 25.12. 1991 р. її діти: син ОСОБА_5, який помер 25.05.2000 р., та дочка ОСОБА_2 - третя особа по справі, яка не заявляє самостійних вимог (а.с. 14, 21). Після смерті спадкоємця ОСОБА_5 спадщину прийняла його дружина – ОСОБА_3, яка не оформивши цю спадщину документально (а.с. 19, 22), померла 15.12.2010 р. (а.с. 24) заповівши все своє майно синові ОСОБА_1 – позивачу по справі (а.с. 25, 27, 29).
Технічний паспорт на житловий будинок №2 по вул. Набережна с. Валуйське свідчить про те, що на земельній ділянці за даною адресою розташоване два житлових будинки – «А-1» (рік побудови – 1940-1953) та «Г-1» (рік побудови – 1992).
Таким чином, судом з’ясовано, що спадщина у виді ? частки житлових будинків, розташованих за вищевказаною адресою, належали спадкодавцю ОСОБА_3 на праві приватної власності до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсним у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення права діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав.
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до норм частини п’ятої статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК України встановлено обов’язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов’язку у виді втрати права на спадщину.
Відповідно до ст. 1299 ЦК України якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.
За такими обставинами, суд не бачить підстав для відмови в задоволенні позову, у зв’язку з чим наведені позивачем докази переконали суд в законності його вимог і тому його позов слід задовольнити в повному обсязі, оскільки він знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 1216-1218, 1220, 1221, 1268, 1296, 1297, 1299 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 61, 174, 208, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 – задовольнити.
Визнати ? частку житлових будинків, господарських будівель та споруд, розташованих за адресою: село Валуйське, вул. Набережна, буд. №2 Станично-Луганського району, Луганської області, спадковим майном після смерті ОСОБА_3, яка померла 15.12.2010 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку: - житлового будинку «А-1» - житловою площею 31,0 кв.м., «а» - тамбур, «а-1» - ганок;
- житлового будинку «Г-1» - житловою площею 26,5 кв.м., «г» - прибудову, «№4» - колодязь, які розташовані за адресою: село Валуйське, вул. Набережна, буд. №2, Станично-Луганського району, Луганської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 15.12.2010 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: Ю.А. Антонов