Головуючий суду 1 інстанції - Новосьолова Г.М.

Доповідач - Туренко С.І.

Справа № 2-1347/12

Провадження № 22ц/782/3750/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Луганськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Туренка С.І.,

суддів - Авалян Н.М., Максюта І.О.,

при секретарі - Аліханян Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області у м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 31 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Свердловської центральної міської лікарні № 2 міста Червонопартизанська про захист прав пацієнта, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог пояснила, що вона у серпні 2009 року маючи термін 6-8 тижнів вагітності стала на медичний облік у жіночій консультації Свердловської центральної міської лікарні № 2 м. Червонопартизанська Луганської області, у зв'язку з вагітністю. На обліку вона перебувала у лікаря-гінеколога жіночої консультації ОСОБА_3, яка прийняла позивачку на облік, зареєструвала необхідні медичні документи - індивідуальну обмінну карту вагітної, призначила лікування і дату наступних відвідувань не повідомивши про те, що лікар не має відповідної категорії, лікарня взагалі нижче 3-го рівня надання акушерсько-гінекологічної допомоги населенню.

На час взяття позивачки на облік та надання медичної допомоги у вигляді медичного нагляду за перебігом вагітності ні лікар ОСОБА_3, ні інші медичні працівники Свердловської ЦМЛ № 2 не надали їй жодної інформації стосовно рівня медичного закладу.

В грудні місяці позивачка самостійно приїхала в лікарню, де викликали ургентного лікаря акушер-гінеколога ОСОБА_4, їй призначили УЗД діагностику, яку провела лікар ОСОБА_4 в приміщенні СЦМЛ № 2 м. Червонопартизанськ. Позивачці призначено лікування в приміщенні лікарні у вигляді штучного переривання вагітності. Вона неодноразово запитувала і уточнювала про ступінь тяжкості свого стану і наполягала на огляді та проведенні УЗД діагностики іншим фахівцем в м. Свердловськ чи в м. Луганськ, на що їй було відмовлено, керуючись тим, що вона в дуже тяжкому стані.

Лікар-гінеколог ОСОБА_4 не наддавши їй інформації, а чи є в неї таке право, відповідні документи, чи має лікарня достатній рівень для надання таких медичних послуг, наполягала на тому, що у неї край важкий стан і заборонила їй їхати у центральну лікарню м. Свердловськ і призначила їй на 12.12.2009 року аборт, який і зробила у приміщенні лікарні м. Червонопартизанська Луганської області.

Аборт, на який вона пішла і прийшла з нього в палату сама зробили у оглядовому кабінеті лікарні та без відповідного висновку і дозволу головного лікаря. Після проведення аборту у неї погіршився стан і після усіх дій лікарів її відправили до реанімації з погіршенням самопочуття. В результаті надання медичної допомоги вона отримала 2-гу групу інвалідності.

Після отриманої інвалідності вона звернулась до Головного управління охорони здоров'я Луганської ОДА, Міністерства охорони здоров'я України та Прокуратури м. Свердловськ щоб встановити факт заподіяння шкоди її здоров'ю та правильності дій лікарів під час надання їй медичної допомоги.

До взяття її на облік, працівники Свердловської центральної міської лікарні № 2 м. Червонопартизанська Луганської області жодним чином не повідомили її про те, що заклад, де їй пропонують стати на облік для надання медичної допомоги у нагляді за вагітністю, зробити аборт є медичним закладом нижче 3-го рівня надання стаціонарної медичної акушерсько-гінекологічної допомоги населенню, то ж може надати їй якісні медичні послуги.

В зв'язку з викладеним позивачка просила:

1) визнати дії відповідача неправомірними в частині ненадання достовірної інформації пацієнту при взятті на облік в медичному закладі нижче 3-го рівня надання стаціонарної медичної акушерсько-гінекологічної допомоги населенню та надання неякісної медичної допомоги в медичному закладі нижче 3-го рівня надання стаціонарної медичної акушерсько-гінекологічної допомоги населенню;

2) визнати, що саме діями та бездіяльністю відповідача, а також протиправними діями в частині не надання достовірної інформації пацієнту при взятті на облік в медичному закладі нижче 3-го рівня надання стаціонарної медичної акушерсько-гінекологічної допомоги населенню та надання неякісної медичної допомоги в медичному закладі нижче 3 рівня надання стаціонарної медичної акушерсько-гінекологічної допомоги населенню було спричинено порушення прав позивача на гідний та кваліфікований рівень надання медичної допомоги;

3) зобов'язати відповідача в особі лікарів-гінекологів ОСОБА_3, та ОСОБА_4, головного лікаря СЦМЛ №2 м. Червонопартизанськ публічно в місцевих засобах масової інформації (газеті «Восточный экспресс» та газеті «Заря Донбасса») надати вибачення позивачу з причини не надання достовірної інформації при взятті на облік в медичному закладі нижче 3-го рівня надання стаціонарної медичної акушерсько-гінекологічної допомоги населенню та надання неякісної медичної допомоги в медичному закладі нижче 3-го рівня надання стаціонарної медичної акушерсько-гінекологічної допомоги населенню, що призвело до інвалідності позивача та втрати репродуктивних функцій та поставило під загрозу життя позивача;

4) зобов'язати позивача публічно в засобах масової інформації міста надати достовірну інформацію стосовно роботи та повноважень медичного закладу СЦГБ №2 нижче 3-го рівня надання стаціонарної медичної акушерсько-гінекологічної допомоги населенню та кваліфікації лікарів-гінекологів ОСОБА_3, та ОСОБА_4, а саме надати інформацію стосовно того, що СЦГБ №2 з 2005 року по цей час не має право брати на облік вагітних та надавати акушерсько-гінекологічну медичну допомогу (проводити аборти), бо не має жіночої консультації, гінекологічного відділення та в СЦМЛ №2 працюють лікарі-гінекологи нижчої кваліфікації;

5) визнати дії лікаря гінеколога ОСОБА_3 неправомірними та протиправними в частині не надання достовірної інформації пацієнту при взятті на облік в медичному закладі нижче 3-го рівня надання стаціонарної медичної акушерсько-гінекологічної допомоги населенню та надання неякісної медичної допомоги в медичному закладі нижче 3-го рівня надання стаціонарної медичної акушерсько-гінекологічної допомоги населенню.

Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 31 липня 2013 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено за необґрунтованістю.

На вказане рішення позивачкою було подано апеляційну скаргу у якій апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, просила скасувати рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з вимогами ч.1 ч.3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення у повній мірі не відповідає вказаним вимогам закону, оскільки ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 в 2009 році звернулася за медичною допомогою до комунального закладу - Свердловської центральної міської лікарні № 2 міста Червонопартизанська і в зв'язку з вагітністю узята на облік та спостерігалась лікарем акушером-гінекологом поліклінічного відділення акушерсько-гінекологічного кабінету.

В грудні 2009 року позивачці було зроблено штучне переривання вагітності в приміщенні Свердловської центральної міської лікарні №2 м. Червонопартизанська Луганської області.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК № 105908 ОСОБА_2, встановлена 2 група інвалідності з 06.04.2010 р. до 01.05.2011 p., загальне захворювання (а.с. 12).

3гідно довідки до акта огляду МСЕК № 735302 вбачається, що ОСОБА_2, встановлена 3 група інвалідності до 01.05.2012 р., (а.с.14).

Також, судом встановлено, що в 2009 році вищевказаному медичному закладу була надана друга категорія. Лікарі акушери-гінекологи ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 є штатними працівниками лікарні, атестовані атестаційною комісією при управлінні охорони здоров'я Луганської ОДА з присвоєнням атестаційної категорії зі спеціальності акушерство та гінекологія.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи судом не встановлено порушень з боку відповідача вимог статті 42 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» щодо загальних умов медичного втручання.

Проте з вказаним висновком погодитись не можна, оскільки він не стосується підстав та предмету позову.

Згідно зі ст.ст. 11, 119 ЦПК України підстави та предмет позову визначає позивач, які відповідно до ст.. 31, 215 ЦПК України суд не може змінити без згоди позивача.

При вирішенні справи суд не звернув увагу на предмет та підставу позову надавши оцінку відповідності рівня закладу охорони здоров'я щодо надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної допомоги населенню.

Зі змісту заявлених вимог вбачається, що позивачка звернулась до суду за захистом особистого немайнового права на інформацію.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що відповідачем їй не була надана інформація стосовно рівня медичного закладу з надання стаціонарної медичної акушерсько-гінекологічної допомоги та відповідної кваліфікації лікарів, тому просила захистити її право, яке вважала порушеним, у спосіб вказаний у позові.

Для правильного вирішення справи суду необхідно було встановити вказані обставини.

Звернувшись до суду з вищевказаними позовними вимогами, позивачка в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язана довести правову та фактичну підставу заявлених вимог.

Виходячи з положень діючого законодавства, на час виникнення правовідносин і по теперішній час, на медичні заклади чи окремо лікарів не покладається обов'язок інформування пацієнта стосовно рівня закладу охорони здоров'я та кваліфікації лікарів.

Вказану інформацію кожен має право отримати при відповідному зверненні до медичного закладу.

Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, інвалідам та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров'я в їх діяльності, а також виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.

Згідно зі ст. 6 вказаного Закону кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь.

Статтею 39 вказаного Закону передбачено, що пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров'я. Медичний працівник зобов'язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров'я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров'я.

Відповідно до ст..5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Враховуючи, що позивачка ОСОБА_2 не надала жодного доказу свого звернення до Свердловської центральної міської лікарні № 2 міста Червонопартизанська на отримання інформації щодо рівня медичного закладу чи кваліфікації лікарів, то і вважати порушеним право позивачки на інформацію, що призвело до надання неякісної медичної допомоги підстав немає.

За таких обставин позовні вимоги щодо визнання дій відповідача неправомірними в частині ненадання достовірної інформації пацієнту при взятті на облік в медичному закладі нижче 3-го рівня надання стаціонарної медичної акушерсько-гінекологічної допомоги населенню та надання неякісної медичної допомоги в медичному закладі нижче 3-го рівня надання стаціонарної медичної акушерсько-гінекологічної допомоги населенню не підлягають задоволенню в зв'язку з їх необґрунтованістю. Інші заявлені позовні вимоги є похідними і задоволенню також не підлягають.

Оскільки ухвалене у справі рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, відповідно до ст.. 309 ЦПК України, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 209, 303,307,309, 313, 316 ЦПК України судова колегія ,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 31 липня 2013 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Свердловської центральної міської лікарні № 2 міста Червонопартизанська про захист прав пацієнта відмовити з інших підстав.

Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: