ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Справа №917/1900/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра - Україна", м. Полтава (вх.№3468 П/3-10)

на рішення господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 по справі №917/1900/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", м.Київ

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра - Україна", м. Полтава

про стягнення грошових коштів в сумі 6 138,33 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ПАТ "Страхова компанія "Країна" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна" матеріальної шкоди в розмірі 6138,33 грн. в порядку регресу. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів ст.27 Закону України "Про страхування" в межах виплаченого відшкодування право вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 у справі №917/1900/13 (суддя Плотницька Н.Б.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна" на користь ПАТ "Страхова компанія "Країна" 6 138,33 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 у справі №917/1900/13 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилаючись на приписи Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зауважує на тому, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, а також звертає увагу суду на відсутність документів, які підтверджують повноваження особи, яка здійснила ремонтну калькуляцію пошкодженого транспортного засобу «ВАЗ», д/н СА 0821 ВН на проведення оціночної діяльності.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому проти доводів, викладених відповідачем в апеляційній скарзі заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає про правомірність звернення до позивача з регресною вимогою, посилаючись на приписи Цивільного кодексу України, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Закон України «Про страхування».

В призначене судове засідання 05.12.2013 представники сторін не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи 22.06.2012 року між ПАТ "Страхова компанія "Країна" (Страховик) та Іващенко В.М. (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №16/0060/2.1.5.1 ( Договір страхування) відповідно до умов якого, позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати Страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер СА 0821 ВН.

01.01.2013 по вул. Б.Хмельницького в м. Сміла Черкаської області сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участі автомобіля марки "Рено", д.р.н. СА 5709 ВН під керуванням Мелешко Андрія Сергійовича та застрахованим автомобілем «ВАЗ», д/н СА 0821 ВН, під керуванням Страхувальника, внаслідок якої автомобілю «ВАЗ», д/н СА 0821 ВН було завдано пошкодження.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.03.2013 Мелешко А.С. визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

02.01.2013 страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про настання страхового випадку та заявою від 14.02.2013 на виплату страхового відшкодування.

Як вбачається зі страхового акта №16/26391/2.1.5.1. вказану дорожньо-транспортну пригоду позивачем було визнано страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 6648,33 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 510,00 грн.).

Розмір матеріальних збитків завданих власнику автомобіля «ВАЗ», д/н СА 0821 ВН згідно ремонтної калькуляції №СА0821ВН від 17.01.2013, яка складена працівником ПАТ «СК Країна» Дмитрієвим М.Д. за допомогою програмного продукту Audatex, становить 6 648,33 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач перерахував на рахунок Вигодонабувача страхове відшкодування у розмірі 6 648,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням №737 від 15.04.2013, копія якого міститься в матеріалах справи.

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність водія Мелешко Андрія Сергійовича, який є винним у ДТП, на момент ДТП була застрахована в ПАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна", що підтверджується полісом №АВ/9135335, позивач, звернувся до відповідача з претензію вих. №4407 від 21.06.2013 з проханням компенсувати в порядку регресу суму страхового відшкодування в розмірі 6138,33 грн.

Листом від 22.07.2013 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування у зв'язку з ненаданням ПАТ "СК "Країна" звіту про оцінку розміру шкоди, заподіяної транспортному засобу «ВАЗ», д/н СА 0821 ВН, складеного суб'єктом оціночної діяльності, повноваження якого підтверджуються відповідними документами, а також будь-яких рахунків ремонтних підприємств, які здійснювали ремонт пошкодженого транспортного засобу.

З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність підстав для звернення позивача з регресною вимогою до відповідача, а також врахував, що позивачем в обґрунтування позовних вимог були подані всі документи, які підтверджують його право на звернення з вимогою в порядку регреса, а надані позивачем матеріали, суд визнав переконливими доказами на підтвердження позовних вимог. Враховуючи, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/9135335 та не відшкодував матеріальні збитки, завдані з вини особи, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, а також керуючись ст.ст. 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з даними висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача суми витрат в порядку регресу в розмірі страхового відшкодування 6138,33 грн.

Позивач вважає, що на підставі ст. 993, 1188, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» він має право на отримання в порядку регресу від відповідача у справі сплачене ним страхове відшкодування в сумі 6138,33 грн., оскільки винним в дорожньо-транспортній пригоді судом загальної юрисдикції визнано Мелешка А.С., цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована відповідачем.

Так, надаючи правову кваліфікацію встановленим по справі обставинам, колегія суддів зазначає, що Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України „Про страхування".

Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

В ст. 993 Цивільного кодексу України зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Дана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України „Про страхування", ст. 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яким передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність водія Мелешко Андрія Сергійовича, якого визнано винним у ДТП, на момент ДТП була застрахована ПАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна" на підставі полісу №АВ/9135335, , а також з урахуванням наведених вище норм чинного законодавства, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 6138,33 грн. страхової виплати в порядку регресу з ПАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна".

В апеляційній скарзі відповідач зауважує на відсутності правових підстав для виплати страхового відшкодування у зв'язку з ненаданням ПАТ "СК "Країна" Звіту про оцінку розміру шкоди, завданої власнику пошкодженого транспортного засобу, складеного суб'єктом оціночної діяльності або рахунків ремонтних підприємств, які здійснювали ремонт пошкодженого транспортного засобу.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини між позивачем та страхувальником, якому було виплачено страхове відшкодування регулюються укладеним між сторонами договором добровільного страхування наземного транспорту №16/0060/2.1.5.1 від 22.06.2012. Так, п. 18.7 договору встановлено, що для визначення вартості відновлювального ремонту страховик (позивач) має право залучати незалежного спеціаліста. Отже, залучення до роботи незалежного експерта є правом страховика (позивача), а не обов'язком. Крім того, відповідно до п. 18.10. договору, визначення розміру страхового відшкодування здійснюється страховиком виходячи з цін, що діють в період врегулювання страхового випадку на підставі:

- висновку (акту) або звіту автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості відновлювального ремонту та/або матеріального збитку, заподіяного власнику застрахованого транспортного засобу, підготовлений спеціалізованою та вповноваженою експертною організацією, експертом, оцінювачем, або калькуляції працівника страховика, складеної за допомогою програмного продукту Audatex;

- рахунків, складених СТО.

Як свідчать матеріали справи, ремонтна калькуляція складена працівником ПАТ «СК Країна» Дмитрієвим М.Д., який відповідно до копії наказу №430-к про прийняття на роботу від 09.06.2011 знаходиться з позивачем в трудових відносинах та працює на посаді провідного фахівця відділу по роботі з СТО управління врегулювання страхових випадків.

Таким чином, в даному випадку належним доказом на підтвердження розміру завданої шкоди є складена працівником ПАТ «СК Країна» Дмитрієвим М.Д. ремонтна калькуляція, яка містить відомості стосовно вартості ремонтних робіт.

Крім того, нормами ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Так, матеріали справи містять заяву страхувальника від 14.02.2013 на виплату страхового відшкодування та страховий акт №16/26391/2.1.5.1 від 08.04.2013 складений та підписаний позивачем, тобто наявність підстав для проведення страхових виплат позивачем страхувальнику підтверджується матеріалами справи та приписами чинного законодавства.

Згідно з пунктом 34.4. статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Отже, зі змісту вказаних приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, у даному випадку - на відповідача.

У свою чергу відсутність вказаних дій з боку відповідача не позбавляє права позивача на отримання відшкодування в межах понесених ним витрат у вигляді виплати страхового відшкодування.

Також слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Отже, ненадання звіту з визначенням розміру матеріального збитку не є обов'язком страхової компанії, яка звертається з претензією в порядку регресу.

Вказане узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постановах №50114-67/7989-2012 від 13.05.2013 та №5011-50/17051-2012 від 13.05.2013.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи і не спростовують висновків суду.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 року у справі №917/1900/13 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра - Україна", м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 року у справі №917/1900/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 09.12.2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Судді Барбашова С.В.

Білецька А.М