Справа №22ц-5615/07 Категорія ЦП: 22
Головуючий у першій інстанції Лсдньова ТВ. Доповідач Процик М.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючої судді Процик M.B.,
суддів Кварталової A.M., Станкевича В.А.,
при секретарі Грінченко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іллічівського міського відділу УМВС України в Одеській області, Державного казначейства України, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 26 жовтня 2007 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2004р. ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до Іллічівського міського відділу УМВС України в Одеській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги просив стягнути: за незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності та за незаконне застосування запобіжного заходу - підписки про невиїзд у відшкодування моральної шкоди з Іллічівського MB УМВС України в Одеській області 60000грн.; за порушення термінів провадження досудового слідства у відшкодування моральної шкоди зі слідчих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по 10000 грн. з кожного; за необгрунтоване доказами ствердження в постановах про закриття кримінальної справи щодо застосування ним стосовно ОСОБА_4 аерозольного балончика з хімічною рідиною та про доведеність цього факту матеріалами справи у відшкодування моральної шкоди зі слідчого ОСОБА_3 10000грн.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що з 1997 року через неправомірні дії слідчих, які відносно нього тривало вели слідство, безпідставно притягли його до кримінальної відповідальності, обрали підписку про невиїзд, мали місце його моральні страждання через стресовий стан, через погіршення в зв'язку з цим стану здоров'я, мало місце обмеження його свободи пересування, порушення звичного укладу життя.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, представник Іллічівського MB УМВС України в Одеській області, представник прокуратури м. Іллічівська в інтересах держави позов не визнали посилаючись на те, що слідчі діяли від імені держави, правомірно виконували свої посадові обов'язки під час розслідування кримінальної справи, порушеної прокурором на підставі заяви ОСОБА_4 та висновку судово-медичного експерта Костова І.Ф. Зазначений висновок експерта виявився помилковим щодо ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, а тому провадження у справі закрито. Вони посилались
також на те, що позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача і не довів наявність моральної шкоди.
Ухвалою суду від 13.06.2007р. до участі у справі було залучено в якості співвідповідача Державне Казначейство України, яке просило справу слухати за відсутності представника /ас. 168-169, 187/. Із письмових пояснень Державного казначейства України /а.с. 186-187/ вбачається, що позов ОСОБА_1 казначейство не визнало, пославшись на те, що проведення слідчих дій, передбачених чинним законодавством, не може бути підставою для відшкодування шкоди, що позивач не довів наявність моральної шкоди та незаконність дій посадових осіб.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 26 жовтня 2007 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 26 жовтня 2007 року скасувати та постановити нове рішення по суті його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За правилами ст. 309 ч.1 п.3, 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Постановляючи рішення про відмову в позові ОСОБА_1, суд першої інстанції пославшись на ст. 7 ЦК України 1963 року, ст. ст.277, 297, 1167, 1176 ЦК України 2003 року, виходив з того, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не переслідували мету приниження честі, гідності позивача, заподіяння йому шкоди, виконували свої службові обов'язки і не можуть нести відповідальність за їх виконання; постанови про закриття кримінальної справи в яких викладено відомості, з якими не погоджується позивач, не оскаржені ним в порядку КПК України і цивільна відповідальність за їх зміст законом не передбачена; в частині незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивач вимоги про відшкодування шкоди до держави не заявив, не погодився на заміну відповідача, а також надані позивачем докази не доводять наявність моральної шкоди.
Колегія суддів з таким висновком суду погоджується частково.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову в позові до слідчих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині вимог позивача про стягнення з них за порушення термінів провадження досудового слідства у відшкодування моральної шкоди по 10000 грн. з кожного та в позові до ОСОБА_3 про стягнення з нього у відшкодування моральної шкоди 10000грн. за необгрунтоване доказами ствердження в постановах про закриття кримінальної справи щодо застосування позивачем стосовно ОСОБА_4 аерозольного балончика з хімічною рідиною та про доведеність цього факту матеріалами справи. Рішення суду в частині цих позовних вимог ґрунтується на встановлених судом першої інстанції фактах та обставинах і постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права. В частині зазначених позовних вимог судом дана належна оцінка встановленим фактам та обставинам, і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині рішення є неспроможними.
Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо відмови позивачу в стягненні моральної шкоди за незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності та за незаконне застосування запобіжного заходу - підписки про невиїзд.
За правилами ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. У разі відсутності згоди на це позивача суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача.
Згідно матеріалів справи, суд, в порядку ст.33 ЦПК України, залучив до участі в справі в якості співвідповідача державу в особі Державного казначейства України та прокуратуру м. Іллічівська для представництва інтересів держави.(ас. 168-169) Заперечення проти цього з боку позивача із матеріалів справи не вбачаються. Державне казначейство України надало суду письмові пояснення з запереченням проти позову та просило справу слухати за відсутності представника, (а.с. 186-187) Представник прокуратури м. Іллічівська приймав участь у розгляді справи постійно. В зв'язку з викладеним у суду першої інстанції не було підстав зазначати, що позов подано не до належного відповідача, яким є Держава, і позивач не дав згоду на заміну відповідача. Висновки суду в цій частині не відповідають матеріалам справи.
Судом першої інстанції також не застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню.
За правилами ст. ст. 1167ч.2п.2, 1176 ЦК України шкода, в тому числі моральна шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу підписки про невиїзд відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду виникає, в тому числі, в разі закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом. Згідно ст. ст. 4, 13 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, і відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Згідно Закону України про державний бюджет України на 2007 рік розмір мінімальної заробітної плати з 01 жовтня 2007 року складає 460 гривень.
Як вбачається із матеріалів цивільної справи та кримінальної справи, оглянутої апеляційним судом Одеської області, прокурором м. Іллічівська Одеської області 21 березня 1997 року була порушена кримінальна справа під № 219700189 по факту заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 за ст.102 КК України, і справа для проведення слідства була направлена в слідчий відділ Іллічівського MB УМВС України в Одеській області. Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд слідчим ОСОБА_1 було обрано вперше 05 червня 1997 року. 22 червня 1997 року йому пред'явлено звинувачення в заподіянні злочину, передбаченого ст. 102 КК України, і повторно застосовано до нього запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. В цей же день накладено арешт на його майно. В якості звинуваченого та підсудного ОСОБА_1 перебував до 31 березня 1998 року, коли постановою зам. начальника слідчого відділу Іллічівського MB УМВС України Одеській області зазначена кримінальна справа відносно ОСОБА_1 була провадженням закрита за відсутністю в його діях складу злочину, на підставі ст. 6 п.2 КПК України. Одночасно стосовно ОСОБА_1 було скасовано підписку про невиїзд та арешт майна. Під слідством і судом ОСОБА_1 перебував з 05 червня 1997 року по 31 березня 1998 року, тобто 9 місяців і 26 днів. В наступному періодично постанова про закриття провадження у справі прокурорами різних рівнів повністю скасовувалась для проведення додаткових слідчих дій і потім повторно слідчим відділом Іллічівського MB УМВС України провадження у справі закривалось за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, на підставі ст.6 п.2 КПК України. Згідно матеріалів справи, та оглянутої апеляційним судом кримінальної справи, в наступному під слідством ОСОБА_1 перебував: з 21 січня 1999 року по 05 квітня 1999 року, тобто 2 місяці 15 днів, з 04 травня 2001 року по 18 січня 2002 року, тобто 8 місяців 14 днів, з 22 квітня 2003 року по 04 червня 2003 року, - 1 місяць 13 днів, з 30 червня 2003 року по 20
жовтня 2004 року, - 15 місяців 20 днів, з 30 березня 2005 року по 16 серпня 2006 року, -16 місяців 17 днів. Остаточно слідчим Іллічівського MB УМВС України в Одеській області провадження у справі закрито 16 серпня 2006 року. Всього ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з застосуванням запобіжного заходу підписки про невиїзд - 54 місяці 15 днів, (а.с.270-307 та матеріали кримінальної справи № 219700189).
Враховуючи період перебування позивача під слідством розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим за 25070 грн. (54 міс. х 460 грн. + 230 грн. за 15 днів).
Однак колегія суддів враховує тяжкість вимушених змін у життєвих та професійних стосунках позивача, ступінь зниження його престижу, час та зусилля необхідні йому для відновлення попереднього стану та інші негативні наслідки , яких позивач зазнав в зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності та застосуванням запобіжного заходу - підписки про невиїзд, і вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди слід визначити в сумі 30000 грн.(тридцять тисяч гривень).
Оскільки Законом „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" визначено, що відшкодування моральної шкоди здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, то підстави для стягнення відшкодування з Іллічівського MB УМВС України відсутні, моральну шкоду слід стягнути зі співвідповідача - Державного казначейства України, проти чого позивач не заперечує.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 і стягнення на його користь з Державного казначейства України за незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності та незаконне застосування запобіжного заходу - підписки про невиїзд відшкодування моральної шкоди, за рахунок коштів державного бюджету, в розмірі 30 тис. грн. В іншій частині позову, в позові до Іллічівського MB УМВС України в Одеській області, та в позові до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позивачу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307ч.1п.2, 309ч.1п.3, 4, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 26 жовтня 2007 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 гривень.
В іншій частині позову до Державного казначейства України, в позові до Іллічівського міського відділу УМВС України в Одеській області, в позові до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.