Справа 11-а-1862

ПОСТАНОВА

17 вересня 2007 року             Апеляційний суд міста Києва

в складі: головуючого судді      Єфімової О.І.

з участю прокурора                      Мінакової Г.О.

провівши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні попередній розгляд кримінальної справи за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 17 липня 2007 року

встановив:

Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 17 липня 2007 року ОСОБА_1засуджений за ст. ст. 185 ч.1, 71 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі.

На вирок суду прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, подав апеляцію, в якій ставить питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд у зв»язку з необхідністю кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 185 КК України.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який вважав, що апеляція підлягає розгляду, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у прийнятті апеляції прокурора до розгляду повинно бути відмовлено з таких підстав.

Відповідно до ст. 348 п. 8 КПК України апеляцію має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, - у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи.

Так, як вбачається із матеріалів кримінальної справи, прокурор Марусечко Ю.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, підтримував обвинувачення та просив кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України.

Прокурор Чепурний В.А., який затвердив обвинувальний висновок, ставить питання про скасування вироку у зв»язку з необхідністю кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки, ОСОБА_1. був засуджений Деснянським районним судом м. Києва 17 жовтня 2006 року за ч.1 ст. 289 КК України на три роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, тобто прокурор вийшов за межі обвинувачення, яке підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи, а тому в прийнятті апеляції до розгляду слід відмовити.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 228 КПК України прокурор,   одержавши  від  слідчого     справу  з   обвинувальним   висновком,

зобов»язаний   перевірити,   крім   іншого,      чи   правильно   кваліфіковано   дії обвинуваченого за статтями кримінального закону.

Прокурором при затвердженні обвинувального висновку ці вимоги закону виконані не були, оскільки в обвинувальному висновку вказано, що ОСОБА_1. був засуджений Деснянським районним судом м. Києва 17.10.2006 року за ст. 289 ч. 1 КК України.

Крім того, до апеляційного суду надійшло клопотання засудженого ОСОБА_1, із змісту якого вбачається, що це заперечення на апеляцію прокурора, разом з тим, ОСОБА_1. в цьому клопотанні посилається на суворість призначеного покарання, а тому районному суду слід виконати вимоги ст. 352, 353 КПК України відносно клопотання ОСОБА_1

Керуючись ст. 359 КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

У прийнятті апеляції прокурора Чепурного В.А., який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 17 липня 2007 року щодо ОСОБА_1, до розгляду в апеляційній інстанції -відмовити.

Кримінальну справу повернути до Деснянського районного суду м. Києва для виконання вимог ст. 352, 353 КПК України відносно «клопотання» засудженого.