Справа №22Ц- 3680/2007                                                Головуючий у І інстанції Серпинський В.М.

Категорія 18                                                                          Доповідач у 2 інстанції Суханова СМ.

РІШЕННЯ

Іменем України

22 листопада 2007 року                                                                       м.  Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: ЮровськоїГ.В.,

суддів                               Суханової Є.М.  Воробйової Н.С. ,

при секретарі                  Терех Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1,  ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1,  ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права приватної власності на будинок та виселення;

встановила :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом,  який мотивував тим,  він на прохання відповідача у 1999 році відступив йому з земельної ділянки площею 0, 40 га-0, 20 га для будівництва власного житлового будинку,  виділивши відповідачу 0, 20 га земельної ділянки,  що розташована поза спірним будинком та що,  ця земельна ділянка була виділена за умови допомоги позивачу відстроювати пошкоджений від пожежі спірний будинок. Після того,  як відповідач відбудував будинок,  позивач звернувся з позовом про його виселення з займаного приміщення,  зазначивши у позові,  що будинок є його власністю,  а відповідачі перешкоджають йому користуватись його власним житловим будинком.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2007 року задоволено позов ОСОБА_3 до відповідачів - виселено їх з спірного будинку. В задоволені зустрічного позову відповідачів було відмовлено.

Не погодившись з висновками,  які було наведено в рішенні суду,  апелянт звернувся з апеляційною скаргою,  в якій просить рішення суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача,  пояснення сторін,  вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  вважає,  що вона обгрунтована та підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги позивача,  суд ухвалив рішення з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Так,  з матеріалів справи вбачається,  що згідно рішення № 112 виконкому Великодемирської селищної ради від 21 жовтня 1999 року сесії У1 скликання вбачається,  що з користування позивача-ОСОБА_3 була вилучена земельна ділянка площею 0, 20 га та надана в користування відповідачу-апелянту. Позивач знаючи про це,  не оспорював рішення сесії,  воно набуло законної сили не оскаржувалось,  ухвалено в межах компетенції зазначеного органу державної влади.

2

На підставі заяви ОСОБА_3 рішенням № 327 сесії У скликання 25.05.2006 року інший особі - ОСОБА_5,  яка не приймала участі у справі та не залучена судом до розгляду,  була передана у власність друга частина земельної ділянки - 0, 20 га,  тобто за заявами та за згодою ОСОБА_3 в нього була вилучена вся земельна ділянка,  площею 0, 40 га,  якою він користувався. Цей факт підтверджується рішенням селищної ради та довідкою Великодимерської селищної ради (а.с. 61),  а також вбачається з договору дарування за 1991 рік,  що біля будинку ОСОБА_3 ( на той час) знаходилась земельна ділянка площею 0, 40 га.

В подальшому ОСОБА_3 була виділена 0, 06 га землі за адресою АДРЕСА_1 за рішенням селищної ради від 20.12.2006 року № 71 (а.с. 10).

Суд не звернув уваги на ту обставину,  що відповідач має Державний акт про право власності на спірну земельну ділянку на 0, 20 га площею,  який не оспорював ся позивачем,  не втратив своєї чинності.

Суд не надав належної оцінки зазначеним доказам та не встановив на якій частині земельної ділянки розташований будинок позивача,  якщо його земельна ділянка,  яка належала йому у розмірі 0, 40 га,  була за його згодою передана у рівних долях відповідачу ОСОБА_1 та ОСОБА_5

Колегія суддів вважає,  що розгляд справи у відсутності зазначеної особи порушує не тільки її права,  а унеможливлює розгляд справи де суд повинен визначити об»єми домоволодіння,  підстави їх зведення,  їх процесуальний статус та об»єм земельної ділянки на якій розташований спірний будинок та залучити до розгляду справи всіх власників частин земельної ділянки.

Крім того,  суд не звернув уваги,  що позовні вимоги позивача регулюються не тільки нормами Цивільного Кодексу України,  як зазначено в рішенні суду,  а нормами Житлового Кодексу України.

В судовому засіданні було встановлено,  що ОСОБА_1 є сином дружини позивача -ОСОБА_6. З 2001 року ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 ,  а також їх неповнолітні діти ОСОБА_7,  1995 року народження та ОСОБА_8,  1999 року народження,  проживають разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у житловому будинку АДРЕСА_1.

Згідно  ст. . 64 ЖК України до членів сім»ї власника будинку ( квартири) належать дружина власника,  їх. діти та батьки.

У відповідності до вимог  ст. . 156 ЖК України члени сім»ї власника жилого будинку ( квартири,  які проживають разом з ним у будинку ( квартирі),  що йому належить,  користуються жилим приміщенням на рівні з власником будинку (квартири),  якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до вимог  ст. . 157 ЖК України членів сім»ї власника житлового будинку може бути виселено у випадках,  передбачених ч. 1  ст.  116 ЖК України.

Відповідно до вимог ч. 1  ст.  116 ЖК України виселення членів сім»ї власника житлового будинку без надання іншого житлового приміщення можливо,  якщо вони систематично руйнують чи псують житлові приміщення або використовують його не за призначенням або систематично порушують правила соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку.

Таким чином,  як встановлено в судовому засіданні відповідачі проживають в зазначеному будинку як члени сім»ї власника житлового будинку,  оскільки ОСОБА_1 є сином дружини позивача тому й виселення його та членів його родини без надання іншого житлового приміщення без наведених у  ст. . 116 ЖК України підстав,  є неможливим,  тобто позив позивача є необгрунтованим та в задоволені йог позовних вимог про виселення слід відмовити.

Згідно вимог  ст. . 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

При наявності зазначених недоліків,  рішення суду не може залишатися без змін та в частині виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення повинно бути скасовано та хвалено нове рішення по відмові в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_3

В частині вирішення питання за зустрічним позовом ОСОБА_1  на підставі вимог п. 4 ;т. 311 ЦПК України позовні вимоги повинні бути розглянуті судом першої інстанції з залученням зсіб,  права та обов»язки яких,  суд розглянув у їх відсутності.

На підставі наведеного,  керуючись  ст.  ст.  64, 116,  156, 157 ЖК України,   ст.  ст.  204-209,   ст.  ст.  309, 311 ЦПК України,  колегія суддів;

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1,  ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2007 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1,  ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення скасувати та ухвалити нове рішення,  яким в задоволенні вказаних позовних вимог відмовити.

В частині розгляду позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права приватної власності на будинок та виселення направити справу до того ж суду для розгляду по суті в іншому складі суду.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення колегій суддів набирає законної сили з моменту проголошення та може бути 1   оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців.