Справа № 22ц-3209                                          Головуючий у І інстанції Володько І.С.

Категорія                                                           Доповідач у II інстанції Касьяненко Л.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого: Антоненко В.І.

Суддів: Касьяненко Л.І.,  Поліщука М. А.

При секретарі: Кобець І.С.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в. м.  Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайсуду від 4.07.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за затримку при звільненні,  -

встановила:

Позивачка звернулася в суд з вказаним позовом,  посилаючись на те,  що вона працювала продавцем - консультантом у відповідача з 7.11.2006 року по 15.03.2007 року з окладом 440 грн. на місяць. 15.03.2007 року вона була звільнена за згодою сторін,  але при звільненні відповідач не виплатив їй заробітну плату за відпрацьований час та не провів остаточного розрахунку ,  в добровільному порядку виплатити всі належні їй суми відмовляється,  тому просила в судовому порядку стягнути з відповідача заробітну плату за січень,  лютий та за 15 днів березня в сумі 1180 грн.,  130 грн. за 8 днів невикористаної відпустки та 460 грн. за затримку розрахунку з часу звільнення по день звернення до суду ,  а всього 1770 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайсуду від 4.07.2007 року  в задоволенні  позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове,  яким задовольнити її позовні вимоги ,  посилаючись на неповне з'ясування судом обставин,  що мають значення для справи ,  невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню,  а рішення суду І інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Постановлюючи рішення про відмову в позові,  суд виходив з недоведеності доводів позивачки про неотримання нею заробітної плати в зазначений період.

З таким висновком суду погодитись не можна,  оскільки він суперечить матеріалам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1  ст.  116 КЗпП України,  при звільненні працівника виплата всіх сум,  що належать йому від підприємства ,  установи,  організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював,  то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено,  що позивачка працювала у приватного підприємця ОСОБА_2 - відповідачки по справі продавцем - консультантом в приміщенні ТРК „Вега" з 7.11.2006 року по 15.03.2007 року з окладом 440 грн. на місяць. 16.03.2007 року була звільнена з роботи на підставі п.і ст.  36 КЗпП України за угодою сторін.

Доводи позивачки про те,  що вона не отримувала заробітну плату за січень,  лютий та половину березня 2007 року підтверджуються відсутністю в матеріалах справи платіжних відомостей про отримання нею заробітної плати за вказаний період.

Посилання відповідачки на те,  що заробітна плата позивачці виплачувалась шляхом видачі по накладним речей,  де остання ставила свій підпис та отримання позивачкою заробітної плати речами не можуть прийматись судом до уваги,  оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до Наказу Міністерства статистики України № 144 від 22.05.1996 року єдиним документом ,  який підтверджує виплату заробітної плати є розрахунково-платіжна відомость та за правилами  ст. 23 Закону України" Про оплату праці" від 24.03.1995 року ,  заробітна плата в Україні виплачується в грошових знаках України,  виплата заробітної плати в формі боргових зобов'язань,  розписках,  або в будь-якій іншій формі заборонена. Тому наведені судом обставини не можуть слугувати підставою для відмови позивачці в позові.

За таких обставин колегія суддів вважає,  що вимоги позивачки є обгрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Оскільки в матеріалах справи відсутні платіжні відомості про виплату позивачці заробітної плати за січень,  лютий,  та 15 днів березня 2007 року ,  то вона підлягає стягненню в розмірі 1180 грн.,  крім того слід стягнути 130 грн. за 8 днів невикористаної відпустки. У відповідності зі  ст.  117 КЗпП України підлягає також стягненню і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 460 грн. за період з 16.03.2007 року по 19.04.2007 року,  виходячи ,  що середній заробіток позивачки становить 440 грн.

Керуючись  ст.  ст.  307, 309, 316 ЦПК України,  колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайсуду від 4.07.2007 року скасувати та ухвалити нове рішення,  яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1180 грн. невиплаченої заробітної плати,  130 грн. компенсацію за невикористану відпустку та 460 грн. за затримку розрахунку при звільненні а всього 1770 грн.

Рішення може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту його проголошення.