ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 грудня 2013 р. м. Вінниця
Справа № 802/4815/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Чабан Вікторії Вікторівни,
представника позивача: Аврамчук В.Ю.,
представника відповідача: Гожа Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці до Замостянського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - УПФ України в м. Вінниці, позивач) з адміністративним позовом до Замостянського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (далі - Замостянський відділ ДВС Вінницького МУЮ, відповідач) про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження» відмовив у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-10687-2008, виданого 13.01.2009 року Вінницьким окружним адміністративним судом.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані в судовому засіданні, просила адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечувала щодо позовних вимог, просила суд відмовити у задоволенні позову повністю, пояснивши, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало пропущення позивачем встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2008 року Вінницьким окружним адміністративним судом (далі - ВОАС) в справі №2-а-10687-2008 прийнято постанову про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Альба-Трікс» на користь УПФ України у Замостянському районні м. Вінниці заборгованості в сумі 5632,36 грн., яка набрала законної сили 16.12.2008 року.
На виконання зазначеної постанови 13.01.2009 року в справі №2-а-10687-2008 видано виконавчий лист. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 17 грудня 2011 року.
Вказаний виконавчий лист своєчасно пред'явленний на примусове виконання в органи державної виконавчої служби, однак 14.09.2009 року був повернутий до УПФ України в Замостянському районі м. Вінниці та частково перераховано стягувачу кошти в сумі - 790,15 грн.
За наслідками повторного пред"явлення позивачем даного виконавчого листа на примусове виконання в органи державної виконавчої служби відповідачем винесено постанову від 30.08.2011 року (а.с. 6), якою виконавчий лист повернуто стягувачу без виконання.
Листом №4133/06-44-1/09 від 28.10.2013 року УПФ України в м. Вінниці, як правонаступник УПФ України в Замостянському районі м. Вінниці, повторно направило до Замостянського відділу ДВС Вінницького МУЮ для примусового виконання виконавчий лист № 2-а-10687-2008, виданий 13.01.2009 року Вінницьким окружним адміністративним судом (а.с. 5).
04.11.2013 року державним виконавцем Замостянського відділу ДВС Вінницького МУЮ Гожою Т.О., на підставі ст. 22, 24, п.1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) (а.с. 8), яка отримана позивачем 28.11.2013 року, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції на супровідному листі № 23823/09-37/8 від 11.11.2013 року (а.с. 7).
На погоджуючись з прийнятою постановою, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб). Це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 11 цього Закону, державний виконавець зобов"язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2677-VI від 04.11.2010 року "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження", яким викладено в новій редакції Закон України " Про виконавче провадження ", передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред"являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі. Зазначений Закон набрав чинності 09.03.2011 року.
В той же час, виконавчий лист № 2-а-10687-2008 виданий 13 січня 2009 року, тобто до набрання чинності вищезазначеним Законом.
Згідно п.1 ч.1 ст.21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент видачі виконавчого документа) передбачалось, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження", строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається пред'явленням виконавчого документа до виконання.
Матеріалами справі підтверджується, що позивачем в період з 2009 по 2011 роки неодноразово пред'являвся до примусового виконання виконавчий лист №2-а-10687-2008, виданий Вінницьким окружним адміністративним судом 13.01.2009 року, на що державним виконавцем приймались постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, в зв"язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення ( а.с. 4 зв., 6 ).
Згідно частин 2-3 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження", після переривання строку пред"явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв"язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред"явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Як встановлено судом, виконавчий документ повернуто без виконання позивачу, згідно постанови від 30.08.2011року ( а.с. 6 ).
Враховуючи викладене, позивачем при пред"явленні 29.10.2013 року до примусового виконання виконавчий лист № 2-а-10687-2008 не пропущено встановлений Законом 3 - річний строк пред"явлення документа до виконання ( а.с. 5 ).
Таким чином, приймаючи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та вищенаведені норми Закону, суд приходить до висновку про дотримання управлінням Пенсійного фонду України в м. Вінниці строку пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-а-10687-2008, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 13.01.2009 року.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд враховував і наступне.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов"язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред"явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред"явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статей 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені обставини справи та виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються дослідженими судом доказами, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується ч. 2 ст. 94 КАС України, згідно якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Так як доказів щодо понесення позивачем вказаних витрат немає, тому відсутні підстави для проведення будь-яких компенсаційних виплат.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Замостянського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції від 04.11.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Зобов"язати Замостянський відділ Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції прийняти на виконання виконавчий лист № 2-а-10687 - 2008 від 13.01.2009 року, виданий Вінницьким окружним адміністративним судом, та відкрити виконавче провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна