ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2014 р.Справа № 15/168-09-5919

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бойко Л.І.,

суддів: Величко Т.А., Таран С.В.

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Нестеренко А.Н.

від органу ДВС - не з'явився

від третіх осіб:

від ОСОБА_2 - не з'явився

від ОСОБА_3 - не з'явився

від ОСОБА_4 - не з'явився

від ОСОБА_5 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області

на ухвалу господарського суду Одеської області від 18.11.2013 року про визнання неправомірними дій органу ДВС

у справі № 15/168-09-5919

за позовом Акціонерного комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

про стягнення 6977399,78 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2013 року визнано неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 39995190 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 20.04.2010 року у справі № 15/168-09-5919.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати частково та прийняти нове рішення, яким в задоволенні скарги ТОВ „Буковина" відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача ТОВ „Буковина" просить залишити ухвалу господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення як необґрунтовану.

Своїм правом прийняти участь у розгляді апеляційної скарги представники позивача та третіх осіб не скористались, про час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення 6977947,97 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.02.2010 р. у справі № 15/168-09-5919 було задоволено позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк" та стягнуто на користь останнього з Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/09-301 від 14.02.2007 р. в сумі 1703374,04 грн.; заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/10-301 від 14.02.2007 р. в сумі 2142399,45 грн.; заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/11-301 від 14.02.2007 р. в сумі 1795480,11 грн., заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/13-301 від 22.02.2007 р. в сумі 1336146,18 грн. шляхом звернення стягнення на майновий комплекс бази відпочинку „Буковина" загальною площею 1162,50 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, база відпочинку „Буковина" (район „Центральний"), вул. Приморська, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Буковина", та земельну ділянку загальною площею 0,3672 га, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Затоківської селищної ради за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, 1, Центральний район, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Буковина", які перебувають в іпотеці АКБ „Укрсоцбанк" на умовах іпотечних договорів від 15.02.2007 року р№ 499, від 15.02.2007 р. р№ 500, від 15.02.2007 р. р№ 501, від 22.02.2007 р. р№ 580, посвідчених приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6

20.04.2010 р. на виконання вказаного рішення суду від 22.02.2010 р. господарським судом Одеської області видано відповідний наказ.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем неодноразово зазначений наказ був пред'явлений до виконання в межах строків на його пред'явлення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/13262/13 від 29.05.2013 р., на час розгляду справи заборонено проведення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконавчих дій з примусового виконання зазначеного наказу господарського суду у справі № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р., в зв'язку з чим 13.06.2013 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області винесено постанову про повернення виконавчого документа, згідно з якою наказ господарського суду Одеської області від 20.04.2010 р. у справі № 15/168-09-5919 був повернутий стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження".

27.09.20123р. позивач знову пред'явив наказ до виконання.

30.09.2013 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39995190 з виконання вищезазначеного наказу господарського суду № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р., в п. 2 якої боржнику надано можливість самостійно виконати вимоги рішення у 7-денний термін з моменту винесення постанови.

31.10.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Буковина" (боржником) було подано до господарського суду Одеської області скаргу на неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, яка була прийнята до провадження. Звертаючись із вказаною скаргою ТОВ „Буковина" послалось на те, що строк пред'явлення вказаного наказу суду закінчився 01.04.2011 році, а відтак державний виконавець мав відмовити у відкритті виконавчого провадження. Крім того, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2013 р. у справі № 522/13262/13 було накладено арешт на майновий комплекс бази відпочинку „Буковина" та заборонено проведення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду у справі № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2013 року у справі № 15/168-09-5919 визнано неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 39995190 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 20.04.2010 року у справі № 15/168-09-5919.

Визнаючи неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області суд першої інстанції виходив з наступного.

На момент видачі господарським судом наказу у справі № 15/168-09-5919, тобто 20.04.2010 р., діяли положення ст. 21 Закону України „Про виконавче провадження", які визначали строк пред'явлення виконавчого документа на виконання рішення господарського суду - протягом трьох років, з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Так, з урахуванням вказаних положень Закону України „Про виконавче провадження" строк для пред'явлення вищевказаного наказу господарського суду Одеської області від 20.04.2010 р. був встановлений по 01.04.2013 р.

Судом встановлено, що наказ був пред'явлений на виконання у встановлений законом строк, що не заперечується позивачем, але був повернутий в червні 2013р. на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/13262/13 від 29.05.2013 р., якою заборонено проведення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду у справі № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р.

Згідно ч. 5 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Отже, виходячи з вище наведеного та згідно вимог ст. 23 Закону України „Про виконавче провадження", суд дійшов вірного висновку, що строк пред'явлення наказу господарського суду Одеської області від 20.04.2010 р. у справі № 15/168-09-5919 не сплинув, оскільки виконавчий документ був повернутий у зв'язку із забороною судом проведення виконавчих дій, тому вказаний наказ суду може бути пред'явлений до виконання протягом року з дня його повернення.

Враховуючи вказані обставини, суд правильно визнав безпідставними доводи скаржника про відкриття державним виконавцем виконавчого провадження після закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу суду до виконання.

Разом з тим, як встановлено судом, на момент винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 39995190 з виконання вищезазначеного наказу господарського суду № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р. діяла заборона на проведення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконавчих дій з примусового виконання вказаного наказу господарського суду, встановлена ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/13262/13 від 29.05.2013 р., яка на день розгляду скарги є чинною.

За приписами ч. 2 ст. 30 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Отже, здійснення державним виконавцем виконавчих дій з відкриття виконавчого провадження ВП № 39995190 з виконання вищезазначеного наказу господарського суду № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р. щодо звернення стягнення на майно боржника - майновий комплекс бази відпочинку „Буковина" за умови накладення арешту на вказаний майновий комплекс та чинної заборони Відділу примусового виконання рішень проводити виконавчі дії згідно з ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2013 р. у справі №522/13262/13, є суттєвим порушенням чинного законодавства.

З врахуванням наявності на момент відкриття 30.09.2013 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконавчого провадження № 39995190 судової ухвали у справі № 522/1326/13 від 20.05.2013 р. про заборону на проведення виконавчих дій та накладення арешту на цілісний майновий комплекс, на який звернуто стягнення, судом першої інстанції правильно зроблено висновок про неправомірність таких дій державного виконавця з відкриття вказаного виконавчого провадження.

Згідно підпункту 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема, у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин судова колегія погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог скаржника щодо визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області з відкриття вищевказаного виконавчого провадження № 39995190 шляхом винесення постанови від 30.09.2013 р.

Щодо посилання апелянта на те, що винесена Приморським районним судом м. Одеси ухвала від 29.05.2013 р. про заборону проведення виконавчих дій була скасована ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.11.2013 р., не може бути прийнята до уваги, так як остання набрала законної сили 21.11.2013р., тоді як оскаржувана ухвала господарського суду прийнята раніше 18.11.2013р. При цьому ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 15.11.2013 р. з пояснень представника апелянта ним оскаржена до вищої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103 - 105, 106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Одеської області від 18.11.2013р. у справі № 15/168-09-5919 без змін.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 10.01.2014р.

Головуючий суддя Л.І. Бойко

Суддя Т.А. Величко

Суддя С.В. Таран